Рішення № 100468747, 20.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м. Київ № 640/17363/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить:

- визнати протиправною відмову Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у видачі актового запису цивільного стану про народження дитини;

- зобов`язати Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєструвати дитину позивача, про що видати актовий запис цивільного стану про народження дитини, зазначивши у графі «по батькові - ОСОБА_2 »;

- допустити негайне виконання рішення;

- поновити права дитини та вважати, що вона має право на усі права й обов`язки, гарантовані державою та які пов`язані з видачею свідоцтва про народження з 07.03.2021, з моменту звернення батьків до уповноваженого органу ДРАЦС з заявою про реєстрацію дитини та видачу свідоцтва про народження;

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 908 грн, послуги експерта у розмірі 504 грн, а також витрати на пересилку висновку експерта у розмірі 36 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у пологовому будинку АДРЕСА_1 народилася її дитина - ОСОБА_3 .

Двічі позивач зверталася через сайт https://diia.gov.ua/ з метою реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини. ПІБ своєї дитини, за узгодженням батьків, визначено як ОСОБА_3 . Однак, двічі заяву позивача відхилено, з тих причин, що відповідно до Українського правопису схваленого Кабінетом Міністрів України, у чоловічих іменах по батькові пишеться суфікс - ОВИЧ, якщо ім`я відмінюється за твердою чи мішаною групою або закінчується на Р.

В подальшому позивач письмово звернулася до ДРАЦС Подільського району з проханням надати письмову відмову у реєстрації її дитини. Тут позивач акцентує, що відповідь на дану заяву, що датовано 22.03.2021, відправлено лише 11.04.2021, що підтверджується відбитком штампу на конверті. Також позивач зазначає, що у відповідності до діючого законодавства рішення про держреєстрацію народження ухвалюється не пізніше наступного робочого дня, про що вона вказала у заяві і просила надати відповідь у вказаний термін, однак відповідь надали згідно Закону України «Про звернення громадян».

У відповіді ДРАЦС Подільського району, зазначено, що чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса «- ович ». Аналогічне правило застосування форм утворення по батькові наведено у Словнику-довіднику «Власні імена людей», 2005 року. У разі виявлення технічної помилки, посадова особа повідомляє заявника про припинення розгляду та необхідність формування нової заяви. А тому, перешкод для проведення державної реєстрації дитини немає, але запропонована позивачем форма по батькові не відповідає нормам українського правопису».

Позивач наполягає на тому, що зазначення нею по батькові дитини « ОСОБА_2 », не є технічною помилкою, а є усвідомленим вибором батьків, а тому вважає, що цією відповіддю їй фактично відмовлено у реєстрації дитини з надуманих підстав, що тягне за собою неможливість поставити дитину на медичний облік, укласти декларацію із лікарем, що призводить до порушення медичних прав дитини, у тому числі неможливість зробити відповідні щеплення, поставити на облік у чергу у дитячий садок та багато інших можливостей, що надані державою. Все це створює для позивача великі незручності, а також наражає дитину на небезпеку, оскільки, наразі, вона не може отримувати належну медичну допомогу через незручності, пов`язані з відсутністю реєстрації та свідоцтва про народження. Також, на сьогоднішній день дитина не отримує від держави фінансову допомогу та позбавлена можливості користуватися будь-якою послугою та захистом, які гарантує держава.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому висловлено позицію проти задоволення позову, що обґрунтовано тим, що в проведенні державної реєстрації позивачці не відмовлено, а її заяву відхилено, у зв`язку з наявністю в ній орфографічних помилок. Так, в заяві позивачем зазначено по батькові дитини чоловічої статі, як « ОСОБА_2 », батько дитини « ОСОБА_6 ». Однак, оскільки чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса «- ОСОБА_7 », то по батькові дитини слід зазначити як « ОСОБА_2 ». Тобто в проведенні державної реєстрації позивачу не було відмовлено, а її заяву відхилено, у зв`язку з наявністю орфографічних помилок в поданій заяві.

При цьому, відповідач посилається на пункт 23 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, відповідно до якого, по батькові дитині присвоюється за власним іменем батька.

У свою чергу позивачем подано відповідь на відзив у якій наведено ті самі доводи і аргументи, що й у позовній заяві.

Суд, розглянувши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності на підтвердження й спростування заявлених вимог, встановив наступне.

