Рішення № 100477478, 19.10.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2885/21

Провадження № 2/307/768/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

за участі секретаря Ком`яті Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Буштинська селищна рада про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовною заявою про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на проживання у будинку з надвірними спорудами за АДРЕСА_1 .

У позовній заяві посилаються на те, що їм на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.07.2009 належить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому разом з ними проживають донька та онуки.

Їхня донька ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_5 .

На даний час шлюб між ними розірвано рішенням Тячівського районного суду від 30.11.2020 року.

Ще з січня 2019 року, до розлучення з їхньою донькою, відповідач покинув сім`ю та виїхав у невідомому напрямку. Більше двох років не проживає у належному їм будинку, не сплачує комунальні послуги, не приймає участі в утриманні житла та в будинку відсутні його особисті речі.

Факт відсутності за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_3 стверджується довідкою Буштинської селищної ради і його подальша реєстрація перешкоджає їм розпоряджатися будинком, відчуджувати його, оформляти субсидії, розмір яких залежть від кількості проживаючих у будинку.

Позивачі надали суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. Надав суду листа про розгляд справи у його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтями 319, 321, 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 17.08.2009 належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку 93.9 м.кв., житлова - 60.4 м.кв., який належить позивачам в рівних частках.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Буштинської селищної ради № 463 від 22.07.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає у будинк АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним та припинення правовідношення.

Із статті ст. 41 Конституції України вбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені стст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло-житловий будинок, садиба, квартира, що передбачено стст. 379, 382 ЦК України.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають його право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом. Відповідно до ст. 405 ч. 2 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Із змісту постанови Верховного Суду України № 6-57 цс11 від 16.01.2012 року вбачається, що аналіз норм цивільного законодавства України - стст. 16 ч. 1, 321 ч. 1, 391 ЦК України-, дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Водночас відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , тривалий час не проживає у належному позивачам будинку АДРЕСА_1 , будь-яких поважних причин, які б перешкоджали йому проживати у даному будинку, а також доказів наявності у нього права на проживання у цьому будинку суду не надано, тому суд вважає, що відповідача слід визнати таким, що втратив право на проживання в будинку, що належить позивачам.

Судові витрати слід покласти на позивачів у рівних частках.

Тому керуючись стст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, стст. 71, 72, 116 ЖК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю. Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , таким, що втратив право на користування житлом у будинку за АДРЕСА_1 .

Судові витрати покластина позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 19.10.2021 року.

Головуючий В.І. Гримут