Рішення № 100468851, 20.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м. Київ № 640/3691/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві; Головного управління ДПС у м. Києві; Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпровизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновку про повернення ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 19 125 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь ОСОБА_1 помилково сплачені кошти з транспортного податку у розмірі 19 125 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідачів щодо повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання.

Відповідач (Головне управління ДПС у м Києві) проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, проте, позивач, з урахуванням винесеного ппр №4368-17 на суму 18750,00 грн. від 02.09.2015 не скористався своїм правом та не звернувся до контролюючого органу протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми з заявою про повернення сплаченої суми.

Від відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві надійшов відзив в якому вказаний відповідач зазначає, що до Головного управління Казначейства електронні висновки від ГУ ДПС у м. Києві про повернення позивачу помилково сплаченого транспортного податку не надходили.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 №4368-17, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб на 2015р. у сумі 25000 грн.

На час винесення вказаного податкового повідомлення-рішення позивач була власником автомобіля Lexus GX 460, 2010 р.в., об`єм двигуна 4608 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Згідно з копією свідоцтва про шлюб від 14.02.2015 Серія НОМЕР_3 після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 .

Згідно з копіями квитанцій від 26.08.2015 №245 на суму 18750 грн. та від 26.08.2015 №245/КЗ на суму 375 грн. позивач сплатила спірний транспортний податок у сумі 19125 грн. 05 червня 2018 року ОСОБА_1 , не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2015 №4368-17, оскаржила останнє в судовому порядку.

Поряд з цим, 07 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві із заявою щодо повернення грошових коштів в розмірі 19125,00 грн., сплачених на підставі податкового повідомлення-рішення від 11.6.2015 №4368-17.

Листом від 23.07.2018 №3807/Б/26-59-03-01 державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проінформувала, що лист про повернення надміру сплачених коштів передано за належністю до Головного управління ДФС у м. Києві листом від 11.06.2018 №3271/8/26-59-03-01-46.

Як зазначає позивач, що не спростовано ГУ ДПС у м. Києві, станом на час звернення з даним позовом до суду, інформації щодо розгляду заяви позивача про повернення коштів від контролюючого органу не надходило.

В той же час, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2020 у справі №826/8621/18, що набрало законної сили 24.12.2020, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 11.06.2015 №4368-17.

Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п.43.4 Податкового кодексу України).

Буквальне тлумачення зазначених вище норм, дає змогу дійти висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам п.43.4 Податкового кодексу України.

Також, відповідно до п.56.18 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Правовий аналіз зазначеної вище норми, дає змогу діти висновку про те, що суб`єкт господарювання-платник податків, є вільним від обов`язку сплати сум грошових зобов`язань, визначених в податковому повідомленні-рішенні, до моменту узгодженості таких грошових зобов`язань в день набрання законної сили відповідним рішенням суду за позовом платника податків щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу.

Отже, у випадку перебування податкового повідомлення-рішення в процедурі судового оскарження, як наслідок, існування обставин неузгодженості грошових зобов`язань, погашення платником податків неузгоджених грошових зобов`язань з власної ініціативи, в будь-якому випадку, є переплатою з відповідного податку (збору), за відсутності у грошових зобов`язань статусу податкового боргу, як то визначено п.14.1.175 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, листом від 23.07.2018 №3807/Б/26-59-03-01 державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проінформувала, що лист про повернення надміру сплачених коштів передано за належністю до Головного управління ДФС у м. Києві листом від 11.06.2018 №3271/8/26-59-03-01-46.

Доказів розгляду по суті викладених обставин в заяві позивача Головним управлінням ДПС у м. Києві як відповідачем у справі, що розглядається, та правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві, до суду не надано.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності своїх дій/бездіяльності, зокрема, доказів письмової відмови у поверненні коштів за результатами розгляду заяви позивача.

Отже, відзив Головного управління ДПС у м. Києві не спростовує доводів позивача про допущення цим відповідачем протиправної бездіяльності і не доводить відсутність підстав для повернення позивачу надмірно сплачених грошових зобов`язань.

При цьому, суд враховує, протиправність податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 11.06.2015 №4368-17 та сплата позивачем спірного транспортного податку у сумі 19125 грн. згідно квитанцій від 26.08.2015 №245 на суму 18750 грн. та від 26.08.2015 №245/КЗ на суму 375 грн., встановлена рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2020 у справі №826/8621/18, що набрало законної сили 24.12.2020.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Практика Європейського суду з прав людини, викладена, зокрема, у рішеннях по справах "Совтрансавто Холдінг" проти України" та "Україна-Тюмень" проти України", засвідчує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Отже, викладені у наведених постановах адміністративних судів висновки в обов`язковому порядку повинні братися до уваги при вирішенні даного спору.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 за позовом ТОВ "Аскоп-Україна" до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та ГУ ДКС України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності й стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ визнала, що належним способом захисту порушеного права платника податків у справах, пов`язаних з вимогою платника податку надати висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету, є стягнення з державного бюджету надміру сплачених коштів.

Отже, з метою повного і ефективного захисту і поновлення порушеного права позивача на повернення з бюджету надмірно сплачених коштів у сумі 19125 грн. підлягає задоволенню вимога про стягнення з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь позивача суму надміру сплачених грошових зобов`язань з транспортного податку в розмірі 19125 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не вчинення дій, спрямованих на повернення ОСОБА_1 помилково сплачених грошових зобов`язань з транспортного податку.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві (01601, м.Київ, вул.Терещенківська, 11 а, код 37993783) на користь ОСОБА_1 суму надміру сплачених грошових зобов`язань з транспортного податку в розмірі 19125 грн. (дев`ятнадцять тисяч сто двадцять п`ять гривень 00 коп.).

4. Врешті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян