Рішення № 100467815, 21.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 р. справа № 520/14200/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №5657 від 29.10.2020, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 - з 05 лютого 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість з виплати пенсії за період з 05 лютого 2020 року до моменту виплати поточної пенсії за рішенням Суду.

Позивач також просить суд звернути рішення суду до негайного виконання в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком з 05 лютого 2020 року у межах стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 05.02.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Рішенням № 614 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства від 11.02.2020 ГУ ПФУ в Харківській області відмовило в призначенні їй пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який передбачений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач оскаржила це рішення у судовому порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі №520/5561/2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.02.2020 №614 про відмову в призначенні ОСОБА_2 , пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу по списку №2, передбаченого cm. 114 зазначеного Закону України. Зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду».

На виконання рішення ХОАС від 01.07.2020 у справі №520/5561/2020 відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області прийняв рішення № 5657 від 29.10.2020, яким відмовив в призначенні позивачу пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який передбачений п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Саме тому (внаслідок нечітко виписаної резолютивної частини рішення ХОАС та, як наслідок, повторного порушення відповідачем прав позивача), позивач вимушена знову звертатися до суду, щоб оскаржити вже другу відмову відповідача (рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 5657 від 29.10.2020).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що внаслідок непроведення атестації робочих місць та перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати деякі періоди не зараховані до пільгового стажу, що і стало підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 05.02.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням № 614 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства від 11.02.2020 ГУ ПФУ в Харківській області відмовило в призначенні їй пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який передбачений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач оскаржила це рішення у судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі №520/5561/2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.02.2020 №614 про відмову в призначенні ОСОБА_2 , пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу по списку №2, передбаченого cm. 114 зазначеного Закону України. Зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду».

Рішення набрало законної сили.

На виконання рішення ХОАС від 01.07.2020 у справі №520/5561/2020 відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення № 5657 від 29.10.2020, яким відмовлено в призначенні позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який передбачений п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оцінюючи аргументи учасників справи щодо обставин виконання відповідачем рішення суду у справі №520/5561/2020, суд зазначає, що дії відповідача щодо виконання рішення суду в іншій справі не можуть бути предметом розгляду цього спору за умови правового регулювання таких правовідносин приписами ст.383 КАС України.

Утім, за умови прийняття відповідачем індивідуального акту - рішення № 5657 від 29.10.2020, правовій оцінці підлягає саме таке рішення.

При цьому суд зважає на приписи ч.4 ст.78 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судом у рішенні від 01.07.2020 у справі №520/5561/2020 встановлено, що Головним управлінням було встановлено, що загальний трудовий стаж ОСОБА_1 складає склав 35 років 07 місяців 26 днів, з них пільговий стаж по списку №2 складає 9 років 06 місяців 22 дні при необхідному стажі 10 років.

Для підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №2 позивачем було надано копію трудової книжки та відповідні довідки: №79/58 від 10.12.2019, видана Приватним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод», про підтвердження пільгового стажу за період роботи з 20.08.1987 по 19.05.1988. У довідці йдеться проте, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на Харківському тракторному заводі ім. С. Орджонікідзе з 20.08.1987 по 19.05.1988 по професії передбаченої Списком №2 відповідно Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.

При цьому Приватним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод» було видано також довідку №79/58/1 від 10.12.2019, в якій зазначалось про відсутність простоїв та відпусток без збереження заробітної плати.

Довідкою №250/3 від 20.01.2020, видану Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» підтверджено пільговий стаж за період роботи з 01.02.1990 по 16.07.1992 та довідкою №250/3а від 20.01.2020, виданою Державним підприємством «завод «Електроважмаш», підтверджено пільговий стаж за період роботи з 17.07.1992 по 29.03.2002.

У Довідці №250/136д від 03.12.2019, видану Державним підприємством «Завод «Електроважмаш», зазначається, що за період з 1992 року по 29.03.2002 року при п`ятиденному робочому тижні ОСОБА_1 мала відпустки без збереження заробітної плати з розшифровкою по роках.

Таким чином, Головне управління зараховувало періоди роботи до пільгового стажу з урахуванням наданих довідок, в тому числі і довідки про наявність відпустки без збереження заробітної плати.

Відповідач погоджується з тим, що займані посади позивача відносяться до Списку №2. На підставі викладеного, період роботи в ПрАТ «Харківський тракторний завод» з 20.08.1987 по 19.05.1988 було зараховано до пільгового стажу в повному обсязі.

До пільгового стажу роботи було зараховано наступні періоди роботи в ДП «Завод «Електроважмаш»: з 01.02.1990 по 31.12.1990, з 01.01.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 11.11.1992, з 01.01.1993 по 15.12.1993, з 01.01.1994 по 08.12.1994, з 01.01.1995 по 07.11.1995, з 01.01.1996 по 12.12.1996, з 01.01.1997 по 10.08.1997, з 01.01.1998 по 13.10.1998, з 01.01.1999 по 12.07.1999, з 01.01.2000 по 30.04.2000, з 05.02.2002 по 28.02.2002.

Головним управлінням не зараховано також до пільгового стажу період з 18.07.2000 по 04.02.2002, оскільки відповідно до документів, наданих для призначення пенсії і наданих до суду, перша атестація на ДП «Завод «Електроважмаш» була проведена 18.07.1995, що підтверджується довідкою №250/36 від 17.02.2020, отже наступна друга атестація відповідно до Порядку №442 повинна бути проведена через 5 років, тобто 18.07.2000. Як вбачається з цієї ж довідки другу атестацію підприємством проведено лише 05.02.2002.

Зазначені обставини підтверджується наданими довідками №250/36 від 17.02.2020 та витягами з наказів про атестації №205/136б від 03.12.2019 та №250/136в від 03.12.2009.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року №41 (далі Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Отже, суд зазначає, що законодавцем покладений обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону №1788-XII.

Відповідачем не спростовано ті обставини, що жодних змін в організації роботи за робочим місцем позивача, змін у назві професії, колі службових обов`язків з моменту атестації у 1995 році до повторних атестацій не відбувалось.

Отже, Головним управлінням безпідставно не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 18.07.2000 по 04.02.2002 у зв`язку з несвоєчасною атестацією на ДП «Завод «Електроважмаш» її робочого місця.

Такі обставини є преюдиційними та при розгляді цієї справи повторно не доказуються.

Щодо аргументів відповідача стосовно застосування норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.17 № 2136-VIII.

Суд зазначає, що відповідні положення статті 13, частини другої статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. N 213-VIII втратили чинність з 23.01.2020 р.

Пунктом 3 рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. вирішено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Тобто, на час прийняття оскаржуваного рішення застосуванню підлягала стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

В рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 р. Конституційний Суд України зазначив, що "Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами "б" - "г" статті 54 Закону N 1788 у редакції до внесення змін Законом N 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону N 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Тобто, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону N 1788 у редакції до внесення змін Законом N 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону N 1788 зі змінами, внесеними Законом N 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність".

Станом на дату звернення за призначенням пенсії 21.02.2020 позивач досягла 50 років, та мала стаж роботи не менше 20 років, з них більше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України

За таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У той же час суд зважає і на наявність дискреційних повноважень відповідача вирішувати питання про призначення пенсій, а тому з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи позивача з 18.07.2000 по 04.02.2002 на ДП «Завод «Електроважмаш» та вирішити питання про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з дати звернення з відповідною заявою із виплатою заборгованості за період з 05.02.2020.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №5657 від 29.10.2020, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 період роботи на ДП з 18.07.2000 по 04.02.2002 та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 - з 05 лютого 2020 року, із виплатою заборгованості пенсії, що утворилась з 05.02.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 21 жовтня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов