Рішення № 100473484, 16.09.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8873/20

№ провадження 2-а/208/33/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Івченко Т.П., при секретарі Чорнобривець Р.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Кам`янське Дніпропетровської області, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: заступник командира взводу № 1 РОВО управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Головко Василь Михайлович про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративної відповідальності, -

встановив:

28 грудня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Стрижак Є.Ю. звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: заступник командира взводу № 1 РОВО управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Головко Василь Михайлович, в якому просить:

- визнати незаконною та скасувати Постанову серії БР № 428256 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматизованому режимі, винесену 14 грудня 2020 року заступником командира взводу № І РОВО Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом Головко Василем Михайловичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною за ч. 2 ст. 122 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 ;

- стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 5 420, 40 грн. (п`ять тисяч чотириста двадцять гривень сорок копійок), що складаються з витрат на правову допомогу та сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те що, що 14.12.2020 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії БР № 428256, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 428256 та накладено адміністративну стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Постанова була винесена заступником командира взводу № 1 РОВО Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом Головко Василем Михайловичем

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Звертаємо увагу суду на те, що в п.6 оскаржуваної постанови вказаний транспортний засіб, на якому було скоєно адміністративне правопорушення - Opel Kadett, номерний знак НОМЕР_2 , однак відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на Позивача зареєстрований автомобіль Opel Kadett, з іншим державним номерним знаком, а саме: НОМЕР_3 . Таким чином, в оскаржуваній постанові вказаний взагалі інший транспортний засіб, до якого Позивач не має жодного відношення.

В Оскаржуваній постанові зазначено, що Позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, натомість всупереч вимог ст. 283 КУпАП в постанові не вказано яке саме порушення вчинено Позивачем та не зазначено нормативно-правовий акт чи його положення, що встановлює підставу для притягнення особи до адміністративної відповідальності, не конкретизовано який саме пункт Правил дорожнього руху було порушено Позивачем.

Адвокат звертаємо увагу суду на те, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення, більш того у п.8 постанови в графі «До постанови додаються» зазначено, що нічого не додається.

Представник позивача вважає, що накладене адміністративне стягнення є безпідставним, Постанова серії БР № 428256 від 14 грудня 2020 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Стрижак Є.Ю. не з`явились, надали до суду заявив яких просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розглянути справу без їх участі.

Відповідач та третя особа по справі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, в тому числі і шляхом повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не скористався своїм правом та відзиву на позов не надав.

Разом з тим, третя особа по справі, заступник командира взводу № 1 РОВО управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Головко Василь Михайлович надав до суду відзив, в якому також просив суд розглянути справу без його участі та відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, повністю їх не визнав, зазначивши, що 14.12.2020 поліцейським Управління винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн,, в якій зазначено про те, що останній, керував транспортним засобом OPEL K.ADETT, днз НОМЕР_4 , в Дніпропетровській обл., Петриківському р-н, с. Єлизаветівка, на а/ш Т-04-14, у якого в темну пору доби не були ввімкнені фари ближнього світла фар, чим порушила п. 19.1 «а» Правил дорожнього руху України. При цьому вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Положеннями п. 19.1 «а» Правил дорожнього руху України передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повити бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах – фари ближнього (дальнього) світна.

Освітлювальні пристрої забезпечують безпеку дорожнього руху, тому рух на транспортному засобі в темну пору доби, а також в умовах недостатньої видимості з вимкненими освітлювальними пристроями заборонений Правилами дорожнього руху.

Правилами також заборонений рух у тунелях з вимкненими освітлювальними пристроями через різку зміну освітленості під час в`їзду і виїзду з тунелю незалежно від наявності штучного освітлення в тунелі. Внаслідок різкої зміни освітленості водій може короткочасно втратити контроль над дорожньою ситуацією, що неприпустимо з точки зору забезпечення безпеки дорожнього руху.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд не на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08 серпня 2015 року наділені Законом Ш 596-УІП від 14.07.2015 правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення. Зазначений Закон не визнаний неконституційним, а відтак, є обов`язковим до виконання, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Отже, виявивши транспортний засіб, в діях водія якого містяться ознаки порушення вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме порушення п. 19.1. «а» Правил дорожнього руху України, за вчинення якого ч, 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, враховуючи той факт, що така дія була скоєна водієм в присутності поліцейського і останній бачив її вчинений на власні очі, останнім було прийнято рішення про зупинку такого транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», та в подальшому розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст, 122 КУпАП, щодо водія такого транспортного засобу, яким виявився позивач.

Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини: позивачу були роз`яснені його, права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. При розгляді справи поліцейським позивача було ознайомлено з матеріалами справи, а саме відеозаписом з автомобільного реєстратора, встановленого на службовому автомобілі. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, на думку третьої особи є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим.

Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення.

Крім того, слід врахувати, що в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України.

З урахуванням викладеною, оскаржувана постанова не може бути визнана протиправною, оскільки була прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.

Третя особа вказує, що разом з цимипоясненнями до суду надається - оптичний DVD-R диск, який містить у собі той самий відеозапис, що був покладений в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення оскаржуваної постанови.

Отже, спеціальними нормами чинного законодавства встановлені певні обмеженім щодо способу судового захисту, який може бути застосовано судом саме по цій категорії справ. Відтак, позовні вимоги щодо визнання незаконною постанову, не можуть бути задоволені під час розгляду даної справи.

Звертаємо увагу, що, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На співмірність, як ознаку справедливого гонорару адвоката, вказував, зокрема, і ВГС України. Так, у п. 11 інформаційного листа № 01-8/155 від 13.02.2002 «Про деякі питання практики застосування окремій норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» суд роз`яснив, що, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У постанові від 03.02.2004 у справі № 36/207 Верховний Суд України зазначив, що. задовольняючи позов в частині судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката, суди першої і апеляційної інстанцій не звернули увагу, що сума судових витрат на оплату адвоката значно перевищує суму позову, при цьому не з`ясували, наскільки обґрунтовані ці витрати з розглядом справи. При цьому за неписаними правилами справедливим вважається відшкодування у розмірі 5 % задоволених вимог (за аналогією до ст. 76 ЦПК УРСР).

На думку третьої особи, зазначене свідчить про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача зазначених витрат, оскільки такі витрати не підтверджені належними документальними доказами.

Враховуючи викладене у відзиві на позов, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягненім відмовити в повному обсязі.

Розгляд вказаної справи здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, в порядку ст. ст. 268-271, 286 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту, в тому числі, оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Судом вищевказані вимоги дотримані.

04 січня 2021 року ухвалою судді матеріали позовної заяви прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та за правилами спрощеного позовного провадження справу призначено у судове засідання для розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності сторін по справі, на підставі наявних та наданих сторонами доказів по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, додані сторонами до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що згідно з оскаржуваної постанови серії БР № 428256 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматизованому режимі, яку було винесено 14 грудня 2020 року заступником командира взводу МІ РОВО Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом Головко Василем Михайловичем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнено до адміністративної відповідальності за частиною за ч. 2 ст. 122 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійо .

Відповідно даної постанови 14.12.2020 ОСОБА_1 , керував транспортним засобом OPEL K.ADETT, д.н.з. НОМЕР_4 , в Дніпропетровській області Петриківському районі в селі Єлизаветівка, на а/ш Т-04-14, у якого в темну пору доби не були ввімкнені фари ближнього світла фар, чим порушив п. 19.1 «а» Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд виходить з такого.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги положення ч. 3 ст. 383 КАС України, згідно якій на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Із змісту п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України вбачається, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Із змісту ст. 286 КАС України вбачається, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови) , а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) . За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) ; 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01 від 06.09.2005 року, п. 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" , заява № 49684/99 від 27.09.2001 року, п. 30). Разом з тим, ст. 6 § 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, від 10.02.2010 року, п. 58) зазначено про те, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.

За приписами ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП) .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, визначених ч. 2 ст.122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів та підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом «в» пункту 19.1 ПДР України встановлено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої, зокрема на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП та, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові відповідачем до постанови не додано доказів вчинення ним інкримінованого йому порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 17 липня 2019 року у справі № 295/3099/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.

Пояснень свідків (пішоходів чи інших учасників дорожнього руху) чи будь-яких інших доказів порушення позивачем п. 19.1 «а» ПДР України відповідачем не надано.

При цьому, графа постанови: «до постанови додаються …» поліцейським не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.

Викладене, узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17.

