Рішення № 100467871, 20.10.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4050/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №213050022265 від 02.07.2021р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі пп. 2 п. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 25.06.2021р.;

- стягнути на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка має необхідний стаж роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у призначенні якої відповідач їй протиправно відмовив, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Не зарахування стажу мотивоване відсутністю результатів атестації робочих місць у КНП «Обласний наркологічний центр» Херсонської обласної ради, де працювала позивачка.

Ухвалою суду від 11.08.2021р. відкрито спрощене провадження в справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно змісту поданого 27.08.2021р. відзиву, відповідач заперечує проти позову, просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що пільговий стаж позивачки за період її роботи у Комунальній установі «Обласний наркологічний диспансер» з 01.08.2002р. по 10.02.2003р., з 11.02.2003р. по 30.06.2009р., з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., з 01.07.2010р. по 12.10.2018р. не зараховано через відсутність атестації робочих місць. Так як зарахований пільговий стаж роботи позивачки (з 04.08.1995р. по 21.12.1995р., з 17.10.2018р. по 03.09.2019р.) складає 2 роки 6 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення їй пільгової пенсії за Списком №2 згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», наведене свідчить про обґрунтованість відмови пенсійного органу у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із чим оскаржуване рішення винесене у чіткій відповідності до норм чинного законодавства України та скасуванню не підлягає.

06.09.2021р. канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив, в якій позивачка не погоджується із доводами відзиву, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

25.06.2021р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви додано: трудову книжку серії НОМЕР_1 , видану на ім`я ОСОБА_1 ; пільгову довідку комунального некомерційного підприємства «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» від 21.04.2021р. №46; копію наказу Херсонської обласної психіатричної лікарні від 26.07.1994р. №248-а «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»; копію висновку №81 державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації від 10.09.2002р. №122/09-10; копію наказу Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради від 05.05.2014р. №2-од; копію висновку №58 державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації від 07.08.2014р. №41-9/1621-7/7; копію наказу КЗ ХОПЛ ХОР від 15.04.2019р. №13-од «Про результати атестації робочих місць за умовами праці в підрозділах лікарні»; копію довідки про стан дотримання законодавства про працю Головного управління держпраці у Херсонській області від 22.04.2019р. №ХС1606/104Д; довідку КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» від 31.05.2021р. №04-21/568.

Згідно записів трудової книжки позивачки, відомостей довідок КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» від 21.04.2021р. №46, №47 позивачка працювала у Херсонській обласній психіатричній лікарні:

- з 04.08.1995р. по 22.12.1995р. на посаді палатної санітарки психіатричного відділення №10 (безпосереднє обслуговування психічно хворих);

- з 17.10.2018р. по 30.09.2019р. на посаді молодшої медичної сестри (палатної) психіатричного відділення №2 (безпосереднє обслуговування психічно хворих).

Також, позивачка працювала у Херсонському обласному наркологічному диспансері:

- з 01.08.2002р. (наказ №93 від 01.08.2002р.) по 10.02.2003р. (наказ №16 від 11.02.2003р.) на посаді молодшої сестри стаціонарного відділення ;

- з 11.02.2003р. (наказ №16 від 11.02.2003р.) по 30.06.2009р. (наказ №52 від 30.06.2009р.) на посаді молодшої медичної сестри – буфетниці стаціонарного відділення;

- з 01.07.2009р. (наказ №52 від 30.06.2009р.) по 30.06.2010р. (наказ №62 від 30.06.2010р.) на посаді молодшої медичної сестри палатного стаціонарного відділення;

- з 01.07.2010р. (наказ №62 від 30.06.2010р.) по 12.10.2018р. (наказ №81-к від 09.10.2018р.) на 0,5 посади сестри – господині та 0,5 посади молодшої медичної сестри з повною матеріальною відповідальністю.

