Рішення № 100467580, 20.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 жовтня 2021 року № 520/16954/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управління обслуговування громадян відділ обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під, 2 пов., м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:

визнати протиправним відмову Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян №8 (сервісний центр) від 18.06.2021, щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням періоду роботи 22.01.1993 року по 19.06.1996 рік;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян №8 (сервісний центр) провести перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах 04. 22.01.1993 року по 19.06.1996 , з моменту звернення до Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, тобто з 20.05.2021 року;

стягнути сплачений судові витрати в розмірі 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн.

Ухвалою від 10.09.2021 у справі відкрито провадження в порядку, визначеному ст.263 КАС України. Копія ухвали направлена на адресу відповідача та ним отримана 28.09.2021, що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом подання відзиву на адміністративний позов не скористався, клопотання про подовження строку надання відзиву на адміністративний позов не подав, отже з урахуванням положень ч.6 ст.162 КАС України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Харківській області та отримує пенсію на пільгових умовах за списком № 1 згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні пенсії до стажу не зараховано період роботи з 22.01.1993 по 19.06.1996 року підземним гірничим майстром, підземним майстром з повним робочим днем під землею.

20.05.2021 позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 1 з урахування вказаного періоду роботи, до якої додав копії довідок про підтвердження наявного трудового стажу від 05.10.2020 № 1420-1423, копію довідки про зміну підпорядкованості та найменування шахти « Вергелівська» за період з 1954-2016 роки від 05.10.2020 № 1424, копію наказу № 494 від 02.11.1995 року та копію листа № 48 від 03.09.2020 , копію довідки від 05.10.2020 № 1425 (а.с.20-28)

Листом від 18.06.2021 № 7114-11089/Ш-02/8-2000/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивачеві про неможливість прийняття наданих документів на підтвердження стажу роботи , оскільки вказані документи видані філіалом «Шахта Вергелевская» (ЛНР), яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території, провести перевірку первинних документів, на підставі яких видавались такі довідки, не має можливості.

На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Так, приписами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-XII) у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з тим, ст. 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.06.2021 № 7114-11089/Ш-02/8-2000/21, причиною для відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи періоду роботи позивача підземним гірничим майстром слугували твердження про те, що довідки про підтвердження пільгового стажу видано філіалом «Шахта Вергелевская», який знаходиться на непідконтрольній українській владі території, відтак, не підлягають виконанню, є недійсним та не створює правових наслідків.

З приводу викладеного суд звертає увагу на те, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН, згідно з якими, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (надалі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 18.04.2019 у справі №344/16404/16-а, від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а.

З огляду на викладене, суд вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області безпідставно не враховано надані позивачем довідки на підтвердження наявності в останнього страхового стажу на роботах , що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах, відтак, відмова відповідача у перерахунку пенсії з урахуванням період роботи з 22.01.1993 по 19.06.1996 рік з підстав, зазначених у листі від 18.06.2021 № 7114-11089/Ш-02/8-2000/21, є протиправною.

В той же час обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що позовна вимога про зобов`язання ГУ ФПУ в Харківській області провести перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням періодів роботи з 22.01.1993 по 19.06.1996 задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем питання врахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу не розглядалось, оцінка наданим позивачем документам не надавалась.

В той же час, суд не повноважний перебирати на себе вказані повноваження, які належать до компетенції пенсійного органу, з огляду на що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 20.05.2021 про перерахунок пенсії на пільгових умовах за списком № 1, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

Суд зазначає, що враховуючи зміст позовних вимог та висновки ВС, викладені у постанові від 06.10.2020 № 826/11984/16 позивачем фактично заявлено одну позовну вимогу, оскільки вимога про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже ставка судового збору за розгляд вказаного позову становить 908.00 грн., проте, як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції (а.с.29), позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1816.00 грн, тобто судовий збір сплачено у розмірі більшому ніж визначено Законом України «Про судовий збір»

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 454,00 грн.

Суд також роз`яснює, що відповідно до положень п.1 ч.1, абз.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Керуючись ст. 77, 139, 246, 257-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян №8 (сервісний центр) від 18.06.2021 в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи 22.01.1993 року по 19.06.1996 рік.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян №8 (сервісний центр) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах 04. 22.01.1993 року по 19.06.1996 , з моменту звернення до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, тобто з 20.05.2021 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Зоркіна Ю.В.