Рішення № 100465865, 20.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2021 року Справа № 280/5637/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (м. Запоріжжя, адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до пільговою стажу за Списком № 1 періоду роботи з 19 липня 2000 року по 09 квітня 2001 року на підставі уточнюючої довідки ПрАТ «Запоріжкокс» №45 від 21 квітня 2021 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19 липня 2000 року по 09 квітня 2001 року на ПрАТ «Запоріжкокс» до пільгового стажу за Списком №1. перерахувати розмір пенсії та здійснити її виплату з часу призначення, тобто з 10 травня 2021 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою суду від 07 липня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що атестація робочого місця позивача проводилась на підприємстві відповідно до наказу № 243 від 19 липня 1995 року реєстраційний номер державної експертизи умов праці 3-00071-3 від 28 червня 1996 року лист про продовження атестації робочих місць №06/1-17 від 19 лютого 2007 року та № 68 від 10 квітня 2001 року реєстраційний номер державної експертизи умов праці 3-00071-5 від 22 травня 2001 року. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями. Вказує, що відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Таким чином вказує, що відповідач незаконно позбавляє позивача права на розрахунок та виплату пенсії з урахуванням всього періоду роботи по Списку № 1 на підставі уточнюючої довідки ПрАТ «Запоріжкокс» №45 від 21 квітня 2021 року неправомірно не враховуючи весь наявний в позивача пільговий стаж роботи, в результаті чого отримує пенсію не в розмірах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а в значно меншому розмірі, чим порушуються мої права та законні інтереси.

В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти позову заперечив з підстав надісланого до суду відзиву вх.№42222 від 26 липня 2021 року, відповідно до якого зазначає, що основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці є наказ по підприємству, організації. В уточнюючій довідці ПрАТ «Запоріжкокс» № 45 від 21 квітня 2021 року підприємство посилається на наказ про атестацію робочих місць № 243 від 19 липня 1995 року. Отже відповідно до норм законодавства наступна атестація робочих місць повинна бути проведена 19 липня 2000 року, але у вказаній довідці зазначено, що наступна атестація була проведена 10 квітня 2001 року і затверджена наказом № 68. Таким чином, період роботи позивача з 19 липня 2000 року по 09 квітень 2001 року не може бути зарахований до пільгового стажу по Списку № 1, оскільки атестація робочих місць в цей період не проводилась. Таким чином, вказує на те, що відповідач діяв у відповідності до діючого законодавства.

У відзиві просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 10 травня 2021 року перебуває па обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1.

10 червня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою з проханням провести розрахунок та виплату пенсії з моменту її призначення, зарахувавши період роботи ОСОБА_1 з 19 липня 2000 року по 09 квітня 2001 року до пільгового стажу за Списком № 1 на підставі уточнюючої довідки ПрАТ «Запоріжкокс» №45 від 21 квітня 2021 року яка підтверджує пільговий стаж позивача роботи по Списку № 1 з 15 січня 1992 року по 30 жовтня 2007 року.

За результатами звернення, листом від 24 червня 2021 року відповідачем відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 19 липня 2000 року по 09 квітня 2001 року оскільки підприємством ПрАТ «Запоріжкокс» не дотримано вимог постанов КМУ №637 та №-142, а саме: в уточнюючій довідці від 21 квітня 2021 року за № 45 підприємство посилається на наказ про результати атестації робочих місць за №243 від 19 липня 1995 року період дії якої закінчується 18 липня 2000 року та на наказ №68 від 10 квітня 2001 року дана атестація не є первинною наданому підприємстві, тому її дія починається з 10 квітня 2001 року.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-1V).

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Це ж встановлено пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пунктом 20 вказаного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій крижці відсутні відомості, що визначають право пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Розглядаючи матеріали справи судом встановлено, що позивач надав до відповідача довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: довідка № 45 від 21 квітня 2021 року про підтвердження наявного стажу, в якій ПрАТ «Запоріжкокс» підтверджує пільговий стаж за період моєї роботи у виробництві коксопродуктів з 15 січня 1992 року по 30 жовтня 2007 року машиністом електровоза гасильного вагону коксового цеху, що передбачено Списком № 1 розділ IV підрозділ 1а код 1040100а-14403 позиція 4.1а. За зазначений час роботи не знаходився у відпусті без оплати. Довідка видана на підставі: особової картки, штатного розкладу, наказів про атестації робочих місць.

