Рішення № 100467702, 20.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 жовтня 2021 року Справа №520/13777/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (далі по тексту – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення строків затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства (01.03) гр. ОСОБА_2 , яка розташована за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на адресу відповідача направлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташованої за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, проте орган місцевого самоврядування у встановлений законодавством строк відповідного рішення не прийняв. На переконання позивача, відповідачем допущена протиправну бездіяльність у процедурі вирішення питання стосовно надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/13777/21.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 20.08.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ПФ України в Харківській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих підстав, що порушене позивачем питання не вирішено по суті через відсутність на засіданні органу місцевого самоврядування мінімально необхідної кількості депутатів. На думку представника відповідача, органом місцевого самоврядування вчинено всі необхідні заходи для затвердження проекту землеустрою позивача та безоплатної передачі їй земельної ділянки комунальної власності.

Позивач 03.09.2021 до суду надав відповідь на відзив в якій зазначив, що згідно інформації з офіційного сайту Сахновщинської селищної ради (http://sahnovschina.gromada.org.ua/docs/812038/), а саме відповідно до результатів поіменного голосування IX сесії Сахновщинської селищної ради VIII скликання від 25.06.2021 на засіданні сесії були присутні 19 депутатів із 27, тобто правомочний склад ради - дві третини, був присутній. Аналогічна ситуація відбулась і на X позачерговій сесії ради, що також підтверджується результатами поіменного голосування з офіційного сайту Сахновщинської селищної ради (http://sahnovschina.gromada.org.ua/docs/834006/). Таким чином, позиція відповідача щодо відсутності правомочного складу депутатів на засіданнях сесії є безпідставною, що підтверджується також наданими самим відповідачем доказами, а саме протоколом №10 X позачергової сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області від 09.07.2021.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

У позовній заяві позивач зазначив, що з метою отримання земельної ділянки у приватну власність останній звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою від 22.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобучківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. До вказаної заяви були долучені усі визначені чинним законодавством документи.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 126.05.2021 №2185-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

На підставі вказаного наказу за замовленням позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (01.03) розташованих за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, зокрема позивачу.

Відповідно до змін, внесених до Земельного кодексу України від 27.05.2021 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» дана земельна ділянка перейшла до комунальної власності.

Представник позивача звернувся до голови Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з клопотанням про затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі позивачу у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

Вказані клопотання та проект землеустрою направлено позивачем на адресу відповідача, що підтверджується трекінгом відправлень №6102409275663 з офіційного сайту Укрпошти 10.06.2021.

У ході розгляду справи встановлено, що 08.07.2021 відбулося засідання постійної комісії Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з питань розвитку агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, на якій було розглянуто проект землеустрою позивача щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Великобучківського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га.

Члени комісії одноголосно проголосували за затвердження даного проекту на сесії, та запропонували включити дане питання до порядку денного X (позачергової) сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, про що свідчить витяг із протоколу №9 засідання постійної комісії Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з питань розвитку агропромислового комплексу, земельних відносин, екології.

Відповідачем було розроблено проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4 » та внесено до порядку денного X (позачергової) сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області питання затвердження проекту землеустрою позивача щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Судом з наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що на X (позачерговій) сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області під час розгляду питань щодо затвердження проектів землеустрою та безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність відсутня необхідна кількість депутатів відповідно до абзацу 2 частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому рішення про затвердження проектів землеустрою та безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність прийнято не було.

Позивач вважає, що його клопотання не розглянуто в чому вбачає протиправну бездіяльність відповідача та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 2 Земельного кодексу України, далі по тексту - ЗК України).

Відповідно пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини першої статті 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 186 ЗК України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України «Про землеустрій»; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно статті 30 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до частини четвертої статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно частини п`ятої статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до частини шостої статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частини десятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно частини восьмої статті 186-1 ЗК України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, статтею 186-1 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті відповідачем за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Проте, як зазначалось судом, за наслідком розгляду клопотання позивача щодо затвердження проекту землеустрою на X (позачерговій) сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області були присутні 15 депутатів селищної ради, що унеможливлювало прийняття рішень по зазначеним питанням, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суд вказує, що у даному випадку позивач звернувся до відповідача із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень у встановлений законом строк мав би прийняти відповідне управлінське рішення, у той час, як уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Відповідач у відзиві зазначає, що оскільки на X (позачерговій) сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області під час розгляду питань щодо затвердження проектів землеустрою та безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність були присутні 15 депутатів селищної ради, що унеможливлювало прийняття рішень по зазначеним питанням, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідачем були вжиті всі необхідні заходи для затвердження проекту землеустрою позивача та безоплатної передачі йому земельної ділянки комунальної власності у приватну власність та не було допущено протиправної бездіяльності по відношенню до позивача.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача, оскільки, як вже зазначалося судом, відповідно до Земельного кодексу України, який регулює земельні відносини, за наслідками розгляду поданого клопотання про затвердження проекту землеустрою, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про затвердження проекту або відмову у його затвердженні із наведенням усіх підстав такої відмови в установлені законом строки.

При цьому суд зауважує, що приписи Земельного кодексу України покладають обов`язок на орган місцевого самоврядування, який складається з обраних депутатів, у визначені кодексом строки прийняти конкретне рішення за наявності визначених законом підстав та критеріїв, а не діяти на власний розсуд за межами приписів чинного законодавства.

Позивачем у прохальній частині позову обрано такий спосіб захисту свого порушеного права, як зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Подана позивачем заява не перевірялась на предмет наявності або відсутності підстав для відмови, визначених у статті 186-1 ЗК України.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 07.06.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області площею 2,0000 га з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності вчиненої ним бездіяльності щодо належного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07.06.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат з правничої допомоги, суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем, адвокатом Волошиним А.В., надано до суду копії договору про надання правничої допомоги №18-07/01-А від 20.07.2021, який укладений між Адвокатським Бюро «Артема Волошина» в особі керуючого бюро Волошина А.В. (Бюро) та Петримовою О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 (Клієнт); додаткової угоди №1 від 20.07.2021; рахунку-фактури №1 від 09.09.2021 на оплату за надання правничої допомоги в Харківському окружному адміністративному суді на суму 10000,00 грн.; акта прийому передачі виконаних робіт від 15.09.2021 за надання правничої допомоги при розгляді справи №520/13777/21; квитанції від 11.08.2021 про сплату наданих послуг на суму 10000,00 грн.

У відповідності до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини четверта та п`ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справах №810/3806/18, від 24.03.2020 №1740/2428/18, від 07.05.2020 №320/3271/19.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наданих представником позивача документів неможливо встановити конкретні послуги надані представником позивача, скільки часу витрачено адвокатом на надання вказаних послуг та вартість 1 години наданих послуг.

Крім того, суд зважає, що даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, до того ж сама по собі причина виникнення спору не вимагає вжиття будь-яких додаткових зусиль для з`ясування обставин фактичної дійсності.

Також, дана справа ухвалою суду від 02.08.2021 була віднесена до малозначних та слухалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін

На підставі викладеного, враховуючи, що позов задоволено частково з інших мотивів та підстав, ніж заявлено позивачем у позовній заяві, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання з питання відшкодування судових витрат по справі та ухвалення додаткового судового рішення по справі №520/23777/21.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (вулиця Поштова, будинок 3, селище міського типу Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, 61024, код ЄДРПОУ: 04398301) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області щодо неприйняття рішення у передбачений законодавством спосіб та строк за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07.06.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

Зобов`язати Сахновщинську селищну раду Красноградського району Харківської області прийняти рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 07.06.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 20.10.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва