Рішення № 100471448, 20.10.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/16106/21

Провадження № 2/947/3266/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.,

при секретарі – Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Одеської міської ради

про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 27.05.2021 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до Одеської міської ради, предмет якого під час розгляду справи змінив та у відповідності до заяви від 26.08.2021 року за вх. №45670, просить суд визначити йому додатковий строк тривалістю шість місяців для прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 , як син померлого.

05 травня 2020 року, він звернувся в телефонному режимі до Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса за телефоном за консультацією з приводу прийняття спадщини після смерті батька та запису на прийом до нотаріуса де йому повідомили, що Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса прийом громадян не проводить через встановлення карантину відповідно до Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року та вказали на те, що оскільки позивач проживав разом з батьком то відповідно до п. 3 ст. 1268 ЦК України він вважається таким що прийняв спадщину.

Будучу впевненим, що позивач прийняв спадок після смерті батька, як йому пояснили в Київській державній нотаріальної конторі у місті Одеса, він 25.09.2020 року, після послаблення карантинних обмежень згідно з постановою КМУ № 760 від 26.08.2020 року, звернувся до державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 .

Однак, 25.09.2020 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори міста Одеса Пінігіна Т. М. позивачу було відмолено у вчинені нотаріальної дії через те що він пропустив строк прийняття спадщини встановлений ст. 1270 ЦК України та оскільки фактично не був зареєстрований за однією адресою з батьком.

Позивач вважає, що ним пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, у тому числі у зв`язку з дотриманням карантинних обмежень і запобіганню поширенню корона вірусної хвороби.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 28.05.2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

29.06.2021, Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання позивача та витребувано з Київської державної нотаріальної контори міста Одеси належним чином завірену копію спадкової справи №806/2020, яка заведена до майна померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання зазначеної ухвали суду, до суду 28.07.2021 року надійшли витребувані судом документи.

26.08.2021 року позивачем було подано до суду заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду у підготовчому судовому засіданні 27.09.2021 року.

Тієї ж дати, судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач у судове засідання призначене на 20.10.2021 року не з`явився, однак його представник надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у п`ятнадцятиденний термін визначений судом в ухвалі суду від 28.05.2021 року відзив на позовну заяву не надав.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд спарви в судовому засіданні 20.10.2021 року за відсутності сторін по справі на підставі наявних документів в матеріалах справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220 ЦК України).

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст. 1258 ЦК України).

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч.2 ст. 1258 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 1261-1265 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного вбачається, що з моменту смерті ОСОБА_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина до майна останнього.

У відповідності до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00027725557 від 10.09.2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , про що 15.07.1986 року Другим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції складено актовий запис №1670, в якому в графі відомості про батька зазначені відомості про особу – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі відомості про матір – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 та належить до кола спадкоємців першої черги.

Як вбачається, ОСОБА_1 28.08.2020 року звернувся до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі зазначеної заяви, 28.08.2020 року зведена спадкову справу №806/2020, до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оглянувши витребувані, на підставі ухвали суду від 29.06.2021 року, належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , до державного нотаріуса ніхто з і спадкоємців не звертався.

25.09.2020 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіною Т.М. винесено постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом – квартиру АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно роз`яснень викладених в пункті 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" - не можуть вважатися поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, чи встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Аналогічні наведеним роз`ясненням правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року по справі №6-85цс12, від 4 листопада 2015 року по справі №6-1486цс15, а також постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №751/9305/16-ц , від 08.04.2019 у справі №143/1461/17 та від 11.04.2019 у справі 461/8700/17.

Разом із цим Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у Постанові по справі №6-1320цс17 від 23.08.2017 зазначено, що правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 681/203/17-ц, зазначив, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

Вирішуючи позов по суті, суд приймає до уваги, що позивач є спадкоємцем за законом та з урахуванням смерті спадкодавця 26.01.2020 року, позивачем пропущено строк для прийняття спадщини в один місяць, починаючи з закінчення строку на подання 26.07.2020 року, фактично подавши заяву 28.08.2020 року.

Суд зауважує, що на законодавчому рівні не визначено конкретних причин, які свідчать про поважність пропуску спадкоємцем строку для прийняття спадщини, тому вирішуючи даний спір суд вважає, що викладені позивачем обставини свідчать про наявність об`єктивних та істотних труднощів, яких він мав для реалізації свого права на отримання спадку після смерті у січні 2020 року свого батька.

Так, судом враховується, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні установлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Підпунктом 7 п. 2 вищевказаної постанови на період дії карантину було також заборонено здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі.

У подальшому (з 22.06.2020), постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 установлено до 31.07.2020 карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211.

Також на період дії карантину заборонено здійснення регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, зокрема пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більше ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб (підпункт 7 пункту 3).

Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Підпунктом 2 п. 11 зазначеної постанови було продовжено заборони на здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

В тому числі введені обмеження, передбачені п.п. 1 п. 15 на регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним, залізничним транспортом, міським електротранспортом, метрополітеном у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні.

Подальшими змінами до вказаної постанови карантин було продовжено до 31.10.2020, в тому числі продовжено обмеження щодо пасажирських перевезень.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Положень щодо поширення дій цього закону на вчинення нотаріальних дій, зокрема й тих, що пов`язані з можливим пропуском передбачених законодавством строків, немає.

Враховуючи, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 запроваджені протиепідемічні заходи, у зв`язку з чим на період дії карантину у різні періоди заборонялося здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі; обмежувався прийом громадян у державних установах тощо, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку позивачем для подання заяви про прийняття спадщини дійсно були об`єктивними та непереборними, оскільки позивач не мав реальної можливості скористатися своїм правом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в межах вказаного строку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, обґрунтованість заявлених послуг та наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак терміном в два місяці, з урахуванням продовження карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, затверджені Постановою КМУ від 22.09.2021 р. №981 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України») терміном до до 31 грудня 2021року, що суд вважає достатнім для реалізації своїх прав на подання заяви для прийняття спадщини, за наслідком чого позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем у позові не заявлено вимоги про відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 77, 81, 141, 211, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Одеської міської ради (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, пл. Думська, 1) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши його тривалістю два календарних місяця з моменту набрання цим рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.