Вирок № 100476469, 20.10.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/11314/21

Провадження № 1-кп/263/1183/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючої – судді Ікорської Є.С.,

за участю: секретаря – Філянець В.В.,

сторін кримінального провадження:

прокурора – Пічахчі А.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12021052770001190 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі Донецької області, є громадянином України, має середню освіту, не працює, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 26 грудня 2011 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст.153, ст. 69, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 6 років, 28 травня 2017 року звільнився по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2021 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , діючи умисно, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи поблизу будинку № 29 по бульвару Богдана Хмельницького в Центральному районі м. Маріуполя, підбіг до потерпілого ОСОБА_2 , ударом збив його з ніг, наніс удари в область голови і передньої поверхні правого плеча, та відкрито, шляхом ривку з шиї заволодів ланцюжком зі срібла 925 проби, вагою 10,04 грам, вартістю 200 гривень та ладанкою з відбитком святого зі срібла 925 проби, вагою 10,97 грам, вартістю 200 гривень, що належать останньому, тим самим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин волосистої частини голови в потиличній області зліва, тут же набряклість м`яких тканин і синець, синець на нижньому повіці правого ока, синець по передній поверхні правого плеча, синець по правій бічній поверхні шиї, садна по передній поверхні правої гомілки верхньої третини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд, спричинивши своїми діями ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 400 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що справді за указаних обставин 25 серпня 2021 року вчинив грабіж. Розкаявся, при визначенні міри покарання просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, покарання просив визначити на розсуд суду.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше судимий, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває, офіційно не працює, неодружений, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих вину обвинуваченого обставин, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 186 КК України, у вигляді позбавлення волі.

З огляду на те, що обвинувачений щиро розкаявся, суд дійшов висновку про можливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що стимулюватиме його до правомірної поведінки.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця мешкання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Застосований запобіжний захід ОСОБА_1 у виді домашнього арешту – залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази – ланцюжок зі срібла 925 проби, виконаний по типу плетіння «Якір» та ладанку зі срібла 925 проби із зображенням «Святого Миколая» із золотим напиленням, передані на відповідальне зберігання потерпілому, - залишити за належністю.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 серпня 2021 року на ланцюжок зі срібла 925 проби, виконаний по типу плетіння «Якір», та ладанку зі срібла 925 проби із зображенням «Святого Миколая» із золотим напиленням.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя Є.С. Ікорська