Зі змісту означених довідок також слідує, що:

- рішенням Херсонської облради від 26.06.2007р. №327 Херсонський наркологічний диспансер перейменований у комунальну установу «Обласний наркологічний диспансер» Херсонської обласної ради;

- рішенням Херсонської облради від 18.10.2019р. №1434 комунальна установа «Обласний наркологічний диспансер» Херсонської обласної ради перейменована на комунальне некомерційне підприємство «Обласний наркологічний центр» Херсонської обласної ради;

- рішенням Херсонської облради від 20.12.2019р. №1523 комунальне некомерційне підприємство «Обласний наркологічний центр» Херсонської обласної ради приєднане до комунального некомерційного підприємства «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Херсонської обласної ради.

Посади, які обіймала позивачка у період роботи у Херсонській обласній психіатричній лікарні та Херсонському обласному наркологічному диспансері з 04.08.1995р. по 30.09.2019р. передбачені Списком №2:

- у розділі 24 (код 2260000в, шифр професії 17546 29), затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994р. №162, яка була чинною на час роботи позивачки до 16.01.2003р.;

- у розділі 24 (позиція 24в, пункт «в»), затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003р. №36, яка була чинною на час роботи позивачки до 03.08.2016р.;

- у розділу 24 (код професії за класифікатором професій ДК 003-2010: 5132 та 4131), затвердженим постановою КМУ від 24.06.2016 р. №461.

Право на пільгове пенсійне забезпечення позивачки, яка була зайнята на означених вище робочих місцях підтверджене:

- наказом Херсонської обласної психіатричної лікарні від 26.07.1994р. №248-а (з додатком) (а. с. 51 - зворотній бік аркуша, 52);

- висновком №81 державної експертизи умов праці від 10.09.2002р. №122/09-10 (а. с. 53);

- висновком №58 державної експертизи умов праці від 07.08.2014р. №41-9/1621-7/7 (а.с. 56);

- наказом КЗ «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської облради «Про результати атестації робочих місць за умовами праці в підрозділах лікарні» від 15.04.2019р. №13-од (з додатком 2) (а.с. 57-58).

Рішенням №213050022265 від 02.07.2021р. ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зазначена відмова мотивована відсутністю у позивачки достатнього пільгового стажу, оскільки її спеціальний стаж роботи за Списком №2 складає 2 роки 06 місяців 12 днів, що не дає право на призначення пільгової пенсії. При цьому до пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховані періоди роботи позивачки з 01.08.2002р. по 10.02.2003р., з 11.02.2003р. по 30.06.2009р., з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., з 01.07.2010р. по 12.10.2018р. на посадах: молодшої сестри стаціонарного відділення, молодшої медичної сестри – буфетниці стаціонарного відділення, молодшої медичної сестри палатного стаціонарного відділення, сестри – господині та молодшої медичної сестри з повною матеріальною відповідальністю у Херсонському обласному наркологічному диспансері за відсутності результатів атестації робочих місць на вказаних посадах за відповідний період.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначенні пільгової пенсії протиправним, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18.11.2005 року №383 (далі – Порядок №383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Суд зауважує на тому, що займані позивачкою посади у Херсонському обласному наркологічному диспансері з 01.08.2002р. по 10.02.2003р., з 11.02.2003р. по 30.06.2009р., з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., з 01.07.2010р. по 12.10.2018р. передбачені Списком №2 у розділі 24 (код 2260000в, шифр професії 17546 29), затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994р. №162, яка була чинною на час роботи позивачки до 16.01.2003р.; у розділі 24 (позиція 24в, пункт «в»), затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003р. №36, яка була чинною на час роботи позивачки до 03.08.2016р.; у розділі 24 (код професії за класифікатором професій ДК 003-2010: 5132 та 4131), затвердженим постановою КМУ від 24.06.2016 р. №461.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктами 4.3, 4.4 Порядку №383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 постанови КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з постанови КМУ «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.1992 року №442 (далі – Порядок №442) та Методичними рекомендаціями, затвердженими постановами КМУ від 01.09.1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність наведених правових норм свідчить на користь висновку про те, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивачку у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таки чином, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, які полягають у відмові зарахувати позивачці у пільговий стаж запитуваний нею період роботи у зв`язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.

Даний висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19).

