Рішення № 100466873, 21.10.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4603/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/4603/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

07.05.2021 адвокат Книш Сергій Іванович, здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (надалі - Управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- визнати протиправними розпорядження Управління від 29.0.3021 №16, яким відмовлено у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, та лист Управління від 01.04.2021 за №05-46/2585, яким позивача повідомлено про необхідність повернення посвідчення особи з інвалідністю 2 групи від 05.11.2019 серії НОМЕР_1 у зв`язку з визнанням його недійсним;

- визнати протиправною вимогу відповідача визнати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи серії НОМЕР_1 від 05.11.2019 недійсним та повернути його до Управління;

- визнати законним рішення Управління від 05.11.2019 про встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 05.11.2019 безтерміново;

- визнати діючим безтерміново посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи серії НОМЕР_1 , видане 05.11.2019 Управлінням соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради.

В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який неправомірно позбавив позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни попередньо встановивши йому цей статус, чим порушив приписи пункту 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач висловив свої заперечення проти задоволення позову. В обґрунтування правомірності дій щодо позбавлення позивача відповідного статусу посилався на роз`яснення, викладені в листах Національної поліції від 22.04.2020 №5007/01/12-2020 та Міністерства у справах ветеранів війни від 17.02.2021 №1506/02/09.1-21 з приводу відсутності підстав для встановлення поліцейським, до числа яких відноситься позивач, статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки на час фактичного його огляду ВЛК з метою визначити причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) він перебував на службі у поліції, тоді як чинним законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у Нацполіції узагальнюючого поняття - "особи начальницького і рядового складу", а Нацполіція, як центральний орган виконавчої влади, не належить до військових формувань (а.с. 55-58).

У відповіді на відзив позивач навів доводи, аналогічні позовній заяві. Додав, що роз`яснювальні листи, на які відповідач посилався у відзиві, не є нормативно-правовими актами, за своєю природою носять інформаційний та рекомендаційний характер і не встановлюють правових норм і до того ж складені після присвоєння ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 30).

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У період з 14.08.2000 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 01.10.2019 - в Національній поліції України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. 29-31).

За результатами розслідування нещасного випадку, який стався у ніч з 31.10.2016 на 01.11.2016, зокрема, зі старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу УЗЕ в Полтавській області ДЗЕ НПУ майором поліції ОСОБА_1 комісією, призначеною наказом начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 12.12.2016 №741, складено акт від 12.12.2016 форми Н-5* розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2016 о 00 год. 02 хв. (а.с. 20-24), за висновками якого нещасний випадок трапився з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Відповідно до цього ж висновку обставини за яких трапився нещасний випадок зводяться до того, що під час виконання службових обов`язків, у ніч з 31.10.2016 на 01.11.2016 на виконання листа УКП (ОТЗ) ГУНП в Полтавській області від 25.10.2016 за №3103/115/18/01-2016, завдання №484т/39/115/02-2016 від 06.09.2016, доручення слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції Расулова К.Т. №101/962т від 06.09.2016, ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 06.09.2016 по кримінальному провадженню №12015170000000774 від 22.10.2015, розпочатого за ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364 КК України листом УЗЕ в Полтавській області ДЗЕ НПУ до УКП (ОТЗ) ГУНП в Полтавській області від 27.10.2016 за №4590/39/115/01-2016 для забезпечення виконання плану ОРЗ, близько опівночі ОСОБА_1 разом із гр. ОСОБА_2 пішли по вул. Лідова у напрямку "Корпусного парку", а ОСОБА_3 лишився їх чекати біля магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". У 00 год 02 хв, коли останні пройшли магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ( АДРЕСА_1 ) невідомий чоловік підкравшись з-заду наніс ОСОБА_1 удар твердим предметом по правій стороні потилиці та втік у двір зліва від магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Після ударі ОСОБА_1 втратив свідомість на певний час та впав на коліно відчувши запаморочення в голові (а.с. 21-22).

За результатами розслідування нещасного випадку складено акт форми Н-1* №11 про нещасний випадок майора поліції ОСОБА_1 (а.с. 17-19) та висновок службової перевірки за фактом застосування фізичної сили до працівника Управління захисту економіки в Полтавській області, який затверджено т.в.о. начальника УЗЕ в Полтавській області ДЗЕ Національної поліції України підполковником поліції К.Б. Кругляк 04.11.2016 (а.с. 22-24).

