Рішення № 100466086, 20.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5656/21

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 32, код ЄДРПОУ 34977781)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через адвоката Бойко З.С., звернулася до суду з адміністративним позовом до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови від 17.08.2021 року про накладення штрафу, яка винесена у виконавчому проваджені ВП №63930835.

Позов мотивовано тим, що спірною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн. за невиконання без поважних причин рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі №404/6501/14-ц про зобов`язання усунути перешкоди в оформленні права на спадщину ОСОБА_2 шляхом надання до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №2 оригіналу свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1995 року за № НОМЕР_2 , виданого Кіровоградською міською радою народних депутатів. Представник позивачки стверджує, що ОСОБА_1 втратила оригінал цього свідоцтва, про що повідомляла державного виконавця. Вказує, що ОСОБА_1 з об`єктивних причин не може виконати рішення суду, тому виконавчий документ повинен бути повернутий стягувачу ОСОБА_2 , а державний виконавець не може змушувати боржника вчиняти дії, які виходять за межі судового рішення, тобто виготовляти дублікат правовстановлюючого документу. Наполягає, що причини невиконання судового рішення є поважними, а штраф накладений на позивачку державним виконавцем безпідставно, тому просить суд визнати спірну постанову протиправною та скасувати її.

Ухвалою суду від 24.09.2021 року відкрито спрощене позовне провадженні у справі за цим позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що 16.12.2020 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №63930835 з примусового виконання виконавчого листа №404/6501/14-ц та встановлено боржнику ОСОБА_1 десятиденний строк для виконання рішення суду. У січні 2021 року позивачка повідомила державного виконавця про те, що вона втратила оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , однак документів, які це підтверджують, не надала. З огляду на тривале невиконання судового рішення боржником, державним виконавцем 17.08.2021 року на підставі статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення на позивачку штрафу в розмірі 1700 грн. Доводячи правомірність спірної постанови, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання 08.10.2021 року учасники справи не з`явилися, їх неприбуття відповідно до частини 3 статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.01.2015 року в цивільній справі №404/6501/14-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в оформленні спадщини. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в оформленні права на спадщину ОСОБА_2 шляхом надання до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №2 оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: оригіналу свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1995 року за № НОМЕР_2 , виданого Кіровоградською міською радою народних депутатів (а.с. 8 - 9). Вказане рішення суду набрало законної сили 11.02.2015 року.

На виконання рішення суду Кіровський районний суд м. Кіровограда 09.09.2020 року видав ОСОБА_2 виконавчий лист №404/6501/14-ц. (а.с. 26)

Постановою Кропивницького апеляційного суду 02.12.2020 року за заявою ОСОБА_2 поновлено строк для пред`явлення цього виконавчого листа до виконання як такий, що пропущений з поважних причин. (а.с. 28 - 33)

Вказаний виконавчий лист у грудні 2020 року пред`явлений стягувачем ОСОБА_2 для виконання до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 16.12.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №63930835 з виконання виконавчого листа №404/6501/14-ц та зобов`язано боржника ОСОБА_1 виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. (а.с. 35 - 36)

Отримавши цю постанову, позивачка звернулася до начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою від 06.01.2021 року, в якій просила повернути виконавчий документ стягувачу ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що вона втратила оригінал свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1995 року за № НОМЕР_2 , а тому не може надати його до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №2. (а.с. 38 - 41)

Державний виконавець, перевіривши виконання рішення боржником, 17.08.2021 року виніс постанову про накладення штрафу, якою на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн. (100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено її про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. (а.с. 43)

Отримавши цю постанову 27.08.2021 року та не погодившись з нею, позивачка 06.09.2021 року звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що за статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. (п.16 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас, згідно з частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" установлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Згідно з частинами 1, 2 цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Згідно з цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 року у справі №480/4549/19 вказав, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.01.2015 року у цивільній справі №404/6501/14-ц вбачається, що спір виник у зв`язку з оформленням спадщини на частину квартири, розташованої у АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_3 його спадкоємцем ОСОБА_2 . Право власності на цю квартиру належало: 2/3 частки - на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 07.12.1995 року, виданого Кіровоградською міською радою народних депутатів, 1/3 частки - на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину №3007 від 19.11.2005 року, виданого Голованівською державною нотаріальною конторою. Після смерті ОСОБА_3 його спадкоємцями першої черги за законом є син ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_1 , які прийняли спадщину у встановленому порядку. За місцем відкриття спадщини Кіровоградською міською державною нотаріальною конторою №2 заведено спадкову справу. Постановою державного нотаріуса Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №2 від 15.11.2013 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири, оскільки нотаріусу не надано правовстановлюючих документів для оформлення спадщини. Постановою державного нотаріуса Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №2 від 10.09.2014 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину як єдиному спадкоємцю без врахування права на спадщину іншого спадкоємця.

