Рішення № 100468960, 21.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 жовтня 2021 року справа №640/16752/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АЙОТА»)доДержавної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач, Укртрансбезпеки)провизнання протиправними та скасування постанов відповідача про застосування адміністративно-господарських штрафів від 07 липня 2020 року №205230, №205231, №205233, №205237, №205238, №205240, №205241,В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність постанов відповідача про застосування адміністративно-господарських штрафів від 07 липня 2020 року №205230, №205231, №205233, №205237, №205238, №205240, №205241, оскільки в порушенням Порядку про здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, відповідач не повідомив про час і місце розгляду справи про правопорушення позивача; копії актів та постанов, надісланих на адресу позивача, не завірені належним чином; позивач зазначає, що він не здійснював господарську діяльність як автомобільний перевізник, а водії вказаних в актах транспортних засобів не мали обов`язку мати та пред`являти документи, передбачені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач також посилається на порушення працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вимог законодавства та фальсифікацію актів, у яких вказано про відмову водія від надання документів для проведення перевірки та про ознайомлення водія з актом перевірки у зв`язку з відмовою водія від підписання такого акту, оскільки така перевірка не проводилась та водіїв з такими актами не ознайомлювали.

Ухвалою від 24 липня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/16752/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність оскаржуваних постанов вимогам чинного законодавства, оскільки позивач надавав послуги з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»; для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб`єкта господарювання позивача викликано до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, та у зв`язку з його неявкою вказану справу розглянуто без його участі та прийнято постанови про застосування адміністративного-господарських штрафів.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач у відзиві на позов не навів жодних доказів, які б спростували доводи, викладені ним у позовній заяві.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вказав, що уповноваженими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зафіксовані факти порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, що підтверджується відповідними роздруківками зображень.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

На підставі направлень на рейдову перевірку від 22 травня 2020 року №000182 та від 29 травня 2020 року №000189 інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 18 травня 2020 року по 24 травня 2020 року та з 01 червня 2020 року по 07 червня 2020 року відповідно, проведено рейдову перевірку на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території м. Києва та Київській області.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422 інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зупинено транспортні засоби марки RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 , RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_2 , RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_3 , RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_4 , RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_5 , RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_2 та RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_6 , які належать ТОВ «АЙОТА».

За результатами проведеної перевірки відповідач виявив порушення надання послуг з регулярних пасажирських перевезень по м. Києву та Київській області з використанням інтернет платформи «Uber Shuttle» та складено акти від 20 травня 2020 року №216380, №235041, від 21 травня 2020 року №235046, №235048, №235060, від 03 червня 2020 року №235410, від 02 червня 2020 року №235367.

Згідно з відомостями вказаними в актах встановлено порушення позивачем вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» а саме: не оформлення схеми маршруту, розкладу руху та квитково-касового листа, за що передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, в актах перевірки зроблено відмітки: водій транспортного засобу з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.

На виконання вимог пункту 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі по тексту - Прядок №1567), відповідач здійснив повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначений на 30 червня 2020 року.

На розгляд справи щодо актів від 20 травня 2020 року №216380, №235041, від 21 травня 2020 року №235046, №235048, №235060, від 03 червня 2020 року №235410, від 02 червня 2020 року №235367 суб`єкт господарювання чи уповноважена особа не прибули, письмових пояснень чи заперечень не надали.

За результатами розгляду справи щодо актів від 20 травня 2020 року №216380, №235041, від 21 травня 2020 року №235046, №235048, №235060, від 03 червня 2020 року №235410, від 02 червня 2020 року №235367 Укртрансбезпеки винесено постанови від 07 липня 2020 року №205230, №205231, №205233, №205237, №205238, №205240, №205241 про застосування адміністративно-господарських штрафів відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про стягнення з ТОВ «АЙОТА» адміністративно-господарський штрафу в сумі 1 700,00 грн. по кожній постанові.

Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі по тексту - Положення №103), відповідно до пункту 1 якого, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі по тексту - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.

В свою чергу, акт перевірки це лише один із доказів які беруться до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення, однак діючим законодавством не визначено такий акт перевірки як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником.

Відповідно до положень абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень; нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Абзацом 1 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Отже вимогами статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачений обов`язок водія, у разі здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначено Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 (далі по тексту - Правила №176).

Відповідно до пункту 51 Правил №176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Відповідно до пункту 55 Правил №176, замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.

Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки (пункту 56 Правил №176).

Пунктом 61 Правил №176 передбачено, що під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Крім того, положеннями пункту 51 Правил №176 закріплено, що нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та ФОП ОСОБА_1 уклали договори про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів.

