Ухвала суду № 100478172, 20.10.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 20.10.2021

Справа № 320/4587/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді – Редько О.В., за участі: секретаря судового засідання – Овечкіної Т.Д., прокурора – Щербини О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката - Ненашевої Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12018080140000577 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження № 12018080140000577 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судове засідання з`явилися прокурор Щербина О.О., захисник обвинуваченого – адвокат Ненашева Я.В.

Обвинувачений ОСОБА_1 приймає участь в судовому розгляді справи в режимі відеконференції.

Прокурор в судовому засіданні просила суд продовжити строк дії запобіжного заходу на 60 діб, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, покарання за яке передбачає довічне позбавлення волі. Крім того, існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. На задоволенні клопотання наполягала.

Захисник обвинуваченого – адвокат Ненашева Я.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає клопотання необґрунтованим та просила суд обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував.

Суд розглянувши питання щодо доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_1 дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1). наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2). наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3). недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цією статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

В обґрунтування про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилався на те, що обвинувачений ОСОБА_1 посягнув на невід`ємне право будь – якої людини – право на життя, закріплене в ст.ст. 3, 27 Конституції України, тим самим скоїв особливо тяжкий злочин, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Обвинувачений, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотність покарання за його вчинення, перебуваючи на свободі, буде переховуватись від суду, а також зможе без перешкод залишити своє місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню. Знаряддя вчинення злочину не знайдено, а тому існує ризик того, що перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_1 може сховати або спотворити будь – яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, враховуючи те, що обвинуваченому відомі анкетні дані свідків, їх місце проживання, є ризик того, що перебуваючи на свободі він може на них незаконно впливати з метою зміни наданих ними показів та уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Вирішуючи питання про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Також, відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, а саме вчинення умисного вбивства, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за яке передбачено покарання в тому числі й довічне позбавлення волі, в цьому полягає суспільний інтерес.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на потерпілу, свідків, ухилення від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є й забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Що стосується ризиків, то на думку суду наявний обґрунтований ризик того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, при цьому обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що можливість призначення покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі, в тому числі й довічне позбавлення волі, його сімейний стан, відсутність офіційного місця роботи. може викликати загрозу втечі обвинуваченого, про що також викладено правову позицію в рішенні ЕСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Отже, на підставі вищевикладеного слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак не приймає доводи захисника та обвинуваченого щодо звільнення його з-під варти, або обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Також суд вважає, що дійсно сама по собі тяжкість інкримінованого правопорушення не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, але станом на день розгляду справи продовжують існувати обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілу, та більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання цих ризиків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури Щербини О.О. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 18 грудня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам кримінального провадження - до відома, а ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» - для виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: О.В. Редько