Кіровський районний суд м. Кіровограда, ухвалюючи це рішення, установив факт наявності у ОСОБА_1 правовстановлюючого документа на спадкове майно ОСОБА_3 - свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 07.12.1995 року, виданого Кіровоградською міською радою народних депутатів, та ненадання нею цього документу до нотаріальної контори, що унеможливлює оформлення спадкоємцем померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - права на спадщину та видачу йому нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом. З метою поновлення порушеного права позивача ОСОБА_2 суд зобов`язав ОСОБА_1 усунути перешкоди в оформленні права на спадщину шляхом надання до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №2 оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно - свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1995 року за № НОМЕР_2 , виданого Кіровоградською міською радою народних депутатів.

Примусове виконання вказаного рішення суду ініційовано стягувачем ОСОБА_2 у 2020 році.

Після відкриття виконавчого провадження у грудні 2020 року позивачка у встановлений державним виконавцем строк рішення суду не виконала, посилаючись на втрату правовстановлюючого документа, який її зобов`язано надати до нотаріальної контори з метою усунення перешкод в оформленні права на спадщину ОСОБА_2 . Втрату документу підтверджує фактом публікації у газеті "21 канал" (випуск №2 від 07.01.2021 року) оголошення про недійсність втраченого документа. (а.с. 7)

Згідно зі статтею 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 (у редакції, чинній на час вирішення цивільної справи №404/6501/14-ц), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ цього Порядку якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

За правилами пунктів 3, 4 глави 7 розділу І цього Порядку документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Оригінали документів (наприклад, відповідні свідоцтва про факт державної реєстрації актів цивільного стану - про народження, шлюб, смерть) повертаються особам, що їх подали, а у нотаріуса залишаються їх копії (фотокопії).

Отже у правовідносинах, пов`язаних з оформленням права на спадщину на нерухоме майно, щодо якого відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, обов`язковою умовою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на таке майно спадкоємцю є подання нотаріусу оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на вказане майно.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про інформацію" документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Згідно з пунктом 1 глави 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року №1000/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 року за №736/27181, особливим видом копії документа є дублікат - повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу (диплома, свідоцтва, трудової книжки тощо), що має таку саму юридичну силу. Дублікат виготовляється на такому самому бланку, що й оригінал, та містить інформацію, аналогічну інформації в оригіналі. На ньому проставляються відбиток печатки установи і підписи посадових осіб, які мають право підпису цих документів на момент оформлення дубліката. На дублікаті проставляється у правому верхньому куті відмітка "Дублікат".

За загальним правилом, у разі втрати або зіпсування документа суб`єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат. При цьому втрата чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого відповідний суб`єкт видавав документ, не є підставою для відмови у видачі дубліката документа. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб`єктом, який видав такий документ, є ліквідація (припинення діяльності) такого суб`єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб`єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву).

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про адміністративні послуги" до адміністративних послуг прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб`єкту звернення, а також об`єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.01.2015 року у цивільній справі №404/6501/14-ц зобов`язано ОСОБА_1 подати до нотаріальної контори наявний у неї оригінал правовстановлюючого документу, необхідний для вчинення на користь ОСОБА_2 нотаріальної дії - видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом.

Таким документом, виходячи зі змісту вказаного рішення суду, є свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 07.12.1995 року, видане Кіровоградською міською радою народних депутатів, яким посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що свідоцтво про право власності на житло є правовстановлюючим документом, яким оформлювалася передача квартир у власність громадян відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року №2482-XII та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року №56.

Так, пунктами 14, 16, 26, 28 вказаного Положення було передбачено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру (додаток 9), а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло (додаток 10) та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі (додаток 11).

Відомості про реєстрацію права власності на житло, копії свідоцтв про право власності на житло та паспорт на квартиру (домоволодіння) передаються один раз на квартал органом приватизації до бюро технічної інвентаризації. Свідоцтво на право власності на квартиру (будинок) підлягає обов`язковій реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Наведене свідчить, що у разі втрати власником квартири свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації, такий власник має можливість отримати дублікат або копію відповідного свідоцтва. Припинення повноважень органів місцевого самоврядування щодо оформлення права власності на житло з видачею свідоцтва про право власності на житло не є наслідком припинення в цілому діяльності таких органів, а тому у випадку втрати чи зіпсування такого свідоцтва видачу його дубліката здійснює відповідний орган місцевого самоврядування. Виданий дублікат втраченого документа має силу оригіналу.

Суд зазначає, що наразі видача дублікатів свідоцтв про право власності на житло, виданих Кіровоградською міською радою до 01.01.2013 року, є адміністративною послугою, яка надається через Центр надання адміністративних послуг м. Кропивницького, а суб`єктом надання цієї адміністративної послуги є Управління містобудування та архітектури Кропивницької міської ради.

