Ухвала суду № 100479114, 19.10.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1319/21

Провадження № 2/448/633/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19.10.2021 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», треті особи – Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Мостиський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Громадянка ОСОБА_1 , (надалі Позивачка) звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (надалі відповідач), треті особи – Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Мостиський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену цивільну справу передано в провадження судді Мостиського районного суду Львівської області Білоусу Ю.Б..

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований Цивільним процесуальним кодексом України.

Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статтях 175, 177 ЦПК України.

Однак, подана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2270 гривень.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, судовий збір складає 908 грн.00 коп.

В позовній заяві позивачка посилається на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі на ч.3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів". Однак, на думку судді Закон України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини з огляду на таке.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» - цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 цього Закону споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Зі змісту позову убачається, що предметом спору не є укладання будь-яких договорів щодо придбання, замовлення, використання або щодо наміру придбання чи замовлення продукції, а визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Главою 14 ЗУ «Про нотаріат`та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що на правовідносини, які виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, не поширюються норми ЗУ «Про захист прав споживачів».

Так, у Постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) зазначено, що «позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак, враховуючи, що позовна вимога позивачки про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин, а не фінансових послуг, положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню, а тому посилання позивачки на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, є безпідставними.

Таким чином, положення Закону України «Про захист прав споживачів» на правовідносини, які склалися між позивачкою та відповідачем не розповсюджується, а тому у відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 18 жовтня 2021 року (день звернення до суду із позовом) становить 908 грн.

Позивачкою взагалі не сплачено судовий збір.

Таким чином, враховуючи, що з даним позовом позивачка звернулася до суду 18 жовтня 2021 року, позивачкою заявлені вимоги немайнового характеру, тому позивачці необхідно сплатити судовий збір у розмірі 908 гривень та надати до суду оригінал квитанції, що підтверджує сплату судового збору.

Судовий збір підлягає сплаті за наступними платіжними реквізитами:

Отримувач коштівГУК Львiв/Мостиськатг/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38008294 Банк отримувачаКазначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО)899998 Рахунок отримувачаUA448999980313161206000013807 Код класифікації доходів бюджету22030101

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам ? членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 року та практика Європейського суду з прав людини (зокрема рішення від 19.06.2001 року «Креуз проти Польщі») не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Крім цього, позивачкою у позовній заяві, всупереч п.7 ч.3 ст.175 ЦПК України, не зазначено відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Також, відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Однак, всупереч наведеному, позивачкою не додано до позовної заяви її копії та копії документів, що додаються до неї відповідно до кількості усіх третіх осіб по справі.

Крім цього, третьою особою у справі вказано Мостиський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, однак у позовній заяві відсутні відповідні відомості, які дають можливість ідентифікувати дану третю особу як юридичну особу, оскільки позивачкою не зазначено у позовній заяві відповідний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за повним найменуванням – Мостиський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (як вказано позивачкою у поданій нею позовній заяві) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.

Отже, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня відповідна інформація про те, що Мостиський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в установленому порядку набув статусу юридичної особи.

Вищезазначені обставини позбавляють можливості суд вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачці строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», треті особи – Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Мостиський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, – залишити без руху.

Надати позивачці ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 (п`ять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху та роз`яснити, що у випадку виконання нею у встановлений строк відповідних вимог ухвали суду, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання, інакше заява вважається неподаною та повертається позивачці.

Ухвала є остаточною та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Ю.Б. Білоус