07.03.2021 позивачем, за допомогою Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, сформовано заяву №20210307-153936 про державну реєстрацію народження дитини в рамках надання комплексної послуги «єМалятко», передбаченої Порядком надання комплексної послуги «єМалятко», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 691. В заяві позивачем зазначено по батькові дитини чоловічої статі, як « ОСОБА_2 », батько дитини « ОСОБА_6 » (а.с. 52-55).

Відділом зазначену заяву опрацьовано 10.03.2021 та відхилено у зв`язку з тим, що невірно вказано по батькові дитини, оскільки вказано « ОСОБА_2 », а від чоловічого імені « ОСОБА_2 » утворюється по батькові « ОСОБА_2 ».

Зазначено також по необхідність подання електронної заяви повторно через портал Дія із перевіркою усіх внесених даних (а.с. 13).

Повторну електронну заяву №20210310-157253 сформовану позивачем через портал Дія датовано 10.03.2021 (а.с. 48-51).

Відділом зазначену заяву опрацьовано 11.03.2021 та відхилено з тих підстав, що відповідно до Українського правопису схваленого КМУ (Постанова №437 від 22.05.2019) у чоловічих іменах по батькові пишеться суфікс - ОСОБА_7 , якщо ім`я відмінюється за твердою чи мішаною групою або закінчується на Р (а.с.14).

На звернення до служби підтримки Дії з питанням про отримання офіційної відповіді для оскарження відхилення заяви щодо реєстрації дитини, позивач отримала відповідь, що потрібно звернутися до ДРАЦС та запросити письмову відповідь про відмову (а.с. 15).

Відповідну заяву до ДРАЦС Подільського району позивачем подано 22.03.2021 (а.с.16-17).

У заяві позивачем зазначено про підстави відхилення поданих нею електронних заяв, а також, що родичі та батьки її чоловіка кличуть його ОСОБА_8 , і саме тому вирішено, що у новонародженої дитини має бути по батькові « ОСОБА_2 » саме за ім`ям батька. Звернуто увагу, що постановою КМУ, не зобов`язано державні органи використовувати саме таке написання, як зазначено у правописі. Вказаною постановою лише рекомендовано використання даного правопису.

Вказуючи також про надані пояснення уповноваженим працівником ДРАЦС Подільського району стосовно того, що письмово відповідь про відмову у реєстрації дитини не дадуть, відхилення заяви не вважається відмовою у реєстрації дитини, а також про відповідь надану службою підтримки Дії щодо необхідності запросити письмову відповідь про відмову, позивач у заяві також просила надати їй письмову відповідь про те, чому її дитини не хочуть реєструвати для можливості її оскаржити до суду, оскільки позивач не погоджується з діями відповідальної особи ДРАЦС Подільського району. При цьому, оскільки рішення про держреєстрацію народження ухвалюється не пізніше наступного робочого дня, позивач, у заяві, просила надати відповідь у вказаний термін, для можливості термінового його оскарження, в разі відмови у реєстрації дитини. Також просила надати відповідь на електронну скриньку, з метою не затягування часу.

В подальшому, а саме 29.03.2021, позивачем у справі подано іще заяви до Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), із повідомленням про те, що станом на 29.03.2021 ДРАЦС Подільського району відмовляється реєструвати її дитину та видавати свідоцтво про народження; при цьому, ігнорується її прохання надати письмову відмову, в зв`язку з чим позивач у заявах просить терміново видати її дитині свідоцтво про народження.

Відповідь на заяву, що позивачем подано до ДРАЦС Подільського району 22.03.2021 датовано також 22.03.2021 за №Р-06/21.9-36а (а.с. 24), однак, як вбачається з поштового конверту, що міститься у матеріалах справах (а.с. 18), фактично цю відповідь направлено 11.04.2021.

У даній відповіді, серед іншого, зазначено, що чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса «- ОСОБА_7 ». Наприклад - « ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ».

Також аналогічне правило застосування форм утворення по батькові наведено у Сдовнику-довіднику "Власні імена людей", Київ, Наукова думка, Л.Г.Скрипник , Н.П.Дзятківська, 2005, с. 225, 296.

Державна реєстрація народження може проводитися за заявою, поданою в електронній формі батьком або матір`ю дитини, яких ідентифіковано шляхом використання кваліфікованого електронного підпису, електронної системи ідентифікації «Bank ID» чи засобу ідентифікації особи, який дає можливість однозначно ідентифікувати заявника.

У разі виявлення технічної помилки у відомостях, значених у заяві, посадова особа відділу державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє заявника, у тому числі за допомогою електронних засобів телекомунікації, про припинення розгляду та необхідність формування нової заяви.

Враховуючи вище викладене, позивача повідомлено, що перешкод для проведення державної реєстрації народження дитини немає, але запропонована позивачем форма по батькові дитини « ОСОБА_2 » не відповідає нормам українського правопису.

Не погоджуючись з такою позицією суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням та визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI.

Статтею 2 даного Закону визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до статті 3 цього ж Закону, державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Частиною другою даної статті визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Так, положеннями статті 9 Закону №2398-VI визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч. 1).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану (ч. 2 ст. 9 Закону №2398-VI).

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану (ч. 3).

Частиною першою статті 11 Закону №2398-VI, державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього.

Державний реєстр актів цивільного стану громадян ведеться відділами державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною шостою цієї ж статті, відомості про фізичних осіб, що містяться в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, використовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Для зазначених цілей передається інформація в електронній формі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження фізичної особи та її походження, про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені чи смерть фізичної особи.

Внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях (ч. 1ст. 12 Закону №2398-VI).

Державна реєстрація народження фізичної особи та її походження врегульовано статтею 13 Закону №2398-VI, частиною першою якої визначено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Частиною другою статті 13 Закону №2398-VI, державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

В свою чергу, частиною третьої статті 13 Закону №2398-VI державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, документи, що підтверджують факт народження (ч. 4).

Згідно частини п`ятої статті 9 Закону №2398-VI, правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Так, Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 затверджено Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні.

Пунктом 1 розділу І Правил, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Пунктом 2 розділу І Правил визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та інших актів законодавства.

Відповідно до пункту 6 розділу І Правил, про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видаються відповідні свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть на бланках, виготовлених за зразками та їх описами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 №1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Пункт 1 розділу ІІ Правил визначає, що державна реєстрація акту цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Згідно пункту 4 розділу ІІ у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.

Підрозділом 1 розділу ІІІ Правил врегульовано питання державної реєстрації народження фізичної особи та її походження.

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові (п. 1).

Державна реєстрація народження проводиться за заявою про державну реєстрацію народження батьків дитини чи одного з них (п. 8).

Заява формується за допомогою програмних засобів Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Якщо батьки або один з них бажає отримати послуги, передбачені Порядком надання комплексної послуги "єМалятко", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 №691 (далі - комплексна послуга "єМалятко"), заява формується за допомогою програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

Заява про державну реєстрацію народження, серед іншого містить такі відомості: а) відомості про дитину: прізвище; власне ім`я; по батькові (за наявності); в) відомості про батька: прізвище; власне ім`я; по батькові (за наявності).

Державна реєстрація народження може проводитися за заявою, поданою в електронній формі батьком або матір`ю дитини, яких ідентифіковано шляхом використання кваліфікованого електронного підпису, електронної системи ідентифікації "Bank ID" чи засобу ідентифікації особи, який дає можливість однозначно ідентифікувати заявника.

Заява, сформована за допомогою програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, після її підписання заявником реєструється у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

Уповноважена особа закладу охорони здоров`я згідно з умовами меморандуму про співробітництво забезпечує передання документів, необхідних для державної реєстрації народження та надання комплексної послуги "єМалятко", до відділу державної реєстрації актів цивільного стану в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці на розгляд та зберігання.

У разі виявлення технічної помилки у відомостях, зазначених у заяві, посадова особа відділу державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє заявника, у тому числі за допомогою електронних засобів телекомунікації, про припинення розгляду та необхідність формування нової заяви.

Державна реєстрація народження дитини проводиться в день звернення заявника, а в разі подання заяви в електронній формі - у день її надходження або не пізніше наступного робочого дня у разі отримання такої заяви поза робочим часом відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

По батькові дитині присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне власне ім`я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них на вибір батьків, про що робиться відмітка в графі "Для відміток" актового запису про народження, яка засвідчується підписами одного або обох батьків, крім випадків, коли відповідно до цих Правил проведення такої реєстрації здійснюється без їх присутності. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі. Про бажання батьків робиться відповідна відмітка в актовому записі про народження в графі "Для відміток", яка скріплюється підписами обох батьків цієї дитини, крім випадків, коли відповідно до цих Правил проведення такої реєстрації здійснюється без їх присутності (п. 23).