Так, відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору від 18 травня 2020 року №18/05/20, перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 7 осіб та їх багажу, а замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення встановлену договором плату у розмірі 1 500, 00 грн. Транспортний засіб, яким буде здійснюватись перевезення: RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно пункту 2.3 вказаного договору, маршрут руху є таким: початковий пункт маршруту: м. Київ, вул. Милославська, 2-б, кінцевий пункт маршруту: м. Київ, вул. Мечникова, 3; початковий пункт маршруту у зворотному напрямку: м. Київ, вул. Мечникова, 3, кінцевий пункт маршруту у зворотному напрямку: м. Київ, вул. Милославська, 2-б.

За приписами пункту 2.4 вищезазначеного договору, сторони погодили такий розклад руху: відправлення автобусу з початкового пункту об 11 год. 00 хв. 20 травня 2020 року, прибуття в кінцевий пункт маршруту о 12 год. 00 хв. 20 травня 2020 року; відправлення автобусу з початкового пункту маршруту у зворотному напрямку о 16 год. 00 хв. 20 травня 2020 року, прибуття в кінцевий пункт маршруту у зворотному напрямі о 17 год 00 хв. 20 травня 2020 року.

Також, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір від 20 травня 2020 року №20/05/20, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 8 осіб та їх багажу, а замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення встановлену договором плату у розмірі 1 500,00 грн. Транспортний засіб, яким буде здійснюватись перевезення: RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Згідно пунктів 2.3, 2.4 вказаного договору, маршрут руху є таким: початковий пункт маршруту: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 3-г, кінцевий пункт маршруту: м. Київ, вул. Мечникова, 3; початковий пункт маршруту у зворотному напрямку: м. Київ, вул. Мечникова, 3, кінцевий пункт маршруту у зворотному напрямку: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 3-г.

Сторонами погоджений такий розклад руху: відправлення автобусу з початкового пункту об 11 год. 00 хв. 21 травня 2020 року, прибуття в кінцевий пункт маршруту о 12 год. 00 хв. 21 травня 2020 року; відправлення автобусу з початкового пункту маршруту у зворотному напрямку о 16 год. 00 хв. 21 травня 2020 року, прибуття в кінцевий пункт маршруту у зворотному напрямі о 17 год 00 хв. 21 травня 2020 року.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору від 20 травня 2020 року № 20/05/20-2, перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 8 осіб та їх багажу, а замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення встановлену договором плату у розмірі 1 000, 00 грн. Транспортний засіб, яким буде здійснюватись перевезення: RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_5 .

За приписами пунктів 2.3, 2.4 маршрут руху є таким: початковий пункт маршруту: м. Київ, пр. Георгія Гонгадзе, 21, кінцевий пункт маршруту : м. Київ, вул. Милославська, 2-б.

Розклад руху: відправлення автобусу з початкового пункту о 13 год. 00 хв. 21 травня 2020 року, прибуття в кінцевий пункт маршруту об 14 год. 00 хв. 21 травня 2020 року.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору від 21 травня 2020 року №21/05/20, перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 8 осіб та їх багажу, а замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення встановлену договором плату у розмірі 1 600, 00 грн. Транспортний засіб, яким буде здійснюватись перевезення: RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Згідно пункту 2.3 вказаного договору, маршрут руху є таким: початковий пункт маршруту: м. Київ, станція метро Академмістечко, кінцевий пункт маршруту: м. Київ, вул. Милославська, 2-б; початковий пункт маршруту у зворотному напрямку: м. Київ, вул. Милославська, 2-б, кінцевий пункт маршруту у зворотному напрямку: станція метро Академмістечко.

За приписами пункту 2.4 вищезазначеного договору, сторони погодили такий розклад руху: відправлення автобусу з початкового пункту об 11 год. 00 хв. 22 травня 2020 року, прибуття в кінцевий пункт маршруту о 12 год. 30 хв. 22 травня 2020 року; відправлення автобусу з початкового пункту маршруту у зворотному напрямку о 17 год. 00 хв. 22 травня 2020 року, прибуття в кінцевий пункт маршруту у зворотному напрямі о 18 год 30 хв. 22 травня 2020 року.

Також, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір від 02 червня 2020 року №02/06/20, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 14 осіб та їх багажу, а замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення встановлену договором плату у розмірі 1 400, 00 грн. Транспортний засіб, яким буде здійснюватись перевезення: RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно пунктів 2.3, 2.4 вказаного договору, маршрут руху є таким: початковий пункт маршруту: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 3-г, кінцевий пункт маршруту: м. Київ, вул. Милославська, 2-б; початковий пункт маршруту у зворотному напрямку: м. Київ, вул. Милославська, 2-б, кінцевий пункт маршруту у зворотному напрямку: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 3-г.

