Рішення № 100478344, 19.10.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 337/3525/21

Провадження № 2/337/1847/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 р. Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді – Ширіної С.А.

за участю секретаря – Бикової С.Б.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, місце знаходження: м. Київ, вул. Русанівський бульвар, буд.8 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що 06.01.2020 р. в м. Запоріжжі сталося ДТП за участю автомобіля «FORD», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , він же є власником вказаного транспортного засобу. Внаслідок ДТП транспортні засоби отри мали пошкодження, а їх власники зазнали матеріальних збитків. Винуватим в даному ДТП постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2020 р. було визнано відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем «FORD», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «FORD», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 – ОСОБА_3 не була застрахована, тому позивачем за заявою власника пошкодженого автомобіля була виплачена сума страхового відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 52001,90 грн. та понесені витрати за збір документів та визначення розміру шкоди зазначеного страхового випадку, розмірі яких склав – 1900,00 грн. На підставі ст.1191 ЦК України та ст.38.2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МБТСУ після виплати страхового відшкодування має право зворотної вимоги (регресу) до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Досудове врегулювання спору у даних правовідносинах не передбачено чинним законодавством.

Позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу суму страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 53901,90 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00грн.

Ухвалою судді від 20.07.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не прибув, на електрону адресу суду надіслано заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем реєстрації шляхом надіслання поштових конвертів, однак поштові конверти повернулись без вручення на адресу суду із зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою». Повідомлень щодо поважності причин його відсутності, заяви про слухання справи за його відсутністю та відзиву на позов до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явилась в судове засідання без поважаних причин.

Відповідно до ст. 130 ч.9 ЦПК України, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Відповідно до ст. 131 ч.1 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» ( № 12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб- сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, виходячи з наступних обставин.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"роз`яснено, що відповідно до ст.55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники наземних транспортних засобів зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пп. «а» п.41.1 ст.41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її

заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Суд встановив, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2020 р. відповідач ОСОБА_1 визнаний винуватим і притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.122-4 та ст.124 КУпАП за те, що 06.01.2020 р. о 17-11 год., водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «FORD», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Тюленіна в бік моста Інженера Преображенського у м. Запоріжжі , в порушення п.п. 10.1, 12.1 ПДР України, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці, не дотримався безпечної швидкості , в наслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , він же є власником вказаного транспортного засобу. Після ДТП ОСОБА_1 залишив місце пригоди. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено транспортні засоби, травмованих не має. Вказана постанова суду набрала законної сили 21.02.2020 р.

Частиною 4 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Транспортний засіб «FORD», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

19.06.2020 р. до Моторного (транспортного) страхового бюро України від потерпілого ОСОБА_2 надійшла заява про виплату йому страхового відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті зазначеного ДТП .

Згідно звіту №357 спеціаліста – автотовароведа аварійного комісара оцінщика ОСОБА_4 вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля ««TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті ДТП становить 55411, 69 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно наказу МТСБУ № 7358 від 16.07.2020 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи , ОСОБА_2 підлягає виплаті страхове відшкодування матеріальної шкоди в сумі 52001,90 грн.

Вказана сума сплачена позивачем власнику пошкодженого транспортного засобу – ОСОБА_2 17.07.2020 р. згідно платіжного доручення № 1480321, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно рахунку на оплату № 324 від 20.04.2020 р. та платіжного доручення № 1478735 від 21.05.2020 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи, МТСБУ сплатив на рахунок ФОП « ОСОБА_4 » 1900,00 грн. за послуги аварійного комісара(експерта).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, сукупність наданих сторонами доказів у їх взаємозв`язку, достатності, належності та допустимості, суд вважає встановленим та доведеним, що в результаті ДТП, що сталося з вини відповідача ОСОБА_5 власнику пошкодженого транспортного засобу – ОСОБА_2 була спричинена матеріальна шкода, яка полягає у вартості відновлювальних ремонтних робіт його пошкодженого автомобіля. Вказана шкода була відшкодована МТСБУ у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 на момент ДТП не була застрахована.

Сплативши страхове відшкодування матеріальної шкоди потерпілій особі в сумі 52001,90 грн., МТСБУ відповідно до ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» набуло право зворотної (регресної) вимоги до відповідача, оскільки саме він визнаний винуватим в даному ДТП.

На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача МТСБУ сплачену ним потерпілій особі суму страхового відшкодування матеріального збитку, спричиненого в результаті ДТП, в розмірі 52001,90 грн., а також витрати за послуги аварійного комісара (експерта) в розмірі 1900,00 грн., всього 53901,90 грн., задовольнивши позов в повному обсязі .

Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.

Керуючись ст.15,16,1161,1187,1191 ЦК України, ст.22,38,41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.2,4,5,12,13,76-82, 89,141,247, 259,263-265,280,282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України, місце знаходження: м. Київ, вул. Русанівський бульвар, буд.8 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою – задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, б.8, НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313) в порядку регресу суму сплаченого відшкодування в розмірі 52001(п`ятдесят дві тисячі одна) грн., 90 коп., а також витрати за послуги аварійного комісара (експерта) в розмірі 1900,00 грн. та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн., а всього 56171(п`ятдесят шість тисяч сто сімдесят одну) грн. 90 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.А. Ширіна

19.10.2021