Ухвала суду № 100474493, 20.10.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1846/14-ц

6/357/325/21

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Бутова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква, в залі суду №5 заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів по справі № 357\1846/14-ц такими, що не підлягають виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

07.10.2021 року заявник ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про визнання виконавчих документів по справі № 357\1846/14-ц такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування заяви зазначено, що 22.04.2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області прийняв рішення по справі № 357/1846/14-ц, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь AT „Креді Агріколь Банк” заборгованість за кредитним договором в сумі 275416,56 грн., судовий збір в сумі 2754,17 грн., всього : 278170,73 грн.

На виконання рішення суду було видано виконавчий лист № 6/357/10/15 від 03.03.2015 року.

23.01.2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області видав ухвалу по справі №357/1846/14-ц, якою видав дублікат виконавчого листа по справі № 357/1846/14-ц.

Стягувачем AT „Креді Агріколь Банк” виконавчий лист № 6/357/10/15 від 03.03.2015 року було пред`явлено на виконання до ДВС.

Так, 18.03.2015 року міським відділом ДВС Білоцерківського УЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2015 року ВП № 46946970.

AT „Креді Агріколь Банк” подав до міського відділу ДВС БЦМУЮ лист № 10451/3938 від 05.12.2019 року яким вимагав повернути виконавчий лист № 6/357/10/15 від 03.03.2015 року стягувачу - AT „Креді Агріколь Банк”.

18.02.2020 року міським відділом ДВС БЦМУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП № 46946970.

18.02.2020 року міським відділом ДВС БЦМУЮ було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 27817,07 грн. у ВП № 46946970.

18.02.2020 року міським відділом ДВС БЦМУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.02.2020 року ВП № 61321021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 27817,07 грн. Підставою для цієї постанови була постанова державного виконавця міськвідділу ДВС про стягнення виконавчого збору у ВП № 46946970.

В січні 2020 року AT „Креді Агріколь Банк” виконавчий лист (дублікат) № 357/1846/14-ц від 03.03.2015 року було пред`явлено приватному виконавцю Говорову П. В., який 02.01.2020 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60942219.

02.01.2020 року приватний виконавець Говоров П. В., виніс постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 27817,07 грн. ВП № 60942219.

30.01.2020 року приватний виконавець Говоров П. В., виніс постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження в розмірі 2778,00 грн. ВП № 60942219.

09.10.2020 року між AT „Креді Агріколь Банк” та ОСОБА_1 було підписано Договір про внесення змін та доповнень № 1 (про зміну валюти та часткове прощення боргу) та ОСОБА_1 було сплачено на користь АТ «Креді Агріколь Банк» суму в розмірі 94553 грн., а також, сплачено суму судового збору в розмірі 27605,20 грн. Заявник зазначає, що на сьогоднішній день, щодо неї є одночасно два виконавчих провадження щодо стягнення з неї грошових коштів (виконавчого збору та основної винагороди), зобов`язання перед банком були частково припинені та згодом виконані нею повністю, отже є підстави для визнання виконавчих документів по справі № 357/1846/14, такими, що не підлягаю виконанню.

В судовому засіданні представник заявника адвокат Борисенко А.М. підтримав заяву про визнання виконавчих листів таким, що не підлягають виконанню, надав пояснення аналогічні викладеним у заяві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши позицію представника заявника, оглянувши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову у задоволені заяви про визнання виконавчих документів по справі № 357\1846/14-ц такими, що не підлягають виконанню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2014 року позовні вимоги ПAT «Креді Агріколь Банк» Паршиної Ліани Володимирівни задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» за кредитним договором в сумі 275416,56 грн., судовий збір в сумі 2754,17 грн., всього 278170,73 грн.(а.с.123-128

На виконання рішення суду, 02.09.2014 року на адресу ПАТ «Креді Агрколь Банк» за їх заявою Білоцерківським міськрайонним судом Київської області направлено виконавчий лист (а.с.140).

23.01.2015 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області задоволео заяву ПАТ «Креді Агріколь банк» про видачу дублікату виконавчого листа ухвалу по справі №357/1846/14-ц (а.с.195).

На виконання ухвали суду, 03.03.2015 року на адресу ПАТ «Креді Агрколь Банк» за їх заявою Білоцерківським міськрайонним судом Київської області направлено дублікат виконавчого листа (а.с.201).

18.03.2015 року МВ ДВС БЦ МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2015 року ВП № 46946970 (а.с.209).

05.12.2019 року AT „Креді Агріколь Банк” подав до МВ ДВС БЦ МРУЮ лист яким вимагав повернути виконавчий лист № 6/357/10/15 (а.с.210).

18.02.2020 року МВ ДВС БЦ МРУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП № 46946970 (а.с.211).

18.02.2020 року міським відділом МВ ДВС БЦ МРУЮ було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 27817,07 грн. ВП № 46946970 (а.с.212).

18.02.2020 року МВ ДВС БЦ МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.02.2020 року ВП № 61321021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 27817,07 грн. (а.с.213)

02.01.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60942219 (а.с.214)

02.01.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П. В., виніс постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 27817,07 грн. ВП № 60942219 (а.с.215).

За змістом ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, підлягають виконанню на всій території України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон№ 1404-VІІІ) виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Згідно зі ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року справа №2540/3203/18.

Наразі виконавче провадження залишається відкритим, оскільки боржником не сплачено виконавчий збір, про що, зокрема, зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 61321021 від 18.02.2015 року та у постанові про стягнення з боржника основної винагороди ВП № 60942219 від 02.01.2020 року.

Дані постанови до теперішнього часу оскаржені не були.

Хоча, як пояснив в судовому засіданні представник заявника, що вважає за необхідне визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, оскільки безпідставно нарахована і вимагається державним і приватним виконавцями сплата виконавчого збору, що є подвійним стягненням. ОСОБА_1 домовилася із стягувачем, відбулося часткове прощення боргу та, наразі, заборгованості перед банком взагалі не існує, але існує в двох ВП нарахована заборгованість по виконавчому збору.

Отже, встановлено, що заявник просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, але цей виконавчий документ не перебуває на виконанні. Фактично звернення заявника до суду з даною заявою стосується спору щодо нарахованого виконавчого збору.

Згідно з ч. 1 ст. 287 КАСУ учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.

Отже ефективний спосіб захист має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку що заявником не вірно обрано спосіб захисту її інтересів та, в даному випадку, відсутні підстави для визнання виконавчих документів таким, що не підлягають виконанню.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 260, 431, 432 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів по справі № 357\1846/14-ц такими, що не підлягають виконанню- відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.10.2021 року.

СуддяО. Я. Ярмола