Відповідно до акта №11 про нещасний випадок ОСОБА_1 форми Н-1* (а.с. 17-19) сформульовано медичний висновок про діагноз ушкодження здоров`я потерпілого: тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забою м`яких тканин голови. Висновок: нещасний випадок, який трапився із старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах Управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

У свідоцтві про хворобу №235-С від 13.09.2019, виданому медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" за розпорядженням ВОРМКЗД УЗЕ в Полтавській області ДЗЕ Національної поліції України, встановлений діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва): Наслідки закритої черепно-мозкової травми зі струсом мозку (01.11.2016) у вигляді змішаної гідроцефалії, арахноїдальної кісти лівої потиличної ділянки, лікворно-гіпертензійної дистензії, лікворно гіпертензійний криз (20.08.2019) з розсіяною органічною симптоматикою, вестибуло-атактичним синдромом, психоорганічний синдром, астенічний варіант перебігу, легкого ступеня вираженості, травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Радикулопатія L5, S1 зліва внаслідок грижі міжхребцевого диску L5-S1, полісегментарних протрузій міжхребцевих дисків L2-L5 з відносним стенозом хребтового каналу на рівні L4-L5, ретролістез L4, L5 тіл хребців, остеохондроз міжхребцевих дисків шийного та попереково-крижового відділів, деформуючий спондильоз, спондилоартроз, полісегментарні протрузії міжхребцевих дисків С3-С7 з помірним м`язово-тонічним синдромом, помірним порушенням функції хребта. Дискінезія жовчовивідних шляхів, стадія ремісії. Хронічний катаральний фарингіт, ст. ремісії, захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції (а.с. 25-28).

Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії АВ №0080830 від 05.11.2019 підтверджено, що ОСОБА_1 вперше встановлено другу групу інвалідності з 31.10.2019 - травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків (а.с. 32).

05.11.2019 Управлінням соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради позивачу видано посвідчення Серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 безтерміново є особою з інвалідністю другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 14).

Позивач у позові зазначає, що 27.04.2021 через відділення Укрпошти він отримав лист від Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 01.04.2021 за №05-46/2585, яким позивача повідомлено про відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи (розпорядженням №16 від 29.03.2021). Зазначено, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим уражень ядерними матеріалами. Суб`єктом пункту 2 частини 2 статті 7 Закону є особи начальницького і рядового складу органів: Міністерства внутрішніх справ Союзу РСР; Комітету державної безпеки Союзу РСР; Міністерства внутрішніх справ України; Служби безпеки України; Служби зовнішньої розвідки України; інших військових формувань. Щодо поширення чинності п. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на поліцейських (колишніх поліцейських) надані роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 04.03.2020 №03-20/1921, Міністерства у справах ветеранів України від 14.07.2020 №5636/02/09.1-20 та 1688/02/09.1-21 від 18.02.2021, листа Національної поліції України від 22.04.2020 №5007/01/12-2020 в яких зазначено наступне: "Підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 вищезазначеного Закону є довідки МСЕК, які підтверджують факт встановлення особам начальницького і рядового складу (визначених у цьому пункту органів) інвалідності, пов`язаної з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаним під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим уражень ядерними матеріалами". За інформацією Національної поліції (лист №5007/01/12-2020 від 22.04.2020, законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у Національній поліції, узагальнюючого поняття - "особи начальницького і рядового складу", а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. У трудовій книжці позивача зазначено проходження служби з 14.08.2000 по 06.11.2015 в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та з 07.11.2015 по 01.10.2019 в Національній поліції України. Тому згідно вищезазначених роз`яснень права на статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він не має; посвідчення особи з інвалідністю 2 групи від 05.11.2019 серії НОМЕР_1 , видане Київським УСЗН м. Полтави вважається недійсним та підлягає поверненню до Управління (а.с. 45-46).

На запит позивача Управлінням надано копію розпорядження №16 від 29.03.2021 про відмову гр. ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у зв`язку з наданими роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 04.03.2020 №03-20/1921, Міністерства у справах ветеранів України №5636/02/09.1-20 від 14.07.2020, від 19.02.2021 №1688/02/09.1-21, лист Національної поліції України від 22.04.2020 №500/01/12-2020 (а.с. 34).

Позивач не погодився із правомірністю розпорядження №16 від 29.03.2021 та відмовою, викладеною в листі від 01.04.2021 №05-46/2585, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 4 Закону №3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни наведено у статті 7 Закону №3551-XII.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Таким чином підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є, крім іншого факт отримання особою інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків.

Регулювання питань пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, здійснюється Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (надалі - Порядок №1346).

Відповідно до 3.9 Порядку №1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

За змістом пункту 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків (пункт 3.11 Порядку № 1346).

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби в органах і підрозділах внутрішніх справ України при виконанні службових обов`язків, пов`язаних, зокрема з виконанням потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0080830 ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю 2 групи у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків (а.с. 32).

Враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку про те, що отримана позивачем травма, яка стала підставою для встановлення ОСОБА_1 інвалідності 2 групи, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (надалі – Постанова №1317) медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до пункту 12 Постанови №1317 причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Пунктом 26 Постанови № 1317 передбачено, що особі, яка визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. Суд з наявних матеріалів встановив, що Медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" позивачу видано свідоцтво про хворобу №235/С від 13.09.2019, у пункті 11 (Діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) якого за результатами медичного огляду комісія дійшла висновку: "Наслідки закритої черепно-мозкової травми зі струсом мозку (01.11.2016) у вигляді змішаної гідроцефалії, арахноїдальної кісти лівої потиличної ділянки, лікворно-гіпертензійної дистензії, лікворно гіпертензійний криз (20.08.2019) з розсіяною органічною симптоматикою, вестибуло-атактичним синдромом, психоорганічний синдром, астенічний варіант перебігу, легкого ступеня вираженості, травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Радикулопатія L5, S1 зліва внаслідок грижі міжхребцевого диску L5-S1, полісегментарних протрузій міжхребцевих дисків L2-L5 з відносним стенозом хребтового каналу на рівні L4-L5, ретролістез L4, L5 тіл хребців, остеохондроз міжхребцевих дисків шийного та попереково-крижового відділів, деформуючий спондильоз, спондилоартроз, полісегментарні протрузії міжхребцевих дисків С3-С7 з помірним м`язово-тонічним синдромом, помірним порушенням функції хребта. Дискінезія жовчовивідних шляхів, стадія ремісії. Хронічний катаральний фарингіт, ст. ремісії, захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції" (а.с. 25-28).

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісію серії 12 АВ № 0080830 виданої 05.11.2019, ОСОБА_1 з 31.10.2019 встановлена 2 група інвалідності. Причина інвалідності: травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків (а.с. 32).

Підставою для таких висновків є висновки комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України за результатами розслідування нещасного випадку згідно з актом розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2016 о 00 год. 02 хв. за формою Н-5* від 12.12.2016 та акту №11 про нещасний випадок за формою Н-1* від 12.12.2016.

Отже, матеріали справи підтверджують той факт, що виявлена у позивача травма пов`язана з виконанням службових обов`язків, що в силу положень пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII є підставою для визнання позивача особою з інвалідністю внаслідок війни.

Стосовно тверджень відповідача, що ОСОБА_1 відмовлено у статусі особи з інвалідністю внаслідок війни, посилаючись на те, що на поліцейських не поширюється дія пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551, суд зазначає, що за результатами розгляду поданих позивачем документів та на момент прийняття рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у відповідача не виникало сумнівів щодо наявності у позивача відповідного права передбаченого Законом №3551-XII.

Посилання відповідача на листи Міністерства соціальної політики України від 04.03.2020 №03-20/1921, Міністерства у справах ветеранів України №5636/02/09.1-20 від 14.07.2020, від 19.02.2021 №1688/02/09.1-21, лист Національної поліції України від 22.04.2020 №500/01/12-2020 суд визнає недоречними, оскільки дані роз`яснення/листи не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм, носять рекомендаційний характер, а тому не підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність спірного розпорядження Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 29.03.2021 №16 про відмову гр. ОСОБА_1 у встановленні статуту особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, оскільки таке суперечить вимогам пункту 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII та обставинам справи, у зв`язку з чим таке підлягає скасуванню, а відповідна позовна вимога - задоволенню.

При цьому позовні вимоги щодо визнання протиправною відмови відповідача у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та визнання протиправною вимоги відповідача визнати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_1 від 05.11.2019, недійсним та повернути його до Управління задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги фактично ґрунтуються на незгоді ОСОБА_1 з листом Управління від 01.04.2021 за №05-46/2585, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень так як не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення та, відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання законним рішення Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 05.11.2019 про встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 05.11.2019 безтерміново та визнання діючим безтерміново посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи серії НОМЕР_1 від 05.11.2019 задоволенню також не підлягають, оскільки заявлені у спосіб, що не передбачений чинним законодавством.

Тож обираючи належний спосіб захисту суд вважає належним і достатнім способом відновлення порушеного права лише визнання протиправним та скасування розпорядження Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 29.03.2021 №16.

Відтак позов належить задовольнити частково.

Крім іншого позивач заявив клопотання про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно зі ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, 28.04.2021 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Юридичний Альянс" в особі Книша Сергія Івановича укладено договір про надання правової допомоги та представництва (а.с. 157-158).

На підтвердження обставин реальності угоди представник позивача до позову надав копії: ордеру про надання правничої (правової) допомоги Серії ВІ №1040548; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1728 від 27.06.2017; додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги та представництва від 28.04.2021; акту №1 про прийняття-передачі наданих послуг від 17.06.2021; прибуткового касового ордеру №105 від 17.06.2021 (а.с. 35, 36, 159-161).

Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу суд з урахуванням незначної складності спору та існуючої судової практики, яка розміщена у відкритому доступі, зменшує їх до 1 000,00 грн.

Враховуючи обставини часткового задоволення позову, до відшкодування підлягає 1/4 обґрунтованих витрат на правничу допомогу, тобто 250,00 грн.

Інших судових витрат позивач не поніс.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 29.03.2021 №16.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (вул. С.Халтуріна, 13, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 03195240) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) частину витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, у сумі 250 (двісті п`ятдесят) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун