Рішення № 10047185, 10.06.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.10 Справа № 15/65-10. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Алкогольна традиція” в особі філії “Карат”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 7 041 грн. 14 коп.

СУДДЯРезніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №57 від 14.09.2009р.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 7 041 грн. 14 коп. заборгованості по договору поставки №-СМ/14-720 від 09.04.2009р., а саме: 5 097 грн. 88 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 847 грн. 21 коп. пені, 509 грн. 79 коп. штрафу, 112 грн. 17 коп. 3% річних та 474 грн. 09 коп. інфляційних збитків.

На виконання вимог ухвали суду від 27.05.2010р. представник позивача подав для доручення до матеріалів справи належним чином завірену копію довіреності директора філії «Карат» Товариства з обмеженою відповідальністю “Алкогольна традиція” Єрошева Д.Б., а також довідку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №507485 щодо відповідача, відповідно до якої станом на 09.06.2010р. відповідач знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, тобто за тією адресою, що зазначена позивачем у позовній заяві та за якою відповідачу направлялися процесуальні документи по справі.

Крім цього, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що обґрунтований розрахунок суми пені з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України ним складений не був.

Представник відповідача в дане судове засідання не зявився, письмовий відзив на позов не подав. Ухвала про порушення провадження у справі № 15/65-10 від 12.05.2010р., що направлялись судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем в позовній заяві, була повернута поштою з відміткою “по даній адресі не розшуканий”.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Таким чином, враховуючи те, що ухвали про справі направлялися відповідачу за адресою вказаною позивачем в позовній заяві, яка співпадає з адресою відповідача, що зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 09.04.2009р. був укладений договір поставки №-СМ/14-720, за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) поставляє і передає у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невідємною частиною даного договору, а покупець приймає лікеро-горілчану продукцію ТМ «Карат» та оплачує продукцію на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 21 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від постачальника.

Строк дії договору визначений у п. 8.1 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє до 08.04.2010р.

Таким чином, по видатковим накладним у червні липні 2009 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 5629 грн. 39 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів. У відповідача залишилася заборгованість перед позивачем у розмірі 5097 грн. 88 коп.

При цьому, у видаткових накладних, за якими здійснювалася поставка, вказано, що підставою поставки є договір №-СМ/14-720 від 09.04.2009р.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис представника відповідача. Копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи (а.с.19-25).

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 5097 грн. 88 коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобовязання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобовязання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 5097 грн. 88 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 847 грн. 21 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобовязання у вигляді стягнення пені передбачена п. 7.2 договору поставки, за яким покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати постачальнику штрафної неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача нарахування пені за поставку по накладним позивачем було здійснено за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, визначені позивачем у розрахунку пені періоди по кожній накладній не є вірними, тому судом здійснено перерахунок пені з урахуванням вимог ст. 232 ГК України, і позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, з відповідача стягується пеня у розмірі 532 грн. 49 коп.

Таким чином, в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача стягується 532 грн. 49 коп. пені, а в частині стягнення 314 грн. 72 коп. пені відмовляється, як в сумі пені необґрунтовано заявленій до стягнення.

Крім цього, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 509 грн. 79 коп. штрафу, яка передбачена пунктом 7.2 договору (покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати постачальнику штрафу у розмірі 10% вартості відповідної партії товару).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 509 грн. 79 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору поставки №-СМ/14-720 від 09.04.2009р., позивач просить стягнути з відповідача 112 грн. 17 коп. 3% річних та 474 грн. 09 коп. інфляційних збитків за період з вересня 2009 року по березень 2010 року (включно)

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Тобто, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 112 грн. 17 коп. 3% річних та 474 грн. 09 коп. інфляційних збитків за порушення терміну виконання грошових зобовязань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алкогольна традиція” в особі філії “Карат” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 14 А, код 36572896) 5 097 грн. 88 коп. основного боргу, 532 грн. 49 коп. пені, 509 грн. 79 коп. штрафу, 112 грн. 17 коп. 3% річних та 474 грн. 09 коп. інфляційних збитків, 97 грн. 44 коп. витрат по держмиту, 225 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 14.06.2010р.

Суддя