Працівники органів державної реєстрації актів цивільного стану у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, - законодавством Автономної Республіки Крим (п.7 Правил).

Як вбачається зі змісту повідомлень та відповідей відповідача у справі, що надано на заяви позивача про реєстрацію народження дитини, сформовані в рамках надання комплексної послуги «єМалятко», а також у відповідь на заяву позивача, що нею подано безпосередньо до ДРАЦС Подільського району 22.03.2021, відповідач виходить з того, що по батькові дитині присвоюється за власним іменем батька, в той час, як згідно з нормами правопису, творення чоловічих імен по батькові здійснюється додаванням до основ власних імен суфікса «- ОСОБА_7 ».

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №437 «Питання українського правопису», з метою забезпечення конституційних положень про державний статус української мови та уніфікації вживання правописних норм Кабінетом Міністрів України, серед іншого, постановлено:

погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки та Національної академії наук щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису;

Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям сприяти використанню в новій редакції Українського правопису в діловодстві, освіті, видавничій справі, сфері телебачення і радіомовлення, інших сферах суспільного життя.

З наведеної постанови не вбачається встановленого, в тому числі, для наведених вище суб`єктів, обов`язку для використання Українського правопису в діловодстві. Постановлено лише сприяти його використанню.

Відповідно, з огляду на відсутність імперативної норми щодо обов`язку державних органів для використання Українського правопису, зокрема в частині творення чоловічих імен по батькові, суд не вважає обґрунтованим посилання відповідача на положення статті 19 Конституції України, як і не вбачає, що реєстрація дитини із зазначення по батькові такої дитини у тій формі, що наведена позивачем у відповідних заявах про реєстрацію народження, призведе до порушення пункту 7 Правил.

При цьому, суд враховує як належний та допустимий доказ, наявний в матеріалах справи, експертний висновок №056/46-d від 22.03.2021, виготовлений на запит громадянина України ОСОБА_6 від 12.03.2021, експертом, кандидатом фізіологічних наук Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України (а.с. 27).

Так, у даному висновку зазначено, що в українській ономастичній традиції імена по батькові, утворені від деяких особових імен, мають орфографічні варіанти, зумовлені застосуванням відмінних словотвірних моделей. Зокрема, за варіантними словотвірними моделями утворюються імена по батькові від особових імен ОСОБА_13 ); ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 ); ОСОБА_18 ( ОСОБА_19 ); ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_20 ) та інші.

Для форм імені по батькові від імен слов`янського походження, таких як ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та інших, також характерна варіативність. У практиці документування XX - XXI століть фіксувалися й далі фіксуються паралельні форми імені по батькові від цих імен, такі як ОСОБА_21 і ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 і ОСОБА_23 ; ОСОБА_23 і ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 і ОСОБА_24 ; ОСОБА_24 і ОСОБА_24 . Це зумовлено тенденцією до стягнення форм імені по батькові, утворених від багатоскладових онімів. В українській ономастичній традиції стягнені форми імен по батькові ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 фіксуються з ремаркою «архаїчне», а в російській ономастичній традиції такі форми, поряд з більш поширеними ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , є офіційно- документальними варіантами. Як наслідок міжмовної взаємодії у країнах пострадянського простору і як відображення універсальної тенденції до стягнення багатоскладових дериватів зазначені стягнені формі імен по батькові від імен слов`янського походження й далі залишаються поширеними в практиці документування в Україні.

Попри те, що в нинішній українській ономастичній традиції така стягнена словотвірна модель творення похідних форм імен по батькові від особових імен слов`янського походження є архаїчною, немає лінгвістичних підстав брати під сумнів правомірність документальної фіксації стягненої форми імені по батькові, якщо це відповідає волі носія імені або його батьків, якщо носієм імені є дитина.

З урахуванням зазначеного і зважаючи на волю батьків дитини - носія імені, є лінгвістичні підстави рекомендувати як офіційно-документальну українську форму запису імені по батькові ОСОБА_24 від особового імені ОСОБА_28 (паспорт громадянина України, запис ОСОБА_6 ).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, 16.05.2013 Європейський суд ухвалив рішення у справі «Гарнага проти України» № 20390/07, яким постановив, що Україна порушила стосовно заявниці статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 № ETS № 005 (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

Рішення Європейського суду набуло статусу остаточного 16.08.2013.

Відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення суд нагадує, що в багатьох подібних справах стосовно вибору або зміни імені та прізвища він доходив висновку, що це питання охоплюється статтею 8 Конвенції, оскільки ім`я та прізвище стосуються приватного та сімейного життя особи (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Бургхартц проти Швейцарії» (Burghartz v. Switzerland) від 22.02.1994, п. 24, Series А № 280-В; «Ст`єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland) від 25.11.1994, п. 37, Series А № 299-В, та «Гійо проти Франції» (Guillot v. France) від 24.10.1996, пп. 21 та 22, Звіт про рішення та ухвали 1996-V). Справа «Булгаков проти України» (Bulgakov v. Ukraine, заява № 59894/00, п. 42, рішення від 11.09.2007) також стосувалась по батькові заявника як частини його імені. Отже предмет цієї заяви охоплюється статтею 8 Конвенції.

Визнаючи, що в особи можуть існувати справжні причини, щоб бажати змінити своє ім`я, Суд визнає, що законодавчі обмеження такої можливості можуть бути виправдані інтересами суспільства, наприклад, для забезпечення точного обліку населення або схоронності засобів ідентифікації особи та зв`язку носіїв певного імені з сім`єю (див. вищезазначене рішення у справі «Ст`єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland), п, 39) (п. 38).

У пункті 41 Рішення Суд зазначає, що проте, навіть якщо існує суперечність стосовно правильного тлумачення закону, безперечним є те, що право особи на збереження свого імені, як і право на його зміну, визнається законодавством України. Слід зауважити, що українська система зміни імен видається доволі гнучкою та особа може змінити своє ім`я, дотримуючись спеціальної процедури, яка передбачає тільки мінімальні обмеження, які застосовуються у дуже конкретних випадках, здебільшого пов`язаних з кримінальним судочинством (див. пункт 22 вище). У той самий час, як видається, будь-яких ширших міркувань для накладення обмежень на зміну імені особи - таких як точний облік населення або зв`язок носіїв певного імені з сім`єю - державними органами не висувається. За такої ситуації майже повної свободи зміни імені або прізвища особи обмеження, накладені на зміну по батькові, не видаються належним чином та достатньою мірою мотивованими національним законодавством. Крім того, державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться (див. пункт 38 вище), вони не виконали своє позитивне зобов`язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя. Відповідно Суд вважає, що у цій справі було порушення статті 8 Конвенції.

У свою чергу, відповідно до пунктів 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії або визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Так, Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідач у справі двічі розглянув заяви позивача про реєстрацію народження її дитини і чітко висловив позицію щодо наявності невірного зазначення по батькові дитини, при цьому ідентифікуючи таку помилку по-різному, а саме як технічну, як описку, як орфографічну, при цьому, повсякчас, вказуючи на орфографічні правила творення чоловічих імен по батькові. В той час, як зазначення по батькові дитини « ОСОБА_2 » технічною помилкою не є, про що позивач зазначала, як письмово так і в усній формі.

При цьому, суд звертає увагу на те, згідно пункту 4 розділу ІІ у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України. Відповідно, відповідач своїми діями фактично відмовив у проведенні державної реєстрації новонародженого, хоча і без оформлення відмови, за формою Додатку 1 до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні. Поряд із цим, враховуючи характер спірних правовідносин, є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить також з того, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, вийшовши за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача.

Так, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану (ч. 2 ст. 9 Закону №2398-VI; п. 8 Підрозділу 1 розділу ІІІ Правил).

Частиною другою статті 13 Закону №2398-VI, державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Дане положення кореспондується з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ІІІ Правил.