Водночас, суд критично ставиться до посилання відповідача на відсутність даних про результати проведеної атестації робочих місць у комунальній установі «Обласний наркологічний диспансер», як на підставу для не зарахування спірних періодів роботи позивачки до її пільгового стажу (з 01.08.2002р. по 10.02.2003р.,з 11.02.2003р. по 30.06.2009р., з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., з 01.07.2010р. по 12.10.2018р.), та вважає відповідне посилання необґрунтованим, оскільки факт проведення роботодавцем атестації робочих місць, які обіймала позивачка у вказаний період підтверджується: висновком №81 державної експертизи умов праці від 10.09.2002р. №122/09-10; висновком №58 державної експертизи умов праці від 07.08.2014р. №41-9/1621-7/7; наказом КЗ «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської облради «Про результати атестації робочих місць за умовами праці в підрозділах лікарні» від 15.04.2019р. №13-од (з додатком 2).

З огляду на вказане, суд вважає протиправним рішення відповідача №213050022265 від 02.07.2021р., у зв`язку із чим, права позивачки підлягають поновленню, шляхом скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача зарахувати запитуваний позивачкою період до її пільгового стажу.

Суд не досліджує питання зарахування періоду роботи позивачки у Херсонській обласній психіатричній лікарні з 04.08.1995р. по 22.12.1995р. та з 17.10.2018р. по 03.09.2019р., так як зі змісту відзиву ГУ ПФУ на позовну заяву слідує, що означений період роботи позивачки добровільно зарахований територіальним органом ПФУ до пільгового стажу ОСОБА_1 , що вказує на відсутність спору між сторонами з приводу означеного питання.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

Суд зауважує на тому, що питання доцільності призначення позивачці пільгової пенсії не розглядалось із врахуванням вже зарахованого пільгового стажу за період її роботи з 01.08.2002р. по 10.02.2003р.,з 11.02.2003р. по 30.06.2009р., з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., з 01.07.2010р. по 12.10.2018р.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення/перерахунок пенсії або рішення про відмову у проведенні такого призначення, суд вирішив обрати інший спосіб захисту позивача та дійшов до висновку, що в даному випадку, слід зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2021р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами частково підтвердив правомірність своїх вимог.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що згідно змісту ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 160, 245 КАС України, наявної правової позиції Верховного Суду України (справа № 21-87а13 від 21 травня 2013 року), обраний судом спосіб захисту порушеного права, відповідає вимогам закону. Відсутність у суб`єкта владних повноважень вибору на вчинення декількох юридично допустимих для позивача позитивних рішень свідчить про те, що винесення в даному випадку судом конкретного змісту рішення, яке виключає подальші можливі протиправні рішення, дії чи бездіяльність такого суб`єкта, не можна вважати втручанням в його дискреційні повноваження.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно приписів ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи наведені приписи, часткове задоволення позовних вимог, а також сплату позивачкою судового збору в сумі 908 грн. за звернення до суду із даним позовом, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки судовий збір у розмірі 454 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно приписів ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI, ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно – виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017р., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З наведеного слідує, що встановлення судом розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, обумовлене поданням позивачем (його представником) серед іншого копії договору про надання правової допомоги.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру представником позивачки (адвокат Маєвська Ірина Михайлівна, діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.06.2020р. серії МК №001814) надано до суду: ордер, опис виконаних (наданих послуг) та квитанцію до прибуткового ордера, проте договір про надання правової допомоги, укладений між позивачкою та адвокатом Маєвською І.М. у матеріалах справи відсутній, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача суми понесених витрат на професійну правничу допомогу.

За наведених обставин, суд не вирішує питання відшкодування позивачу витрат на правову допомогу при вирішенні справи по суті.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 02.07.2021р. №213050022265.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.08.2002р. по 10.02.2003р., з 11.02.2003р. по 30.06.2009р., з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., з 01.07.2010р. по 12.10.2018р. у Херсонському обласному наркологічному диспансері.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2021р. про призначення пенсії за віком згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV по суті, з обов`язковим вирішенням питання щодо наявності/відсутності у позивачки права на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно означеної норми, встановленням загального страхового стажу, пільгового (спеціального) стажу ОСОБА_1 , з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судові витрати у розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) на користь ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 112010201