Рішення № 100468255, 21.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року справа № 580/7104/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку письмового провадження правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю “Веллфін” про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення державного виконавця від 26.07.2021 у виконавчому провадженні №66184997 в частині накладення арешту на кошти позивача на рахунку № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, які надходять від ТОВ “АТБ-Маркет” як заробітна плата;

визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невчинення після 01.09.2021 дій щодо зняття арешту з коштів позивача на рахунку № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, які надходять від ТОВ “АТБ-Маркет” як заробітна плата;

зобов`язати відповідача зняти арешт, накладений постановою від 26.07.2021 у виконавчому провадженні №66184997, на кошти на рахунку № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, які надходять від ТОВ “АТБ-Маркет” як заробітна плата.

Позов мотивовано тим, що спірною постановою протиправно накладено арешт на вищевказаний рахунок позивача, на який він отримує заробітну плату, і державний виконавець безпідставно відмовив у знятті такого арешту. Зазначає, що чинним законодавством передбачено заборону здійснювати арешт такого рахунку, а стягнення коштів із заробітної плати можливо лише у розмірі 20% їх місячного розміру. Отже, законодавцем обмежено обсяг відрахувань із заробітної плати під час примусового стягнення коштів. Натомість, арешт вищевказаного рахунку позивача призводить до відсутності джерел існування. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою від 12.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання. Також суд залучив третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “Веллфін” (далі – третя особа).

19.10.2021 від представника відповідача надійшов суду відзив на позов з проханням відмовити у його задоволенні повністю. Вказує, що під час примусового виконання рішення виконавцем винесено постанову про арешт коштів позивача. При цьому, не надано доказів, що рахунок позивача має спеціальний режим використання, а стягнення коштів, які знаходяться на рахунку позивача, заборонено законом. Зазначає, що кошти, які надійшли на банківський рахунок втрачають свій цільовий статус та набувають статусу вкладу. Крім того, позивач не позбавлений права отримувати заробітну плату у формі готівки через касу роботодавця або поштовим переказом. Тому відсутні підстави для зняття арешту з вказаного вище рахунку.

Третя особа пояснень на позов не надала.

Усною ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання від 20.10.2021, суд закрив підготовче провадження, призначив судовий розгляд справи по суті на 21.10.2021 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 21.10.2021 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази та надавши їм правову оцінку, суд встановив таке.

На виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №66184997 про стягнення з позивача на користь ТОВ “Веллфін” боргу в сумі 32304,00 грн. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Грисюка О.В. від 14.05.2021 №8151.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельгана В.В. від 26.07.2021 у виконавчому провадженні №66184997 накладено арешт на грошові кошти боржника (позивача у справі), що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, звернення на які заборонено законом.

На звернення позивача від 01.09.2021 про зняття арешту з коштів заробітної плати рахунку позивача № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк”, які надходять від ТОВ “АТБ-Маркет” як заробітна плата, відповідач листом від 17.09.2021 №12302/20.25-35/51705 повідомив позивача про відсутність підстав для зняття арешту.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною ст.5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 7 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частин 1-4 ст.48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 18-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Приписами частин 1, 2 ст.56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

З наведених норм права вбачається, що у разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 зазначила, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що під час примусового виконання рішення про стягнення коштів державний виконавець має право здійснювати їх стягнення, шляхом прийняття відповідної постанови про арешт коштів боржника.

При цьому, на державного виконавця не покладено обов`язку отримувати інформацію щодо коштів на рахунку, на які заборонено накладення арешту. Визначення таких рахунків (коштів на них) належить до повноважень фінансових установ, зокрема банків.

Зважаючи, що спірною постановою накладено арешт на грошові кошти боржника (позивача у справі), що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, звернення на які заборонено законом, а не конкретно на рахунок позивача № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк” для виплати заробітної плати, суд дійшов висновку, що вказана постанова не підлягає скасуванню в частині накладення арешту на вказаний рахунок, як того просить позивач.

При цьому, скасування вказаної постанови повністю призведе до зняття арешту з коштів на усіх рахунках позивача, що суперечить меті виконавчих дій.

Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги щодо скасування постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельгана В.В. від 26.07.2021 у виконавчому провадженні №66184997 про арешт коштів в частині накладення арешту на кошти позивача на рахунку № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк”.

Стосовно вимог визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невчинення із зняття арешту з коштів позивача на рахунку № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк”, які надходять від ТОВ “АТБ-Маркет” як заробітна плата та зобов`язати його зняти, суд зазначає таке.