Судом встановлено, що між сторонами спірним у даній справі є питання зарахування/не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи позивача з 19 липня 2000 року по 09 квітня 2001 року не врахований до пільгового стажу по Списку №1, оскільки, підприємством ПрАТ «Запоріжкокс» не дотримано вимог постанов Кабінету Міністрів України за № 637 та № 442, а саме: в уточнюючої довідці від 21 квітня 2021 року за № 45 підприємство посилається на наказ про результати атестації робочих місць за № 243 від 19 липня 1995 року період дії якої закінчується 18 липня 2000 року та на наказ № 68 від 10 квітня 2001 року дана атестація не є первинною на даному підприємстві тому її дія починається з 10 квітня 2001 року.

Довідкою ПрАТ«Запоріжсклофлюс» від 21 квітня 2021 року № 06/19 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджено, що позивач у період з 15 січня 1992 року по 30 жовтня 2007 pоку, був зайнятий повний робочий день на роботах з особливо важкими умовами праці машиністом електровоза гасильного вагону коксового цеху, що передбачено Списком №1 розділ IV підрозділ 1а код 1040100а-14403 позиція 4.1а.

Підставами для видачі довідки вказано: особова картка, штатний розклад, особові рахунки, наказ про результати атестації робочих місць: №243 від 19 липня 1995 року реєстраційний номер державної експертизи умов праці 3-00071-3 від 28 червня 1996 року, лист про продовження атестації робочих місць № 06/1-17 від 19 лютого 2007 року №68 від 10 квітня 2001 року реєстраційний номер державної експертизи умов праці 3-00071-5 від 22 травня 2001 року, №111 от 10 квітня 2006 року, постанова КМ СРСР №10 від 26 січня 1991 року, постанови КМ України №162 від 11 березня 1994 року, №36 від 16 січня 2003 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови від 01 серпня 1992 року № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Атестація робочого місця позивача проводилась на підприємстві відповідно до наказу № 243 від 19 липня 1995 року реєстраційний номер державної експертизи умов праці 3-00071-3 від 28 червня 1996 року лист про продовження атестації робочих місць №06/1-17 від 19 лютого 2007 року та № 68 від 10 квітня 2001 року реєстраційний номер державної експертизи умов праці 3-00071-5 від 22 травня 2001року.

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року сформулювала правовий висновок, згідно із яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочих місць, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2. відповідно до пункту «б» етап і 13 Закону №1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливим і важкими умовами прані за Списком №1.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Отже, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Таким чином, позивачем надано всі необхідні документи для зарахування періоду роботи з період роботи з 19 липня 2000 року по 09 квітня 2001 року на посаді машиніста електровоза гасильного вагону коксового цеху ПрАТ«Заноріжсклофлюс» до пільгового стажу з особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці за Списком №1, а не проведення вчасно підприємством атестації робочого місця не може бути підставою для відмови в зарахуванні цього періоду.

Таким чином, для повного та всебічного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19 липня 2000 року по 09 квітня 2001 року на ПрАТ «Запоріжкокс» до пільгового стажу за Списком №1. перерахувати розмір пенсії та здійснити її виплату з часу призначення, тобто з 10 травня 2021 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (м. Запоріжжя, адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до пільговою стажу за Списком № 1 періоду роботи з 19 липня 2000 року по 09 квітня 2001 року на підставі уточнюючої довідки ПрАТ «Запоріжкокс» №45 від 21 квітня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19 липня 2000 року по 09 квітня 2001 року на ПрАТ «Запоріжкокс» до пільгового стажу за Списком №1. перерахувати розмір пенсії та здійснити її виплату з часу призначення, тобто з 10 травня 2021 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (м. Запоріжжя, адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 20 жовтня 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов