Вирок № 100475203, 12.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1735/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Козачук О.М.,

секретарів судового засідання Склярук А.А., Юдицькому К.О., Марисику М.В., Ламбуцької Т.О., Зіменко М.Б., Горної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018100040010945 від 29 листопада 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Почуйки, Попільнянського району, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою-технічною освітою, не одруженого, працюючого «Фірма ТКС» на посаді монтажника зв`язку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурорів Новицького М.І.,Миколаєнка А.О.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представників потерпілого Тути І.В., Голубничого О.І.,

захисника Бовнегри І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

28 листопада 2018 року, приблизно об 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем "ГАЗ 270520" д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по тротуару вул. Серафимовича, біля будинку №13-а в м. Києві, зі сторони вул. Дніпровської Набережної у напрямку вул. Березняківської в м.Києві, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який отримав тілесні ушкодження та був доставлений до медичного закладу.

Під час руху водій ОСОБА_1 , допустив порушення вимог п.п. 10.9, 11.13 Правил дорожнього руху України, а саме: п.10.9. ПДР України - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб; п.11.13 ПДР України - забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздові за умови виконання вимог пунктів 26.1, 26.2, та 26.3 ПДР України.

Порушення вище вказаних вимог з боку водія ОСОБА_1 , виразилось в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки "ГАЗ 270520" д.н.з. НОМЕР_1 , без мети виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, заїхав на тротуар вул. Серафимовича в м. Києві. Після чого рухаючись заднім ходом по тротуару вул. Серафимовича, біля будинку №13-а в м. Києві, зі сторони вул. Дніпровської Набережної у напрямку вул. Березняківської в м.Києві, зі швидкістю приблизно 5 км/годину не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб та не впевнився, що позаду його автомобіля нікого немає, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який отримав тілесні ушкодження.

Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 12-1/2469 від 21.12.2018 року: в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля "ГАЗ 270520" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , повинен був керуватися вимогами пунктів: 10.9; 11.13 Правил дорожнього руху України у якого з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 10.9; 11.13 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля "ГАЗ 270520" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 , шляхом виконання вимог пунктів: 10.9; 11.13 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля "ГАЗ 270520" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вимогам пунктів: 10.9; 11.13 Правил дорожнього руху України.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2211/е від 25.01.2019 року пішохід ОСОБА_2 , 1926 р.н. отримав ТЯЖКІ тілесні ушкодження які виразилися у вигляді: закритої травми грудної клітки у вигляді переломів IV-X ребер, зліва зі зміщенням, IV-VIII ребер справа зі зміщенням, крововиливів в право (близько 100мл) та ліву (близько 500 мл) плевральні порожнини, закритої травми тазу у вигляді перелому верхньої гілки правої лонної кістки, закритої травми лівої гомілки у вигляді перелому діалізу лівої малогомілкової кістки на межі середньої і дистальної третини, гематом гомілки та гомілково-ступневого суглобу.

Порушення вимог пунктів 10.9; 11.13 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинному наслідковому зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе визнав повністю та показав суду, що 28 листопада 2018 року, приблизно об 11 годині 20 хвилин, керував транспортним засобом «Газ 270520» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по тротуару вул. Серафимовича, біля будинку 13-а в м. Києві, зі сторони вул. Дніпровська Набережна у напрямку вул. Березняківська в м. Києві, перебуваючи на робочому місці, в той день він разом з бригадою проводили відновлювальні роботи мережі, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Зокрема, зазначив, що перед тим, як здійснити рух, він впевнився в маневрі, проте, коли почав здавати заднім ходом, почув крик потерпілого, на якого він випадково здійснив наїзд, після чого, він вийшов з автомобіля та надав першу медичну допомогу потерпілому, накладав пов`язки на голову та руку, щоб зупинити кров, в момент дорожньо-транспортної пригоди потерпілий лежав на землі на правому боці, в подальшому він попрохав його підняти, після чого він та його співробітник підняли потерпілого та посадили до салону автомобіля, викликали швидку, яка по приїзду госпіталізувала потерпілого. Крім того, зазначив, що намагався відшкодовувати шкоду, завдану потерпілому, проте, останній не виходив на контакт, цивільний позов визнав частково, в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 52 731 гривні 50 копійок визнав повністю, в частині стягнення моральної шкоди визнав у розмірі 10 тисяч гривень.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 , зазначив, що в той день, він повертався з аптеки, рухався тротуаром по вулиці Миколайчука в м. Києві, в цей час його збив автомобіль, що відбувалося потім він не пам`ятає, після цього його госпіталізували, в лікарні він перебував три тижні, після чого ще три місяці знаходився вдома, усі кошти, які він відкладав, були витрачені на лікування. Просить відшкодувати розмір шкоди, який заявив в цивільному позові. При визначенні міри покарання обвинуваченому повністю поклався на розсуд суду.

Крім цього, винуватість ОСОБА_1 підтверджується сукупністю доказів наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених судом, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.11.2018 року; фототаблицею до протоколу огляду місця події; схемою пригоди; довідкою Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва; картою виїзду швидкої медичної допомоги № 783 а від 28.11.2018 року; висновком експерта № 2211/е від 25.01.2019 року; висновком експерта № 12-1/2469 від 21.12.2018 року.

У висновку судової авто-технічної експертизи № 12-1/2469 від 21.12.2018 року встановлено, що в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля "ГАЗ 270520" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , повинен був керуватися вимогами пунктів: 10.9; 11.13 Правил дорожнього руху України у якого з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 10.9; 11.13 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля "ГАЗ 270520" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 , шляхом виконання вимог пунктів: 10.9; 11.13 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля "ГАЗ 270520" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вимогам пунктів: 10.9; 11.13 Правил дорожнього руху України.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2211/е від 25.01.2019 року пішохід ОСОБА_2 1926 р.н. отримав ТЯЖКІ тілесні ушкодження які виразилися у вигляді: закритої травми грудної клітки у вигляді переломів IV-X ребер, зліва зі зміщенням, IV-VIII ребер справа зі зміщенням, крововиливів в право (близько 100мл) та ліву (близько 500 мл) плевральні порожнини ,закритої травми тазу у вигляді перелому верхньої гілки правої лонної кістки., закритої травми лівої гомілки у вигляді перелому діалізу лівої малогомілкової кістки на межі середньої і дистальної третини, гематом гомілки та гомілково-ступневого суглобу.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесня ушкодження, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, думку потерпілого, який при визначенні міри покарання поклалалась на розсуд суду.

Призначаючи покарання, суд враховує, що правопорушення вчинене ОСОБА_1 з необережності та бере до уваги відомості про репутацію обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем роботи.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Таким чином, суд призначає ОСОБА_1 покарання, яке відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дані про особу обвинуваченого, його поведінка після вчинення злочину, щире каяття, критична оцінка своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність у своїй сукупності з тяжкістю, обставинами та наслідками вчиненого ним кримінального правопорушення, не дають підстав призначити максимально можливе покарання, передбачене за вчинення злочину, в якому обвинувачується останній, а вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення волі.

При цьому, зважаючи на вік обвинуваченого, те, що він раніше не судимий та дорожньо-транспортну пригоду скоїв з необреженості, не перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а також врахувавши думку державного обвинувача, котрий просив застосувати щодо обвинуваченого вимоги ст. 75 КК України, суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 роки, який є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Крім того суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У цивільному позові ОСОБА_2 визначено матеріальну шкоду в розмірі 52 731грн 50 коп., яка складається із витрат на лікувальний та відновлювальний період у розмірі 20 365, 50 грн., витрат на оплату послуг доглядальниці в період з 01.12.2018 року по 20.12.2018 року в розмірі 12 000 грн., витрат на транспорт з метою доставлення позивача з лікарні до дому у розмірі 850 грн., витрат на пошкоджений одяг, внслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, розмір якого становить 3 000 грн., витрат на оплату послуг по догляду за старшою дочкою в розмірі 10 000 грн., витрат дочки позивача та її чоловіка на авіаквитки, оскільки останні відмінили політ до Санкт-Петербургу та які не були ними використані, у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за позивачем, внаслідок чого було завдано матеріальну шкоду вартості авіаквитків в розмірі 6 516 гривень

Крім того, згідно із ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, з`ясувавши, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі ОСОБА_2 оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, дійшов до висновку про законність таких вимог потерпілого.

Моральна шкода полягає у тому, що потерпілому ОСОБА_2 спричинено моральні та фізичні страждання, пов`язані із завданням тяжких тілесних ушкоджень, важкість виконання повсякденних обов`язків, переживання фізичних незручностей та дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, безсоння, дратівливість, що внесли негативні зміни у його життя.

Отже в суму моральної шкоди в розмірі 150 000 грн. 00 коп. потерпілий вкладає усі страждання, які йому довелось перенести, зокрема: нераціональне витрачання свого життєвого часу на лікування та моральні страждання та душевні переживання, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася.

У зв`язку із цим та враховуючи, що ОСОБА_1 визнав цивільний позов частково, а саме вимоги в частині завданої матеріальної шкоди визнав у повному обсязі, вимоги в частині моральної шкоди визнав у розмірі 10.000 гривень, суд вважає, що вимоги цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: автомобіль марки «Газ 270520» д.н.з. НОМЕР_1 , який передано на зберігання власнику під розписку - залишити у володінні власника.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз, а саме: за проведення авто-технічної експертизи № 12-1/2469 від 21.12.2018 року в розмірі 1 287 гривень 00 копійок (одна тисяча двісті вісімдесят сім гривень), за проведення судово-медичної експертизи № 2211/е від 25.01.2019 року в розмірі 2001 гривня 40 копійок (дві тисячі одна гривня сорок копійок).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 52 тисячі 731 гривні 50 копійок (п`ятдесят дві тисячі сімсот тридцять одна гривня п`ятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150 000 гривень 00 копійок (сто п`ятдесят тисяч гривень).

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: