Рішення № 10047269, 14.06.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.10 Справа № 13/231-09. за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідачів: 1. Приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС»

2. Концерну «Військторгсервіс»

про визнання недійсною додаткової угоди про правонаступництво

СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.

За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від 1-го відповідача: не зявився

від 2-го відповідача: не зявився

У судовому засіданні 03.06.2010 р. було оголошено перерву до 14.06.2010 р.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати недійсною повністю додаткову угоду про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 140/Д-4 від 25.10.2003 року (1321,10 кв.м., що розташоване з адресою: АДРЕСА_1) про передачу прав та обовязків та про правонаступництво від 31.12.2008 р. як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а також зобовязати сторони повернути одна одній усе, що отримали за цією додатковою угодою; визнати недійсними всі договори укладені на підставі додаткової угоди від 31.12.2008 р. та всі додаткові угоди до договору оренди № 140/д-4 від 25.10.2003 року, що були укладені з 30.12.2008 року по 10.08.2009 р. включно, в тому числі Додаткову угоду до Договору оренди № 140/Д-4 від 25.10.2003 р. з позначкою «нова редакція» у формі єдиного документу від 31.12.2008 р.

Перший відповідач Приватна виробничо-комерційна фірма «ОАС» у відзиві на позовну заяву просить відмовити у позові, посилаючись на те, що при укладенні додаткової угоди від 31.12.2008 року всі вимоги закону сторонами були дотримані.

Ухвалою від 10.09.2009 року за заявою позивача здійснено заміну відповідача Концерн «Військторгсервіс» Філія № 3 належним відповідачем Концерн «Військторгсервіс».

У судове засідання 22.04.2010 року позивач подав уточнення позовних вимог, в яких просить суд визнати недійсною повністю додаткову угоду про передачу прав та обовязків і правонаступництво від 31.12.2008 року, про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 140/Д-4 від 25.10.2003 р., загальною площею 1321,10 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У судове засідання 03.06.210 року позивач подав доповнення до позовної заяви, в якому наполягає на задоволені позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Другий відповідач подав відзив на позовну заяву № 807/12 від 31.05.2010 р., в якому у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що сторони спірної угоди, реалізуючи своє право, передбачене основним договором (п. 6.6) та законом (ст..ст. 512-522 Цивільного кодексу України) щодо заміни учасника у договорі, діяли в межах чинного законодавства. Крім того, просить врахувати наявність згоди орендодавця (концерну «Військторгсервіс») на заміну особи орендаря у зобовязанні.

У судове засідання 03.06.2010 р. перший відповідач подав відзив, в якому підтримує свою позицію, викладену у попередньому відзиві.

07.06.2010 року до суду надійшов відзив другого відповідача, в якому другий відповідач підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву від 31.05.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, першого та другого відповідачів, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

25.10.2003 р. Головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України, правонаступником якого відповідно до Наказу Міністра оборони від 31.01.2006 року №47 є Концерн “Військторгсервіс” (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №140/Д-4.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно нежитлові приміщення площею 1321,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 6.6 договору оренди № 140/Д-4 сторони визначили, що орендар має право передати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України.

31.12.2008 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Приватною виробничо-комерційною фірмою “ОАС” укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного майна від 25.10.2003р. за №140/Д-4.

Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2008р. сторонами визначено, що у звязку з припиненням зобовязань за договором ПП ОСОБА_1, усі права та обовязки за договором, які виконував орендар - ПП ОСОБА_1 переходять до правонаступника орендаря за договором, тобто, Приватної виробничо-комерційної фірми “ОАС”, окрім наявної та несплаченої кредиторської заборгованості за договором.

Дана додаткова угода підписана позивачем та першим відповідачем та набрала чинності 31.12.2008р. та погоджена з другим відповідачем шляхом вчинення на договорі генеральним директором концерну П.Н. Пукіром напису «погоджено».

Позивач просить визнати вказану Додаткову угоду недійсною, посилаючись на те, що вона суперечить п.п. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказана Додаткова угода за своїм змістом є договором оренди, тому має містити передбачені законом для даного виду правочинів істотні умови, вказує на відсутність у позивача необхідного обсягу дієздатності передавати в оренду третій особі майно, яке не є його власністю та просить врахувати, що правова форма додаткової угоди не відповідає вимогам закону.

Також, заперечуючи факт підписання ПП ОСОБА_1 спірної додаткової угоди, позивачем було заявлене клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення, чи належить підпис, вчинений на Додатковій угоді від 31.12.2008 року ФОП ОСОБА_1 чи іншій особі, та про витребування оригіналу Додаткової угоди від 31.12.2008 р. з матеріалів справи № 9/94-09 для огляду в судовому засіданні.

Вказане клопотання було задоволено судом частково. У судовому засіданні судом було оглянуто оригінал додаткової угоди від 31.12.2008 року.

Як вбачається зі змісту рішення від 21.04.2009 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009 року по справі №9/94-09 за позовом: Приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС» до відповідачів: 1. Концерну «Військторгсервіс», 2. Приватного підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованим майном, дослідивши у судовому засіданні оригінал угоди від 31.12.2008 року, суд визнав, що підпис чіткий, зрозумілий та належить ОСОБА_1

Крім того, твердження позивача, викладене у клопотанні стосовно того, що спірну угоду позивач не підписував, необґрунтоване та не підтверджене жодними доказами, тому не приймається судом.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судами по справі № 9/94-09 дана додаткова угода за своїм змістом є договором про передачу третій особі, тобто ПВКФ “ОАС”, прав та обовязків ПП ОСОБА_1 за договором оренди індивідуально визначеного майна №140/Д-4 від 25.10.2003 р., а не окремим договором оренди, як стверджує позивач у позовній заяві.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, право вчиняти такий договір сторони обумовили у п. 6.6 Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 25.10.2003р. за №140/Д-4, відповідно до якого орендар має право передати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України.

Дана додаткова угода вчинена у простій письмовій формі, підписана позивачем та першим відповідачем та погоджена з другим відповідачем шляхом вчинення на договорі генеральним директором концерну П.Н. Пукіром напису «погоджено».

Відповідно до Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними», при вирішенні спорів про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не подав доказів того, що Додаткова угода від 31.12.2008 року в частині передачі прав та обовязків третій особі за Договором оренди суперечить вимогам закону, тому підстави для визнання її недійсною в цій частині відсутні.

Водночас, як вбачається зі змісту Додаткової угоди від 31.12.2008 року, крім передачі усіх прав та обовязків, за винятком наявної та несплаченої кредиторської заборгованості за Договором, пунктом 2 сторони домовились внести зміни до Договору, виклавши їх в такій редакції: «у тексті Договору замінити найменування орендаря з «Фізична особа-підприємець ОСОБА_1» на «Приватна виробничо-комерційна фірма «ОАС», замінити платіжні та юридичні реквізити.

Відповідно до ст.. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, тому зміни до Договору №140/Д-4 від 25.10.2003 р. мали право вносити другий відповідач Концерн «Військторгсервіс» та перший відповідач Приватна виробничо-комерційна фірма «ОАС».

Як свідчать матеріали справи, концерн «Військторгсервіс» як орендодавець, не був стороною Додаткової угоди від 31.12.2008 року, а лише надавав свою згоду на передачу прав орендаря третій особі шляхом вчинення відповідного погодження як того вимагав пункт 6.6 Договору, тому в частині внесення змін до Договору, сторони Додаткової угоди від 31.12.2008 р. діяли всупереч вимогам закону, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, відповідно до ч. 2 ст. 203 особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково шляхом визнання недійсним пункту 2 Додаткової угоди від 31.12.2008 року до Договору № 140/Д-4 від 25.10.2003 р., укладеної між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватною виробничо-комерційною фірмою «ОАС» в частині внесення змін до Договору № 140/Д-4 від 25.10.2003 р. шляхом заміни найменування, платіжних та юридичних реквізитів орендаря Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на найменування, платіжні та юридичні реквізити орендаря Приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС».

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на першого відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним пункт 2 Додаткової угоди від 31.12.2008 року до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 140/Д-4 від 25.10.2003 р., укладеної між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватною виробничо-комерційною фірмою «ОАС» в частині внесення змін до Договору № 140/Д-4 від 25.10.2003 р. шляхом заміни найменування, платіжних та юридичних реквізитів орендаря Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на найменування, платіжні та юридичні реквізити орендаря Приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС».

3.Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул.. Клубна, 95, код 30196254) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. № НОМЕР_1) 42 грн. 50 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В іншій частині в позові відмовити.

СУДДЯ(підпис) Б.І.ЛИХОВИД

Суддя