Рішення № 100471365, 20.10.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3595/21

Провадження № 2-о/496/146/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Желяпової О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із вказаною заявою та просив встановити юридичний факт, що вимушене переселення заявника з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.

Свої вимоги мотивував тим, що він був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , яка на теперішній час є тимчасово окупованою територією України. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася у лютому 2014 року заявник покинув окуповану територію, а саме м. Первомайськ Луганської області та перемістився до Одеської області, де став проживати за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з тим, що м. Первомайськ перебуває на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, де постійно тривають бойові дії, заявник, побоюючись за власне здоров`я та життя, був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переселитись з території м. Первомайськ Луганської області, задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободі, насильницькій втраті громадянства, особистих прав на свободу пересування, висловлення власної думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист у результаті збройної агресії Російської Федерації. У зв`язку з чим заявник звернувся до суду з вказаною заявою.

До судового засідання заявник не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на заяві наполягав (а.с. 16).

Представники заінтересованих осіб Міністерства соціальної політики України, Російської Федерації до судового засідання не з`явилися, про причини не явки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, заперечення на заяву не подали (а.с. 13, 14, 15).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Первомайськ Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою в паспорті № НОМЕР_1 виданого Сватівським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області. (а.с. 7).

Відповідно до довідки від 24.11.2020 року №5116-5000325173 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видана на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої зазначено, що заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зараз фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 5). Вказаною довідкою посвідчено лише факт їх вимушеного переселення, однак відомості щодо причин такого переселення відсутні.

За змістом частини першої статті 293 ЦПК України (далі – ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження встановлюються факти, що мають юридичне значення.

Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, які перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України може бути, зокрема, збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

Як вбачається із заяви, заявник посилаючись на вказану норму закону вказав на те, що причиною його внутрішнього переміщення з постійного місця проживання до іншого тимчасового місця проживання на території України обумовлена саме збройним конфліктом та тимчасовою окупацією частини Луганської області.

Частиною 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена Постановою форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.

Положеннями ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Встановлення факту, що має юридичне значення щодо вимушеного переселення заявника з окупованої території Луганської області, яке відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області, можливе лише у судовому порядку. Крім того, від встановлення такого факту залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав саме заявника. При цьому відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №363/2981/16-ц від 14 березня 2018 року, №428/13977/16-ц від 06 червня 2018 року, №417/3852/17 від 21 березня 2018 року, №243/7029/17 від 12 квітня 2018 року та №428/12368/16-ц від 21 березня 2018 року.

Стосовно обставин, що зумовили вимушене переселення ОСОБА_1 з м. Первомайськ, Луганської області, суд приймає до уваги, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» №1085-р від 07 листопада 2014 року, місто Первомайськ Луганської області починаючи з 2014 року по теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Суд враховує, що ОСОБА_1 є громадянином України та як повноправний громадянин своєї країн проживав у м. Первомайськ Луганської області мав налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. Проте наведені обставини призвели до неможливості подальшого проживання в м. Первомайськ Луганської області, а тому внаслідок воєнних дій Російської Федерації проти України, був змушений переїхати до с.Нерубайське Біляївського району Одеської області.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з тим, що м. Первомайськ Луганської області перебуває на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють своє повноваження, де постійно тривають бойові дії, заявник покинув своє постійне місце проживання та переселитись з території м. Первомайськ задля уникнення загрози життю та здоров`ю.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258, 259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Горяєв І.М.