Державна реєстрація народження дитини проводиться в день звернення заявника, а в разі подання заяви в електронній формі - у день її надходження або не пізніше наступного робочого дня у разі отримання такої заяви поза робочим часом відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача є ухвалення рішення про часткове задоволення позову з виходом за межі позовних вимог, а саме:

визнати протиправними дії Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у проведенні державної реєстрації народження дитини, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (медичний висновок про народження № НОМЕР_1 , дата видачі 04.03.2021 р., видавник: КНП «Київський міський пологовий будинок №2» Виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації)), батьками якої є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНООКП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) шляхом складання актового запису про народження, зазначивши у відомостях про дитину, в графі «По батькові» - « ОСОБА_2 »;

зобов`язати Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести державну реєстрацію народження дитини з дати звернення матері із заявою 07.03.2021, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (медичний висновок про народження № НОМЕР_1 , дата видачі 04.03.2021 р., видавник: КНП «Київський міський пологовий будинок №2» Виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації)), батьками якої є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНООКП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) шляхом складання актового запису про народження, зазначивши у відомостях про дитину, в графі «По батькові» - « ОСОБА_2 ».

При цьому, часткове задоволення позову полягає у тому, що суд не вбачає підстав для задоволення вимоги, у якій позивач просить поновити права дитини та вважати, що вона має право на усі права й обов`язки, гарантовані державою та які пов`язані з видачею свідоцтва про народження з 07.03.2021, з моменту звернення батьків до уповноваженого органу ДРАЦС з заявою про реєстрацію дитини та видачу свідоцтва про народження.

Так, дана позовна вимога не відповідає способам захисту прав, що наведено у статті 5 КАС України. Дана вимога є абстрактною, в той час, як судовому захисту підлягають реально порушені права у спосіб, що передбачений законом і є ефективним для їх поновлення.

Так, статтею 24 Цивільного кодексу України унормовано, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

В свою чергу, статтею 25 Цивільного кодексу України унормовано, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи (ч. 1 ст. 25 ЦК України).

При цьому, цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини, що визначено частиною другою цієї ж статті.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку (ч. 3).

Відповідно новонароджена дитина має усі права, гарантовані державою з моменту її народження, а не моменту державної реєстрації її народження.

Водночас, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів, зокрема народження фізичної особи та її походження (ч.1 ст.9 Закону №2398-VI, П. 1 р. І Правил).

Забезпечення реалізації прав, поновлення прав та виникнення прав є різними поняттями. При цьому, суд покликаний захистити права, свободи та інтереси, зокрема, фізичних осіб, від конкретних порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Неможливість же реалізації певних прав, з причини незабезпечення такої реалізації внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, в даному випадку відмова у проведенні державної реєстрація народження, є наслідком і не охоплюється межами розгляду даної справи.

Задоволення такої позовної вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки нереалізоване у минулому право вже неможливо реалізувати. Натомість, усунення передумов, що перешкоджали можливості реалізації права і відповідно забезпечення можливості його реалізації в подальшому, в даній справі забезпечується шляхом ухвалення рішення із застосування способу захисту порушеного права, що наведено вище.

Відсутні також і підстави для того, щоб допустити негайне виконання рішення, оскільки вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно визначено статтею 371 КАС України, і в даному переліку відсутнє рішення про зобов`язання провести державну реєстрацію народження дитини.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю в частині основної вимоги, а згідно наявного у справі платіжного документа від 16.06.2021 №37461 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 908 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

В той же час, не підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за послуги експерта у розмірі 504 грн та 36 грн за його пересилку, з огляду на наступне.

Види судових витрат визначено статтею 132 КАС України.

Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Разом з тим, наданий експертний висновок №056/46-d від 22.03.2021, виготовлений на запит громадянина України ОСОБА_6 від 12.03.2021. Відповідний висновок не є висновком судового експерта, оскільки проведення такої експертизи проведено не за ухвалою суду, більш того, такий висновок виготовлено іще до звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправними дії Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у проведенні державної реєстрації народження дитини, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (медичний висновок про народження № НОМЕР_1 , дата видачі 04.03.2021 р., видавник: КНП «Київський міський пологовий будинок №2» Виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації)), батьками якої є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНООКП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) шляхом складання актового запису про народження, зазначивши у відомостях про дитину, в графі «По батькові» - « ОСОБА_2 ».

Зобов`язати Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести державну реєстрацію народження дитини з дати звернення матері із заявою 07.03.2021, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (медичний висновок про народження № НОМЕР_1 , дата видачі 04.03.2021 р., видавник: КНП «Київський міський пологовий будинок №2» Виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації)), батьками якої є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНООКП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) шляхом складання актового запису про народження, зазначивши у відомостях про дитину, в графі «По батькові» - « ОСОБА_2 ».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження юридичної особи: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26089181).

Суддя О.М. Чудак