Рішення № 10047833, 15.06.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.10           Справа № 11/60-10. за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дім “Вікові

традиції” в особі філії “Карат”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Фіш»,

смт. Степанівна, Сумський район, Сумська область

про стягнення заборгованості в сумі 11 713 грн. 57 коп.

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Представники сторін:

від позивача: Кравченко В.М.

від відповідача : не прибув

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 11713 грн. 57 коп., з яких: 9618 грн. 28 коп. боргу, відповідно до договору постачання товару № СМ/17-624, укладеного між сторонами 01.12.2009 року, 181 грн. 51 коп. пені, 1559 грн. 94 коп. 20% штрафу, 26 грн. 62 коп. 3% річних, 327 грн. 22 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Представник відповідача в удове зсідання не прибув, відзив на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, зокрема, ухвалою господарського суду Сумської області від 12.05.10 р., яка була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом від 12.05.10 р., про причини неприбуття суд не повідомив.

В судове засідання позивач подав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, станом на 09.06.2010 року відносно відповідача, з якого вбачається, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Север-Фіш» знаходиться (зареєстрована) за адресою: 42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул.. Пролетарська, б. 6, код 36719443.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою, а тому не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача заявив суду клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача роз’яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України щодо його процесуальних прав та обов’язків, зокрема право заявляти відводи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного:

01 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір постачання товару № СМ/17-624, відповідно до п. 1 договору, якого позивач постачає і передає у власність відповідачу товар, а відповідач приймає товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 5.2. вищевказаного договору, відповідач здійснює розрахунок з позивачем за поставлений товар протягом 14 календарних днів з моменту постачання продукції.

Відповідач своєчасно і в повному обсязі заборгованість по вказаному договору н погасив, тому позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб‘єкт (зобов‘язана сторона, в тому числі боржник) зобов‘язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб‘єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб‘єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг, чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення господарського зобов‘язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами. Зобов‘язання виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, на день розгляду справи в судовому зсіданні, заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 618 грн. 28 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов‘язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України – допустив прострочення грошового зобов‘язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд позовні вимоги щодо стягнення 9 618 грн. 28 коп. суми основного боргу вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені відповідно до п. 7.2 вищевказаного договору в розмірі 181 грн. 51 коп.

Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен календарний день прострочення.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 181 грн. 51 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань по вищевказаному договору позивач просить стягнути з відповідача згідно п. 7.2: 26 грн. 62 коп. 3% річних, 327 грн. 22 коп. інфляційних збитків та 1 559 грн. 94 коп. 20% штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимоги кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 327 грн. 22 коп. інфляційних збитків, 26 грн. 62 коп. 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань та 1 559 грн. 94 коп. 20% штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати позивача по оплаті державного мита та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процессу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Фіш» (42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул.. Пролетарська, б. 6, код 36719443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дім “Вікові традиції” в особі філії “Карат” (49000, м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, пр-кт Газети «Правда», буд. 50, код 36572896) 9 618 грн. 28 коп. боргу, 181 грн. 51 коп. пені, 327 грн. 22 коп. інфляційних збитків, 1 559 грн. 94 коп. 20% штрафу та 26 грн. 62 коп. 3% річних, 117 грн. 14 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.06.2010 р.

Суддя                                                                       Зражевський Юрій Олексійович