Такої ж позиції притримується Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Втім, у відзиві зазначено, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, була зафіксована на нагрудний відеореєстратор відповідача, та до відзиву надається - оптичний DVD-R диск, який містить у собі той самий відеозапис, що був покладений в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення оскаржуваної постанови, але це твердження не відповідає дійсності, оскільки у конверті до суду було направлено лише відзив, диск на який посилається третя особі в своєму відзиві відсутній, про що було складено відповідний акт.

Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

За принципом презумпції невинуватості, закріпленим у ст. 62 Конституції України всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.

Відтак, на підставі викладеного вище, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Отже, на підставі викладеного вище, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому позов є обґрунтованим в цій частині.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутність події і складу адміністративного право порушення.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування спірної постанови, оскільки відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні зазначеного правопорушення, що потягло за собою порушення прав позивача та незаконне притягнення останнього до адміністративної відповідальності, а провадження по справі підлягає закриттю.

Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання незаконною оскаржуваної постанови, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З аналізу наведених норм слідує, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд може прийняти лише одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України.

Можливість визнання при цьому незаконним рішення суб`єкта владних повноважень, законодавець не встановлює, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У Постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Витрати на правничу допомогу, викладені в акті приймання-передавання, можуть зменшити, проаналізувавши адвокатські послуги та витрачений час. Відповідні правові висновки викладені у Додатковій Постанові Верховного суду від 11 березня 2021 року справа № 911/2681/19.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано ордер серії АЕ № 1048458, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3608, договір № 1411/20 від 14.12.2020 року, акт виконаних робіт від 22.11.2020 року з зазначенням тарифів надання послуг з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, квитанція серії № 37 від 14.12.2020 року щодо сплати 5000 (п`яти тисяч) гривень 00 копійок за послуги адвоката за укладеним договором.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу опис наданих послуг позивачу ОСОБА_1 , адвокатом Стрижаком ЮЄ.Ю., у сукупності з наданими адвокатом документами на понесення позивачем заявлених витрат, суд приходить до висновку що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт та є неспівмірною зі складністю справи, її обсягом, виходячи з наступного.

Зазначена вартість у сумі 5 000,00 гривень, складається з попередньої усної консультації, з отримання та підготовки необхідної інформації по справі, яка містить у собі підготовку правової позиції, аналізу судової практики, збирання доказів та підготовки та подання адміністративного позову до суду.

Так, щодо отримання та підготовки необхідної інформації по справі, а саме: підготовка правової позиції, аналіз судової практики, збирання доказів – 3 година вартує 1500,00 грн. підготовка та подача адміністративного позову – 6 годин вартує 3000,00 гривень, хоча це є єдиний комплекс роботи адвоката яка здійснюється для складання позовної заяви, у своїй сукупності, і окремо один вид послуг від іншого не може бути розмежований.

А тому враховуючи, що представник позивача – це адвокат, тобто професійна особа, яка обізнана із діючим законодавством, практикою судів, та здійснює стою діяльність на високому професійному рівні, то даний предмет спору пов`язаний та категорія справи яка віднесена до спрощеного позовного провадження, для даного рівня адвоката не є роботою підвищеної складності, а тому за сукупністю з врахуванням зазначених складових відповідатиме 3000,00 гривень.

Згідно до матеріалів позову, який відправлений поштовим відправленням через Укрпошту, що підтверджується поштовим конвертом та кодом на ньому (а.с. 26), спростовує факт того, що адвокат особисто прибувала до суду, та подавала їх для реєстрації особисто.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 5 000, 00 гривень до 3 000,00 гривень.

В іншій частині заявлених вимог адвокатом, які не є співмірними з фактичними обставинами встановленими судом, та не є обґрунтованими, так як адвокат не навів обґрунтування розрахунку визначення їх вартості і не надав доказів, які б безумовно обґрунтували позицію представника, а тому в цій частині є такими що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 420,00 грн.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області належить стягнути судовий збір в сумі 420,00 грн.

Керуючись ст.ст.2,8,9,69,71,77,162,243-246,250 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: заступник командира взводу № 1 РОВО управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Головко Василь Михайлович про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративної відповідальності – задовольнити частково.

Постанову серії БР № 428256 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматизованому режимі, винесену 14 грудня 2020 року заступником командира взводу № І РОВО Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом Головко Василем Михайловичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною за ч. 2 ст. 122 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

І іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108866, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Троїцька площа, 2А.

Третя особа - заступник командира взводу № 1 РОВО управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Головко Василь Михайлович, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Троїцька площа, 2А.

Суддя Івченко Т. П.