Рішення № 10047837, 15.06.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.10           Справа № 11/33-10. за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю молодіжного житлового комплексу «Миранта», м. Глухів

про стягнення заборгованості в сумі 15 062 грн. 56 коп.,

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Представники сторін:

Від позивача – Юрченко І.М. довіреність № 59/10

Від відповідача – не з‘явився

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 15 062 грн. 56 коп., з яких: 8 406 грн. 48 коп. основного боргу відповідно до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/07-1503-ТЕ-29 від 01.10.2007 р за поставлений природний газ; 870 грн. 30 коп. пені; 4 830 грн. 34 коп. інфляційних збитків; 955 грн. 44 коп. 3% річних, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте в своїх запереченнях на позов зазначив, що основний борг в сумі 8406 грн. 48 коп. сплачений.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою, а тому не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання, яким просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8406 грн. 48 коп. у зв‘язку з добровільним погашенням відповідачем суми основного боргу, але після подачі позову, що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи, але просить суд в іншій частині позовних вимог залишити без змін. Дане клопотання відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України і судом задоволене.

Представнику позивача роз‘яснено вимоги ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його процесуальних прав та обов‘язків.

Представник позивача заявив клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив клопотання представника позивача, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача подав заяву, якою не заперечує проти оголошення резолютивної частини рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

01.10.2007 року було укладено між позивачем та відповідачем договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/07-1503-ТЕ-29. Згідно з п. 1.1 зазначеного договору, позивач зобов‘язується передати у власність відповідачу в 2007 році природний газ, а останній зобов‘язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ДК «Газ України» свої зобов‘язання за вищевказаним договором виконав повністю, а відповідач свої зобов‘язання виконав частково.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Оскільки, відповідачем оплата за природний газ у визначені договором строки повністю проведена не була, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб‘єкт (зобов‘язана сторона, в тому числі боржник) зобов‘язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб‘єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб‘єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг, чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення господарського зобов‘язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами. Зобов‘язання виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, на день звернення позивача до суду з позовною заявою, заборгованість відповідача склала 8 406 грн. 48 коп., що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8 406 грн. 48 коп., що підтверджується матеріалами справи.

У зв’язку зі сплатою після надходження позовної заяви до суду відповідачем основного боргу, провадження у справі в зазначеній частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право… подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені відповідно до п. 7.2 вищевказаного договору в розмірі 870 грн. 30 коп.

Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен календарний день прострочення.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 870 грн. 30 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 955 грн. 44 коп. 3% річних, 4 830 грн. 34 коп. інфляційних збитків, то статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 4 830 грн. 34 коп. інфляційних збитків та 955 грн. 44 коп. 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8 406 грн. 48 коп. – припинити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю молодіжного житлового комплексу «Миранта» (41400, Сумська область, м. Глухів, пл. Рудченка, 5, код 23297310) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 4 830 грн. 34 коп. інфляційних збитків, 955 грн. 44 коп. 3% річних, 150 грн. 62 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                       Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 21.06.2010 р.

Суддя                                                                       Зражевський Юрій Олексійович