Сторонами погоджений такий розклад руху: відправлення автобусу з початкового пункту о 12 год. 30 хв. 03 червня 2020 року, прибуття в кінцевий пункт маршруту о 13 год. 30 хв. 03 червня 2020 року; відправлення автобусу з початкового пункту маршруту у зворотному напрямку о 17 год. 30 хв. 03 червня 2020 року, прибуття в кінцевий пункт маршруту у зворотному напрямі о 18 год 30 хв. 03 червня 2020 року.

Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рейдова перевірка, проведена уповноваженими особами Укртрансбезпеки стосовно дотримання ТОВ «АЙОТА», як суб`єкта господарювання, законодавства про автомобільний транспорт відбулася без його безпосередньої участі.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган виніс оскаржувані постанови на підставі актів від 20 травня 2020 року №216380, №235041, від 21 травня 2020 року №235046, №235048, №235060, від 03 червня 2020 року №235410, від 02 червня 2020 року №235367, наявність яких стала відома ТОВ «АЙОТА» з постанов Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07 липня 2020 року №205230, №205231, №205233, №205237, №205238, №205240, №205241.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до абзацу 1 пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно із пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю актів, в яких зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушень особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше як протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

Розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт можливий у відсутність уповноваженої особи суб`єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Разом з тим, відповідач не надав доказів, які підтверджують, що ТОВ «АЙОТА» належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на підставі актів від 20 травня 2020 року №216380, №235041, від 21 травня 2020 року №235046, №235048, №235060, від 03 червня 2020 року №235410, від 02 червня 2020 року №235367.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт отримання ТОВ «АЙОТА» вказаного повідомлення. Долучений до матеріалів справи список поштових відправлень не є належним доказом, які підтверджують такі обставини.

Отже, відповідачем не виконано приписи Порядку №1567 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні. Автобусні маршрути за видами перевезень поділяються на: загального користування, спеціальних перевезень, нерегулярних перевезень.

Згідно із частиною п`ятою статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Абзацом 1 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Матеріалами справи підтверджено наявність у ТОВ «АЙОТА» документів, достатніх для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень згідно з переліком, визначеним у статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, суд встановив на підставі наданих доказів, що ТОВ «АЙОТА» здійснювало нерегулярні пасажирські перевезення.

Аналізуючи наведені обставини, які встановлені матеріалами справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган помилково застосував відповідні норми чинного законодавства, оскільки, зазначені в постановах Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07 липня 2020 року №205230, №205231, №205233, №205237, №205238, №205240, №205241 документи є обов`язковими для автомобільних перевізників, що здійснюють регулярні пасажирські перевезення, а позивач здійснює нерегулярні пасажирські перевезення.

Отже, постанови Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07 липня 2020 року №205230, №205231, №205233, №205237, №205238, №205240, №205241 винесені з перевищенням повноважень та порушенням Порядку №1567, оскільки відповідач при винесені постанов помилково застосував відповідні норми чинного законодавства, які регулюють регулярні пасажирські перевезення.

На підставі вище викладених обставин справи та положень законодавства, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, адміністративний позов ТОВ «АЙОТА» підлягає задоволенню.

В частині розподілу судових витрат, суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 14 714,00 грн., як за подання позовної заяви, яка містить сім позовних вимог немайнового характеру.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів є майновими, оскільки спрямовані на зміну майнового стану позивача.

Підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб - 2 102,00 грн.

Сума майнових вимог позивача становить 11 900,00 грн. (1 700,00 грн. (сума адміністративно-господарського штрафу за однією постановою) х 7 (кількість оскаржуваних постанов), тобто 1,5 відсотки ціни позову складає 178,50 грн.

Таким чином, сума судового збору, що підлягає сплаті, має складати не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 102,00 грн.

Отже, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В частині клопотань позивача про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання заяв про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.

Підпунктом 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, сума судового збору за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову становить 630,60 грн. (2 102,00 грн. х 0,3).

У свою чергу, позивач подав до суду дві заяви про забезпечення позову, за які сплатив судовий збір у розмірі 5 044,80 грн., хоча мав сплатити 1 261,20 грн. (630,60 грн. х 2 (заяви).

Заяви позивача про забезпечення позову розглянуто судом у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та ухвалено відмовити у їх задоволенні.

Оскільки судовий збір справляється саме за подання заяви про забезпечення позову та враховуючи, що суд розглянув заяви позивача, підстави для стягнення таких витрат з відповідача відсутні.

Крім того, ні Кодексом адміністративного судочинства України, ні Законом України «Про судовий збір» не передбачено відшкодування судового збору сплаченого за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову, незалежно від результату розгляду такої заяви.

Разом з тим, в частині інших сум, які помилково (надміру) сплачені позивачем, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про повернення надміру сплачених коштів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07 липня 2020 року №205230, №205231, №205233, №205237, №205238, №205240, №205241.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгена, 47-А, кв. 27; код ЄДРПОУ 40464198);

Державна служба України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя В.А. Кузьменко