Вирок № 100476480, 20.10.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/6591/21

Провадження № 1-кп/263/1001/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Федоренко Т.І., при секретарі Ясир А.В., за участю прокурора Міхайлової Т.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого 24.12.2009 вироком Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області за ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187, ч.1 ст. 70 КК України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 07 березня 2018 року, у вечірній час, маючи судимість за умисний корисливий злочин, яка в установленому законом порядку не знята і не погашена, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, знаходячись біля магазину «Брусничка», розташованого по вул.Троїцькій, 77 в Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, домовились про скоєння крадіжки чужого майна групою осіб, а саме кави, з приміщення вказаного магазину, після чого приблизно о 19 год. 55 хв. зайшли в приміщення торгівельного залу магазину «Брусничка» № 01185 TOB «Український Рітейл», розташованого по вул.Троїцькій, 77 в Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, де діючи за раніше досягнутою домовленістю, керуючись корисливими мотивами, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, підійшли до стелажів, на яких розміщувався товар, звідки кожен з них узяв по дві упаковки кави, тим самим таємно, викрали майно, що належить ТОВ «Український Рітейл», а саме: три упаковки кави розчинної «Якобс Монарх» вагою 250 г кожна, вартістю 144,52 грн. за 1 упаковку на загальну суму 433,56 грн., - одну упаковку кави розчинної «Якобс Монарх» вагою 120 г., вартістю 82,99 грн., чим спричинили ТОВ «Український Рітейл» матеріальну шкоду на загальну суму 516,55 грн. Після чого, ОСОБА_1 з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з викраденим майном спрямували у бік виходу з магазину, тобто виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки були затримані на виході з приміщення магазину охоронцем.

Кримінальна відповідальність за вчинений злочин передбачена ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, а саме за закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав повністю свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не оспорює фактичні обставини його вчинення, викладені у обвинувальному акті, вартість викраденого ним майна, завдану потерпілій стороні матеріальну шкоду. Зазначив, що розкаюється у вчиненому. Просив врахувати його щире каяття, позитивну характеристику з благодійної організації, членом якої він є, не позбавляти його волі, оскільки змінив своє життя та зробив для себе відповідні висновки, працює неофіійно на будівництві, покарання за вироком суду від 2009 року у вигляді 7 років позбавлення волі повністю відбув.

Представник потерпілого TOB «Український Рітейл» Терехов О.Ю. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності, покарання просив призначити на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинуваченого щодо вчиненого злочину, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніхто не оспорює, та обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу та обставин, що мають значення для визначення міри покарання.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними. Тому суд, за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме: допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження стосовно особи обвинуваченого.

Допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченого, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питанняпро призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до ст. 12 КК України правопорушення інкриміноване обвинуваченому відносяться до категорії нетяжкого злочину.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 66 КК України, враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого який: щиро розкаявся у вчиненому, вину визнав повністю, дав правдиві свідчення.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то він раніше судимий за вчинення корисливого злочину, працює не офіційно, характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатора та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується ГО "Майбутнє Дніпра".

Таким чином, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, позиції сторони обвинувачення, потерпілого, обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Речові докази у кримінальному провадженні не залучалися, судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік .

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обов`язок нагляду за засудженим ОСОБА_1 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з 20.10.2021 року.

Запобіжні заходи відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.І. Федоренко