Відповідно до Інформаційної картки адміністративної послуги "Видача дублікатів свідоцтва на право власності на об`єкти нерухомого майна у разі втрати або зіпсування оригіналів документів, виданих на підставі рішень виконавчого комітету Кіровоградської міської ради до 01.01.2013 р.", затвердженої Управлінням містобудування та архітектури Кропивницької міської ради, для отримання цієї послуги замовник має надати зокрема такі документи: ксерокопії паспортів всіх повнолітніх власників (співвласників); оголошення з газети про недійсність втраченого чи зіпсованого свідоцтва про право власності; оригінал та копію технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, оформленого в установленому порядку; архівну довідку БТІ про підтвердження факту належності заявникам об`єкта нерухомого майна на праві приватної власності станом на 01.01.2013 року із зазначенням технічної характеристики об`єкта на момент її видачі; копію свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна, виготовлені БТІ за матеріалами інвентаризаційної справи; інші документи, що підтверджують втрату оригінала свідоцтва про право власності; довідку нотаріальної контори про відкриття спадкової справи, копію свідоцтва про смерть власника (у разі звернення спадкоємців померлого власника (співвласника) об`єкта нерухомого майна).

Надання такої адміністративної послуги здійснюється безкоштовно протягом 45 календарних днів. (а.с. 57 - 70)

Тож оскільки рішенням суду у 2015 році на ОСОБА_1 було покладено обов`язок усунути перешкоди в оформленні права на спадщину ОСОБА_2 та подати до нотаріальної контори наявний у неї оригінал правовстановлюючого документу і таке рішення суду, яке набрало законної сили, нею добровільно виконано не було, то після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього судового рішення позивачка, яка стверджує, що відтоді втратила цей документ, повинна була, виконуючи рішення суду, подати до нотаріальної контори дублікат правовстановлюючого документу, який має силу оригіналу.

ОСОБА_1 , отримавши постанову державного виконавця від 16.12.2020 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №404/6501/14-ц, протягом 10 робочих днів рішення суду не виконала та не подала до нотаріальної контори документ, який її зобов`язав надати суд.

Повідомляючи державного виконавця у заяві від 06.01.2021 року на втрату оригіналу правовстановлюючого документу, позивачка не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що нею після публікації в газеті оголошення про недійсність відповідного свідоцтва вчинено необхідні дії щодо отримання дублікату цього документу. Також не надано доказів на підтвердження того, що вчиненню нею цих дій їй перешкоджали поважні причини.

Також позивачка не зверталася до суду та державного виконавця про відстрочку виконання рішення суду або зміну способу і порядку його виконання через неможливість його виконання з поважних причин.

Натомість у своїй заяві від 06.01.2021 року позивачка просила державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Суд зазначає, що вказана норма не поширюється на спірні правовідносини, оскільки виконавчий лист №404/6501/14-ц виданий про примусове виконання обов`язку ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди в оформленні ним права на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , та надати до нотаріальної контори документ, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 на його квартиру. Виконавчий документ не стосувався передачі майна від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Наведене свідчить, що позивачка тривалий час ухиляється від виконання судового рішення, яким її зобов`язано вчинити певні дії, а саме усунути ОСОБА_2 перешкоди в оформленні ним права на спадщину та надати до нотаріальної контори документ, який є необхідним для вчинення нотаріусом на користь ОСОБА_2 нотаріальної дії - видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом.

Обставина, про яку повідомила позивачка (втрата нею оригіналу правовстановлюючого документу) обґрунтовано не визнана державним виконавцем за поважну причину невиконання судового рішення, з огляду на характер правовідносин та зміст зобов`язання, примусове виконання якого відбувалося у межах виконавчого провадження, та зважаючи на те, що подолання обставин, про які повідомляла боржник, не було для неї неможливим або ускладненим.

Таким чином станом на день винесення спірної постанови у серпні 2021 року позивачка не виконала рішення суду та не довела наявність поважних причин його невиконання.

У ході розгляду справи позивачка не надала суду доказів на підтвердження того, що причини невиконання судового рішення були поважними, тобто були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений державним виконавцем строк та станом на день винесення спірної постанови.

Отже, суд прийшов до висновку, що державний виконавець, наклавши на ОСОБА_1 як на боржника у виконавчому провадженні штраф за невиконання без поважних причин рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Спірна постанова про накладення штрафу від 17.08.2021 року у виконавчому провадженні ВП №63930835 є правомірною, а у задоволенні позову про її скасування слід відмовити.

Оскільки, позивачці відмовлено у задоволенні її позову, підстави для стягнення на її користь понесених судових витрат на сплату судового збору відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш