Постанова № 100478291, 20.10.2021, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1011/21

Провадження № 3/323/434/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021 р.м. Оріхів

Суддя Оріхівського районного суду Запорізької області Мінаєв М.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділення поліції № 2 Запорізького РВП ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2021 до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла справа про адміністративне правопорушення за протоколом серії ОБ № 104769 від 26.04.2021 щодо громадянина ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказаним протоколом встановлено, що 26.04.2021 о 00 год. 50 хв. ОСОБА_2 був виявлений по вул. Центральній в с. Таврійське Запорізького району Запорізької області як такий, що керував автомобілем GEELY JL7162, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння у виді нестійкої ходи, невиразного мовлення, але від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Судовий розгляд справи неодноразово відкладався, а з 01.08.2021 у судді Гуцал О.П., яка розглядала справу, припинились повноваження на здійснення правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку призначення на посаду судді вперше.

02.08.2021 на підставі повторного автоматизованого розподілу справу була передана для продовження розгляду судді Мінаєву М.М.

ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав. Надав письмові пояснення, пославшись на те доданий до протоколу відеозапис здійснений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не є безперервним, і не фіксує всього процесу фіксації події та складання протоколу. Водночас підтвердив, що від проходження медичного огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, дійсно відмовився, оскільки не перебував у стані алкогольного сп`яніння і не вбачав у цьому необхідності.

Також ОСОБА_2 подав клопотання про виклик для надання пояснень інспектора поліції Галича Р.М., який складав протокол, але в ході судового засідання зняв це клопотання з розгляду, оскільки в матеріалах справи наявний відеозапис з фіксацією події, за якою складений протокол.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У протоколі містяться власноручні письмові пояснення ОСОБА_2 , достовірність яких він підтвердив в судовому засіданні, про те, що він відмовляється від проходження медичного огляду.

Крім того, судом був досліджений відеозапис з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано, зокрема, те, що ОСОБА_3 , підтвердивши факт керування ним вказаним у протоколі транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки за допомогою портативного газоаналізатора, так і в медичному закладі.

Порядок проведення медичного огляду на стан сп`яніння та фіксації його результатів регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі – Інструкція № 1452); Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі – Інструкція № 1395); Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (надалі – Порядок № 1103).

Відповідно до п. 7 Розділу І Інструкції № 1452 та п. 6 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення.

Пунктом 4 Інструкції № 1395 передбачено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 6, 7 Розділу ІХ цієї ж Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Суд констатує, що свідки події в протоколі не зазначені.

Водночас суд виходить з того, що наведений факт не є перешкодою для оцінки дій ОСОБА_2 в силу наявності доданого до протоколу відеозапису. При цьому відхиляє доводи ОСОБА_2 щодо неможливості врахування цього відеозапису як доказу, оскільки, по-перше, зміст відеозапису дозволяє чітко встановити як особу ОСОБА_2 та підтвердження ним факту керування транспортним засобом, так і висловлену ним відмову від проходження медичного огляду; по-друге, в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив факт такої відмови.

Статтями 251 та 252 КУпАП не встановлено переваги одних доказів над іншими та (або) необхідність доказування певної обставини лише певними, конкретно визначеними доказами.

У Рішенні від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Суд констатує, що недотримання працівниками поліції вимог Інструкції № 1452 та Порядку № 1395 в частині незалучення свідків в даному випадку не породжує «розумного сумніву» у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки доданим до протоколу відеозаписом та його власними поясненнями неспростовно доведено факт його відмови від проходження медичного огляду.

Суд відхиляє також доводи ОСОБА_2 щодо мотивів його відмови (неперебування у стані алкогольного сп`яніння), оскільки працівники поліції вказаними вище нормативно-правовими актами уповноважені на місці, за встановленими критеріями, визначати наявність ознак алкогольного сп`яніння, і несуть відповідальність за зловживання своїми повноваженнями. Доказів такого зловживання в матеріалах цієї справи немає.

Крім того, правова норма, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, побудована таким чином, що, по-перше, відмова від проходження медичного огляду та стан сп`яніння є окремою формою правопорушення, незалежно від наявності такого стану, а по-друге, виходить з того, що учасник дорожнього руху, який дотримується правомірної поведінки, не заінтересований в ухиленні від проходження медичного огляду.

Так само суд відхиляє й доводи ОСОБА_2 щодо того, що він написав пояснення в протоколі під диктову працівників поліції, які не роз`яснили йому наслідки такої відмови, оскільки вони спрямовані на ухилення від відповідальності і не спростовують того, що незнання законів не звільняє особу від такої відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, на ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст.276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету: 21081100) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом та у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подвійний розмір штрафу, а саме 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) (отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача коштів за ЄДРПОУ: 37993783; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв