Рішення № 100475259, 13.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8414/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Шелудько В.А.

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, зобов`язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивував тим, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 лютого 2002 року Групою приватизації Управління справами Верховної Ради України, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках. Позивач вважає зазначене свідоцтво про право власності на житло недійсним, оскільки на момент приватизації він був громадянином України. У зв`язку з чим просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 18 лютого 2002 року Групою приватизації Управління справами Верховної Ради України, за яким квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках; зобов`язати Групу приватизації Управління справами Верховної Ради України видати свідоцтво про право власності на житло, за яким квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

28 травня 2021 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Крім того, 16 червня 2021 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено повністю: заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкта нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 .

03 серпня 2021 року ухвалою суду витребувано у Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами апарату Верховної Ради України (04053, пров. Несторівський, 4, м. Київ) належним чином завірені матеріали реєстраційної справи, реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Крім того, 03 серпня 2021 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

13 жовтня 2021 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_1 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Дав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 лютого 2002 року Групою приватизації Управління справами Верховної Ради України, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках (а.с. 7, 8, 9, 10).

Позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 18 лютого 2002 року Групою приватизації Управління справами Верховної Ради України, за яким квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках; зобов`язати Групу приватизації Управління справами Верховної Ради України видати свідоцтво про право власності на житло, за яким квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що на момент приватизації квартири позивач був громадянином України, оскільки особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не скористалися процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Представник відповідача Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами апарату Верховної Ради України скористався своїм правом подачі відзиву до позову, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки на момент приватизації квартири АДРЕСА_1 позивач не надав документів на підтвердження громадянства України. Натомість позивачем було надано паспорт Сполучених Штатів Америки.

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється (ст. 6 Житлового кодексу України).

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів (ч. 1 ст. 9 Житлового кодексу України).

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом (ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України).

Жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення (ст. 52 Житлового кодексу України).

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (ч. 1 ст. 58 Житлового кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку) (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно п.п. 18-21 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію. При наявності у наймача або членів його сім`ї пільги на безоплатне одержання займаного житла незалежно від розміру загальної площі, до заяви додається відповідний документ (копія посвідчення, довідка та інше), що підтверджує право на пільгові умови приватизації. Згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку) підтверджується письмово і додається до заяви. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (додатки 4, 5). У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України»).

В судовому засіданні судом оглянуто належним чином завірені матеріали реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 88-102), та встановлено, що на момент приватизації квартири позивач був громадянином Сполучених штатів Америки, оскільки при поданні заяви на приватизацію спірної квартири було подано паспорт США (а.с. 89).

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності на момент приватизації спірної квартири громадянства України, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, зобов`язання вчинити певні дії повністю.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 52, 58 ЖК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Законом України «Про громадянство», Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2021 року.

Суддя Н.Є.Арапіна