Законодавцем окремо у розділі IX Закону №1404-VIII визначено порядок звернення стягнення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Так, приписами частин 1, 3 ст.68 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Частиною 1 ст.69 Закону №1404-VIII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Розмір відрахувань, зокрема, із заробітної плати встановлений статтею 70 Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч.2 ст.70 Закону №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Отже, Законом №1404-VIII визначено окремий порядок здійснення відрахувань із

заробітної плати, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.

Тому звернення стягнення на всю виплачену фізичній особі заробітну плату суперечить законодавчо встановленому порядку.

З виписки з карткового рахунку позивача № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк” від 07.08.2021 та довідок вказаного банку про рух коштів на цьому рахунку вбачається, що на нього здійснюється зарахування заробітної плати позивача від ТОВ «АТБ Маркет».

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 січня 2020 року у справі №820/5422/17, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статті 97 Кодексу законів про працю України.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що відповідно до частини другої статті 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Водночас, згідно з частинами третьою, четвертою статті 59 Закону 1404-VII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

На підставі абз.2 ч.2 ст.59 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Крім того, відповідно до п.1 ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є підставою для зняття арешту.

Отже, відповідач отримавши від позивача повідомлення з документальним підтвердженням (довідки банку) про те, що на арештований картковий рахунок боржника № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк” позивач отримує заробітну плату, державний виконавець мав вжити заходів щодо перевірки відповідних обставин та зняти арешт з коштів боржника (позивача) в частині надходжень заробітної плати на вказаний банківський рахунок.

У даному випадку, кошти, які отримує особа в якості заробітної плати, мають особливу правову природу та захищені законодавцем від звернення на них стягнення безпосередньо у повному обсязі, тому дія арешту, накладеного на картковий рахунок особи, на який надходить заробітна плата, порушує гарантоване Конституцією України право на одержання винагороди за працю та ставить під загрозу засоби існування такої особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Аналогічні норми, як вже було зазначено вище, закріплені у статті 70 Закону№1404-VІІІ.

Суд врахував, що постановою державного виконавця від 02.09.2021 у виконавчому провадженні №66184997 звернено стягнення 20% із коштів заробітної плати позивача, яку він отримує в ТОВ «АТБ Маркет» до повного погашення боргу в сумі 35741,70 грн.

Таким чином, із заробітної плати позивача вже здійснюється відрахування у розмірі 20% на користь стягувача для погашення боргу.

Відтак, з огляду на подання позивачем державному виконавцю необхідних і достатніх доказів на підтвердження того, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк” використовується позивачем для отримання заробітної плати, відповідач мав всі передбачені Законом підстави для зняття арешту із вказаного рахунку в частині надходжень заробітної плати.

Твердження відповідача про необхідність врахування при вирішенні цього спору правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 03 лютого 2021 року у справі №756/1927/16-ц згідно якої кошти після зарахування на рахунок отримувача стали його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу, суд вважає помилковим, оскільки у вказаній справі суд касаційної інстанції скасував рішення першої та апеляційної інстанцій про скасування постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника, зазначивши, що рахунок для зарахування заробітної плати не є рахунком із спеціальним режимом використання.

Водночас, за спірних правовідносин у справі, що розглядається, судом встановлено порушення гарантованого Конституцією України права позивача на отримання заробітної плати у повному обсязі та, як наслідок необхідність зняття арешту з вказаного вище рахунку лише в частині надходжень заробітної плати.

Отже, фактичні обставини та зміст позовних вимог у цивільній справі №756/1927/16-ц та у даній адміністративній справі не є подібними.

Крім того, суд враховує визначене у ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства – справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, на відміну від завдань та засад цивільного судочинства – захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави.

Зважаючи, що протиправна бездіяльність відповідача щодо зняття арешту з коштів заробітної плати порушує гарантоване Конституцією України право на одержання винагороди за працю та ставить під загрозу засоби існування такої особи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання зняти арешт із вказаного вище рахунку позивача в частині надходжень заробітної плати.

Тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд врахував таке.

У позовній заяві позивач зазначає, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 2000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки позивачем не надано жодного доказу понесених судових витрат на правничу допомогу (договору, акту прийому-передачі послуг, їх оплати тощо), суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх розподілу.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд врахував, що відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому суд вирішив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог на суму 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) у знятті арешту з коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк” в частині надходжень заробітної плати від ТОВ “АТБ-Маркет”.

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18018, Черкаська обл., м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд.50, кімн.515, код ЄДРПОУ 36157425) зняти арешт з коштів на рахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк” в частині надходжень заробітної плати від ТОВ “АТБ-Маркет”.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у міста Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18018, Черкаська обл., м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд.50, кімн.515, код ЄДРПОУ 36157425) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя О.А. Рідзель