Ухвала суду № 100467068, 20.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

20 жовтня 2021 року м. Рівне №460/1155/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів;

- зобов`язати відповідача зробити перерахунок та виплатити щорічну допомогу до 5 травня за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 рік, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Перейшовши до розгляду справи по суті, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог, що стосуються спірних періодів виплати допомоги до 05 травня за 2010-2019 роки.

Так, частинами першою-другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, адміністративне провадження №К/9901/15971/20) дійшов до таких правових висновків.

Відповідно до ст.17-1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата означеної допомоги - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена її виплата і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.

Відтак, у даному випадку перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.05.2018 у справі №389/1042/17 (2-а/389/47/17) (провадження №К/9901/18757/18), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Всупереч викладеному, даний позов пред`явлено позивачем до суду 22.02.21, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку звернення.

Суд зауважує, що соціальна виплата у вигляді щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, носять щорічний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата.

Позивач не заперечує у позові та доданих до нього документах про отримання такої допомоги на власний банківський рахунок за 2010 рік в сумі 380 грн., за 2011 рік в сумі 460 грн., за 2012 рік в сумі 675 грн., за 2013 рік в сумі 745 грн., за 2014 рік в сумі 795 грн., за 2015 рік в сумі 875 грн., за 2016 рік в сумі 920 грн., за 2017 рік в сумі 1200 грн., за 2018 рік в сумі 1295 грн. та за 2020 рік в сумі 1390,00 грн. Тобто на момент виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивач володів інформацією про суму нарахованої йому допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку, банк зобов`язується приймати й зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування й видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Отже, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.

З огляду на зазначене, безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об`єктом права власності в розумінні ст.190 ЦК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.

Таким чином, користуючись банківським рахунком позивач володіє інформацією про фінансові операції із зарахування чи списання коштів на її банківському рахунку, зокрема, і інформацією про залишок коштів на такому рахунку.

Як свідчать матеріали позовної заяви, звертаючись до відповідача із заявою про виплату спірної допомоги, позивач вже знав, що виплата допомоги здійснена не у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відтак, в будь-якому випадку отримання особою листа від розпорядника інформації у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання запитуваної інформації.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

За таких обставин, стороною позивача безпідставно пропущено строк звернення до суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Тобто, позивач у встановлений строк звернення до суду не звернувся.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин та частина позовних вимог, яка заявлена поза межами шестимісячного строку звернення, підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду.

Керуючись статтями 122, 240, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів та зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради зробити перерахунок та виплатити щорічну допомогу до 5 травня за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 рік, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду/

Суддя В.В. Щербаков