Ухвала суду № 100471351, 18.10.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5065/20

Провадження № 1-кп/496/260/21

У Х В А Л А

18 жовтня 2021 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Бурана В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Стрілець Ж.М.,

прокурора – Сцепури О.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 , захисника – Кравцової Н.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 , захисника – Робулець А.А.

обвинуваченого – ОСОБА_3 , захисника – Нерсісяна Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Слуцького К.В. про зміну запобіжного заходу та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Біляївський районний суд Одеської області розглядає вказане кримінальне провадження.

25 жовтня 2021 року спливає двомісячний термін запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.

Прокурором до суду було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав, просив його задовольнити, так як ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, також прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки під час досудового розслідування оголошувався у розшук, крім того, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, адже обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків та постійного джерела доходів, крім того, стосовно нього розглядається інший обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив обрати змінити запобіжний захід на домашній арешт. При цьому, зазначив, що обвинувачений будучи в розшуку в іншому кримінальному провадженні з`являвся до суду, самостійно з`явився до слідчого. Крім того, ОСОБА_3 має стійкі сімейні відносини, є багатодітним батьком, має позитивну характеристику, не може перебувати під вартою у зв`язку зі станом здоров`я, потребує лікування, потерпіла сторона претензій до нього немає.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав захисника. Вказав, що має трьох дітей, добровільно прийшов до поліції.

Також до суду було подано клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Слуцького К.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 на запобіжний захід непов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали що додані до клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Приймаючи рішення про можливість продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою суд приймає до уваги, що у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення не з`явиться на суді /справа Stogmuller проти Austria/;

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller проти Austria/;

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter проти Austria/;

ризик, що особа порушить громадський порядок / справа Letellier проти France/.

Доцільність продовження строку перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним, визначає вірогідність переховування від суду.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків та постійного джерела доходу, враховуючи сукупність зазначених ризиків та аргументів, які на даний час не відпали суд вважає клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Підставою для заміни запобіжного заходу з тримання під вартою ОСОБА_3 на запобіжний захід непов`язаний з триманням під вартою, захисник Слуцький К.В. та захисник ОСОБА_4 пов`язують з його станом здоров`я. Вказують, що, перебуваючи дома, ОСОБА_3 буде мати змогу відвідувати медичні заклади, що рекомендовано довідками з лікарні долученими до матеріалів клопотання. Крім того, обвинувачений хворіє на гепатит С.

З змісту наданих суду довідок не вбачається, що за своїм станом здоров`я ОСОБА_3 не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора та потребує термінової госпіталізації, його стан здоров`я задовільний. Підтримання стану здоров`я може виконуватись і в межах закладу обмеження волі (ДУ «Одеській слідчий ізолятор»), що не дає підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Таким чином, захисники обвинуваченого не навели підстав щодо неможливості лікування обвинуваченого в межах ДУ «Одеській слідчий ізолятор».

Також слід зазначити, що медичне обслуговування осіб, взятих під варту виконується належним чином, адже це закріплено на законодавчому рівні.

Стаття 11 ЗУ «Про попереднє ув`язнення» встановлює, що особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 Закону визначено, що адміністрація місць попереднього ув`язнення зобов`язана: створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням.

У рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою.

Посилання захисника та обвинуваченого на наявність міцних соціальних зв`язків, позитивну характеристику, копію якої надано суду та утриманців, суд не приймає до уваги, оскільки це не виправдовує факту скоєння ним тяжкого злочину, а характеристика лише відображає ставлення сусідів до обвинуваченого, як жителя його будинку.

Що стосується посилань захисника та обвинуваченого на ухвалу Шевченківського суду м. Києва від 18 грудня 2018 року, як на підтвердження можливості змінити міру запобіжного заходу ОСОБА_3 , то суд не бере її до уваги, оскільки вона стосується інших подій, які були раніше за часом та відносно не злочину не пов`язаному з погрозою застосування насильства.

Суд не вбачає підстав для визначення розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_3 так як обвинувачений офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину та ризики, які на даний час не перестали існувати, суд приходить до висновку, про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає необхідним продовжити строк запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки зазначені фактори виправдовують тримання даної особи під вартою.

Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 184, 314-315, 376, 395 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Слуцького К.В. про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме з 18 жовтня 2021 року по 16 грудня 2021 року, включно.

Утримання обвинуваченого проводити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст оголошено 20.10.2021 року о 10:00 годині.

Суддя Буран В.М.