Рішення № 100465979, 21.10.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2021 р. справа № 300/3340/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ» (надалі – відповідач) про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом з орендної плати за землю, податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується юридичними особами та податку на прибуток в розмірі 499 741,40 грн., що виникла внаслідок несплати самостійно визначених податкових зобов`язань та зобов`язань визначених податковим органом. Оскільки, заборгованість станом на день звернення до суду не погашена, її слід стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулося до суду без вручення. В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України (далі – Кодекс) податковим боргом є сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Кодексу визначено, що платники податків і зборів зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Кодексу визначає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Кодексу).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пункту 287.3 статті 286 Кодексу, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до підпункту 266.7.5. пункту 266.7 статті 266 Кодексу платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Кодексу встановлено, що податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 Кодексу, податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Кодексу, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що відповідачем подано до контролюючого органу податкові декларацій з плати за землю за 2020-2021 роки та самостійно визначено суму грошових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, несплачена сума яких за липень-грудень 2020 року складає 284 247,21 грн. та за січень-квітень 2021 року складає 189 535,84 грн.

Податковим органом також проведена перевірка, за результатами якої складено акт від 21.10.2020 року №224/09-19-55-04/40906580, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 року за №0067030415, згідно якого до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 8 366,14 грн., за порушення термінів сплати грошових зобов`язань з орендної плати. Дане податкове повідомлення-рішення було направлене відповідачу, проте заборгованість ним сплачена не була.

Так, борг відповідача з орендної плати з юридичних осіб, в тому числі штрафні санкції, становить 482 149,35 грн.

Відповідно до поданих податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідачем визначено грошові зобов`язання за 2020 та 2021 роки, згідно яких суми, що підлягають до стягнення за 3-4 квартали 2020 року та І кварталу 2021 року в загальному розмірі складають 8 462,05 грн.

Окрім цього відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2020 рік, згідно якої сума самостійно визначеного грошового зобов`язання складає 9 185 грн. Проте у зв`язку з наявною переплатою до стягнення підлягає сума в розмірі 9 130 грн.

Згідно п. 59.1, 59.5 ст.59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі вищенаведеного податковим органом надано відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 02.10.2020 року за №3802-13 на суму 94 711,56 грн., яка направлена відповідачу, проте заборгованість в повному обсязі ним сплачена не була. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.

Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за землю, податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується юридичними особами та податку на прибуток в розмірі 499 741,40 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи податковими повідомленнями-рішеннями, податковими деклараціями, податковою вимогою від 02.10.2020 року за №3802-13, довідкою про суму податкового боргу від 31.05.2021 року, обліковими картками платника податку.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний погасити податковий борг в загальній сумі 499 741,40 грн. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов`язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ» податкового боргу в сумі 499 741,40 грн., є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ» та за рахунок готівки, що йому належить в дохід бюджету податковий борг в розмірі 499 741 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч сімсот сорок одну) гривню 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559), адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ,76018;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ» (код ЄДРПОУ 40906580), адреса: вул. І. Левинського, 1, м. Івано-Франківськ, 76014.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.