Ухвала суду № 100474996, 19.10.2021, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/579/21 Провадження №4-с/694/15/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

19.10.2021 м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Сакун Д.І.,

за участі секретаря судового засідання Матвієнко А.А.,

скаржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Звенигородський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: поштовий індекс 20200, пров. Віктора Погорілого, 1, м.Звенигородка, Черкаської області,) на бездіяльність державного виконавця

встановив:

21.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в якій просить визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лужанської О. О. при винесенні постанови від 04.08.2021 у виконавчому провадженні ВП №66384541 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на зарплатний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Райффайзен Банк» для зарахування заробітної плати, тобто який має спеціальний режим використання. Зобов`язати головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лужанську О. О. скасувати з зарплатного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «Райффайзен Банк» для зарахування заробітної плати, тобто який має спеціальний режим використання. Зобов`язати головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лужанську О. О. повідомити суд і заявника про виконання рішення суду протягом 10 днів з моменту одержання.

Скарга мотивована тим, що скаржник є боржником у виконавчому провадженні на підставі виконавчого листа Звенигородського районного суду Черкаської області виданого на виконання рішення від 14.05.2021 у справі №694/579/21 про стягнення з скаржниці на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 52230грн. Стягнення боргу проводиться Звенигородським відділом ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). 04.08.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В межах вказаного виконавчого провадженняголовним державним виконавцем Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лужанською О. О. 04.08.2021 винесено постанову, якою накладено арешт на всі кошти боржника, в.т.ч. і на рахунок № НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , відкритий у АТ «Райффайзен Банк» для зарахування заробітної плати. На звернення до державного виконавця з клопотанням про зняття арешту з вказаного рахунку, скаржниця отримала відмову, яка мотивована тим, що відсутні підстави для скасування арешту і не надано доказів того, що рахунок призначений для виплати заробітної плати.

Скаржниця в судовому засіданні скаргу підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у скарзі.

Представник Звенигородського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, встановив наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що на виконанні у Звенигородському відділі державної виконавчої службиу Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Звенигородського районного суду Черкаської області виданого на виконання рішення від 14.05.2021 у справі № 694/579/21 про стягнення з скаржниці на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу у розмірі 52230грн.

Виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа відкрито.

Згідно довідки виданої Звенигородським відділенням АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 26.08.2021 на ім`я ОСОБА_1 27.01.2021 відкрито зарплатний картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 під зарплатний проект на компанію Звенигородська РДА Черкаської області та до вказаного рахунку випущено платіжну картку.

Постановою головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лужанської О. О. від 04.08.2021 накладено арешт на всі кошти боржника.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Згідно з частиною першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною першою, другою статті 56 вказаного Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі, копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до частини десятої статті 56 вказаного Закону, у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи у порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 59 Закону України № 1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Одночасно відповідно до ст. 52 вказаного Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, які визначено ст. 48 Закону. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Таким чином виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону.

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок скаржниці про те, що накладення арешту на грошові кошти порушує її право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.

Статтею 24 Закону України Про оплату праці передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому посилання скаржника на те, що накладення арешту на її грошові кошти порушує її право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.

Аналогічна позиція відображена і у постанові ВС від 03.02.2021 у справі № 756/1927/16-ц та від 02 серпня 2021 року у справі № 711/841/14-ц.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що передбачено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд зауважує, що матеріали скарги не містять доказів, що, виконуючи постанову державного виконавця, банком було накладено арешт на рахунки мають спеціальний режим використання та / або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Більш того сама постанова про арешт коштів боржника містила застереження що арешт накладається на всі кошти боржника крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У відповідності частини першої статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про законність постанови державного виконавця про накладення арешту, скарга є безпідставною, тому у її задоволенні суд відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 18, 48, 52, 56, 59, 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Звенигородський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: поштовий індекс 20200, пров. Віктора Погорілого, 1, м.Звенигородка, Черкаської області,) на бездіяльність державного виконавця - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали суду складено 19.10.2021.

Суддя Д.І. Сакун