Рішення № 100466595, 21.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 р. № 400/816/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001, про:скасування рішення від 26.12.2019 № 0034555406,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом (арк. 36-40), що містив вимоги:

скасувати винесене 26.12.2019 Головним правлінням ДПС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) рішення № 0034555406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , зокрема, вказала, що протягом попередніх звітних років вона своєчасно та в повному обсязі сплачувала суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок), тому підстав для застосування штрафу та нарахування пені у відповідача не було.

У відзиві (арк. 98-101) Управління позов заперечило, зазначило, що, в порушення вимог Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464), позивач за 2013 та за 2014 роки сплатила єдиний внесок не в повному обсязі, що і стало підставою для застосування штрафу та нарахування пені.

На підставі пункту 4 частини першої статті 127 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав, що позивач була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористалась.

Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Як встановлено судом, 26.12.2019 Управління, з посиланням на частину десяту та пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону, прийняло рішення № 003455406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (надалі - Рішення, арк. 9).

Відповідно до Рішення, сума штрафу - 5 454,33 грн; сума пені (нарахованої, ймовірно, за період з 18.03.2015 по 08.11.2018) - 4 962,95 грн.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов`язав відповідача подати детальні письмові пояснення щодо підстав нарахування пені та штрафу (з урахуванням доданих до позовної заяви копій платіжних документів, якими позивач обґрунтувала відсутність недоїмки).

До відзиву Управління додало податкові декларації позивача з розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, за 2013 та 2014 роки; витяги і ІКП за 2015-2018 роки.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вказано вище, Управління прийняло Рішення на підставі частини десятої статті 25 та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464.

У частині десятій статті 25 Закону № 2464 вказано, шо на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - у розмірі 20 відсотків.

Згідно з частиною тринадцятою статті 25 Закону № 2464, нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Виходячи з цього, Управління мало довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт існування недоїмки та правильність визначення сум штрафу та пені.

У відзиві Управління вказало, що у звіті за 2013 рік позивач визначила суму, що підлягала сплаті, - 1 789,14 грн, у звіті за 2014 рік - 2 177,76 грн. Проте, ці суми, як зазначив відповідач, на 3 011,62 грн та на 2 894,04 грн відповідно є меншими, ніж встановлені Законом № 2464 мінімальні суми єдиного внеску.

Суд зауважив, що у доданих до відзиву «Звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (арк. 111, 115) відсутня інформація про визначені позивачем суми.

Відповідач не надав ані звітні, ані платіжні документи позивача, ані витяги з ІКП за 2013-2014 роки.

Згідно з доданим до відзиву витягом з ІКП позивача за 2015 рік (арк. 116), станом на 31.12.2014 була наявна переплата з єдиного внеску в сумі 500,90 грн; 05.02.2015 позивач сплатила 2 178 грн (нарахування за січень 2015 року - 2 177,76 грн); 28.02.2015 позивач сплатила 2 178 грн (нарахування за лютий 2015 року - 2 177,76 грн); станом на 28.02.2015 була наявна переплата в сумі 501,10 грн; 17.03.2015 відображено 2 нарахування - в сумі 3 011,62 грн та в сумі 2 894,04 грн, опис операції - «внеску(мін страх внесок) невизначений документ № б н від 17.03.2015 терм спл 17.03.2015»; станом на 17.03.2015 визначено суму недоїмки - 5 404,56 грн ((3 011,62+2 894,04)-501,10).

Недоїмкою, згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464, є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з документами Управління, недоїмка виникла 17.03.2015, при цьому її суму обчислив саме відповідач.

До відзиву Управління не додало «невизначений документ від 17.03.2015», зазначений в ІКП.

З урахуванням цього, суд встановив, що відповідач не довів того, що 17.03.2015 у позивача виник обов`язок зі сплати суми 5 404,56 грн.

Відповідно до абзаців першого та третього частини четвертої статті 25 Закону № 2464 (в редакції, що була чинною у березні 2015 року), орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У пункті 4.9 розділу ІV чинної до 29.05.2015 «Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, надалі - Інструкція № 455) було зазначено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок, а пунктом 6.3 розділу VІ Інструкції № 455 передбачалось, що органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Управління не надало суду вимогу про сплату позивачем недоїмки (власне, і будь-якого іншого документа на підтвердження заборгованості).

Недоведеність факту існування недоїмки тягне за собою висновок про безпідставність нарахування пені. До того ж, розрахунок пені (арк. 10-11), як за формою, так і за змістом, не дозволяє перевірити, чи була обчислена вказана у Рішенні сума (4 962,95 грн) відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464.

Управління у відзиві жодним чином не пояснило, яким чином було визначено суму штрафу. У розрахунку до Рішення відповідні дані відсутні.

Суд зауважив, що, згідно з викладеним у відзиві, недоїмка за 2013 та 2014 роки виникла не у зв`язку з тим, що позивач не сплатила (не перерахувала) або несвоєчасно сплатила (несвоєчасно перерахувала) певні суми єдиного внеску, що підлягали сплаті відповідно до поданої ФОП ОСОБА_1 звітності, а в зв`язку з тим, що позивач неправильно обчислила суми, що підлягали сплаті.

Таким чином, недоїмка, існування якої стало для відповідача підставою для прийняття Рішення, є різницею між сумами, які, на думку контролюючого органу, позивач мала сплатити (перерахувати) протягом 2013 та 2014 років, та сумами, які позивач самостійно визначила та сплатила (перерахувала).

В даному випадку недоїмка в сумі 5 404,56 грн є результатом донарахування податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску - у відзиві наведений розрахунок визначення відповідачем вказаної суми.

За таких обставин, застосування штрафу на підставі пункті 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 виключається.

Суд врахував, що пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

При цьому, у підпункті 3 пункту 2 розділу VII затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (в редакції, що була чинною на дату прийняття Рішення) вказано, що за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону <№2464>накладається штраф у порядку та розмірах, визначених в абзацах першому та другому цього підпункту.

Для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, у яких вони виявлені;

визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимального їх розміру, визначеного цим підпунктом.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 13 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

З урахуванням наведеного, якби відповідач, за результатами проведеної перевірки позивача, здійснив би донарахування єдиного внеску за звітними періодами 2013 та 2014 років, він мав би підстави для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464. При цьому розмір штрафу за донарахування до 01.01.2015, як передбачалось відповідною редакцією Закону № 2464, дорівнював би 5 відсоткам сум донарахованого єдиного внеску за кожний звітний період, за який здійснено донарахування, а сума штрафу не могла бути більшою 2 702,28 грн (50 відсотків від вказаної в ІКП суми недоїмки).

Проте, як вказано вище, Управління застосувало штраф на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, що, на думку суду, не є законним.

Оскільки надані відповідачем докази не підтверджують наявність підстав для застосування штрафу та нарахування пені, не містять інформації, що пояснювала би зазначені у Рішенні суми, суд встановив, що відповідач не довів законність та обґрунтованість Рішення, тому дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 26.12.2019 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області рішення № 0034555406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна