Ухвала суду № 100478854, 17.09.2021, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 466/5037/21

Провадження № 2/445/489/21

УХВАЛА

с у д о в о г о з а с і д а н н я

17 вересня 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М. В.,

секретаря судового засідання Бездєтко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Золочеві цивільну справу товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором суд, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

07.09.2021 року до суду, представником позивача, подано клопотання про витребування доказів та долучення їх до матеріалів справи, а саме: встановити додаковий строк для подання додаткових доказів та витребувати з АТ КБ "Приватбанк" підтвердження зарахування 04.09.2019 року грошових коштів у розмірі 12000.00 грн. на платіжну картку держателем якої є ОСОБА_1 ; долучити до матеріалів справи відповідь платіжної системи на повторний запит товариства з повним номером платіжної картки позичальника, на яку були перераховані кошти за укладеним між позичальником та Товариством договром про надання кредиту № 2674049 від 04.09.2019 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Суд, дослідивши матеріали справи та клопотання прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положення ст. 81 ЦПК України, відображають приватноправові засади змагальності цивільного процесу, відповідно до чого тягар доказування цілком покладається на сторін. У такому контексті зазначений обов`язок із доказування характеризується специфічністю та виникає тоді, коли особа реалізує своє право на судовий захист.

При цьому особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі. Поряд із цим, таке право сторони також має свої межі. Тоді, коли особа використовує свої процесуальні права у сфері доказування всупереч їх меті, діє недобросовісно (у тому числі, несвоєчасно розкриває докази, чим перешкоджає іншій стороні повноцінно організувати свій захист), то починає зачіпатися загальний публічно-правовий інтерес в ефективному відправленні правосуддя, що повинно мати наслідком відповідну реакцію суду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 4 ст. 83 ЦПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ч. 5 ст. 83 ЦПК України, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Крім того, ч. 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх неподання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Також, частиною 2 статті 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи:

- позовна заява подана до Шевченківського районного суду м. Львова суду позивачем 03.06.2021 року і до неї було долучено письмові докази, які позивач вважав за необхідне надати суду на підтвердження зазначеного в позовній заяві ;

- 18.06.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова справу передано за підсудністю до Золочівського районного суду Львівської області;

- справа надійшла до провадження судді Бакаїм М.В. 09.07.2021 року;

- 13.07.2021 року судом постановлено ухвалу проприйняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

07.09.2021 року представник позивача звернувся до суду про витребування доказів.

Відповідно до частини першої ст.84 ЦПК України, учасники справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій ст. 83 ЦПК.

Відтак, суд вважає, що клопотання подано з порушенням встановленого порядку подання доказів в суді, оскільки надійшло до суду з пропуском строку для подачі доказів та за відсутності клопотання про його поновлення і обгрунтування неможливості подання доказів у встановлений законом строк з причин незалежних від позивача.

Приймаючи таке рішення, суд виходить і з того, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушення права на справедливий суд (рішення «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007 року).

Враховуючи, що представником позивача не надано доказів про наявність об`єктивних, непереборних обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку подачі доказів до суду та звернення до суду з відповідним клопотанням про приєднання таких до матеріалів справи, суд вважає, що клопотання представника позивача про витребування письмових доказів, відповідно до положень ч. 2 ст. 222 ЦПК України, слід залишити без розгляду. При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, долучені до клопотання письмові докази, слід до розгляду судом не приймати, повернувши їх позивачу.

Крім цього в матеріалах справи та самого клопотання відсутні відомості про те, чому саме витребувати докази необхідно в АТ КБ "Приватбанк".

Керуючись ст. ст. 43, 81, 83, 126, 260, 261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про витребування доказів залишити без розгляду.

Письмові докази, долучені до вказаного клопотання, до розгляду судом не приймати, повернути їх позивачу.

Вирішення справи здійснювати за наявними у ній матеріалами.

Ухвала в апеляційному порядку окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя М. В.Бакаїм