Рішення № 100465075, 21.10.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Полковника Шутова, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

Справа № 760/32167/19

Провадження №2-a/760/1499/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І . Вступна частина

21 жовтня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

ІІ. Описова частина

06 лютого 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення (порушення митних правил) № 0519/10000/19 від 14.11.2019.

Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила наступне.

14 листопада 2019 року Київською міською митницею ДФС України в особі заступника начальника Київської міської митниці ДФС України Катамадзе І.Г. було винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0519/10000/19, згідно з якою Позивача, як директора ТОВ «ХІМФАРМІНВЕСТ», було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного Кодексу України, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 112544,61 грн.

Зазначена постанова, як вказує Позивачка, мотивована тим, що що Актом про результати документальної не виїзної перевірки ТОВ «Хімфармінвест» від 21.05.2019 р., що проведена ГУ ДФС у Харківській області, встановлено порушення посадовою особою ОСОБА_1 (декларантом) при митному оформленні вказаного в протоколі товару у період з 04.08.2017 по 29.08.2017 вимог п.1 ст.24 Розділу 5 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом, а саме декларація-інвойс від 21.09.2016 р. подана після спливу чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту, що не дає право на застосування преференції при ввезені задекларованого товару.

Позивачка вважає вказану постанову протиправною з огляду на наступне.

В першу чергу, як вважає ОСОБА_1 , постанова в справі про порушення митних правил №0519/10000/19 від 14 листопада 2019 року була прийняття після закінчення строків притягнення її до адміністративної відповідальності, встановлених ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України в редакції, яка діяла на момент подання митної декларації.

Крім того, Позивачка зазначила, що ніяких неправдивих даних в митних деклараціях декларації вона не зазначала.

В митних деклараціях, які стали підставою для притягнення її до відповідальності за ст. 485 МК України, був заявлений до митного оформлення товар на підставі Декларації-Інвойсу від 21.09.2016 №16С00800, яка була дійсна на момент подання та оформлена відповідно до існуючих вимог та норм. Інформація про реквізити інвойсу повністю відповідала дійсності, а тому об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України Позивачка не вчиняла.

06 лютого 2020 року до суду надійшов відзив Київської митниці Державної митної служби України, в якому викладені заперечення проти позову. Зокрема, зазначено, що правопорушення, вчинене Позивачкою є триваючим, а тому строки притягнення її до відповідальності на момент винесення оскаржуваної постанови не закінчилися. Крім того, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, повністю підтверджується матеріалами справи.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши наявні у справі документи, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ст. 266 МК України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату.

Згідно зі статтею 264 Митного кодексу України - з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

У разі самостійного декларування товарів декларантом передбачену Митним кодексом України відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант (пункт 4 статті 266).

Статтею 266 Митного кодексу України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, визначено графи МД, які заповнюються декларантом самостійно. Зокрема, графа 47 митної декларації, в якій наводяться відомості про нарахувавня митних платежів, заповнюються декларантом.

Згідно зі статтею 264 Митного кодексу України - з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Отже, з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення, декларант несе юридичну відповідальність за достовірність зазначених у ній відомостей та розміру належних до сплати податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 МКУ суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

ОСОБА_1 станом на день подання декларації була керівником та декларантом ТОВ «ХІМФАРМІНВЕСТ».

Відповідно до ст. 485 Митного кодексу України дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Оспорювана постанова від 14.11.2019 була винесена у зв`язку з тим, що в діях особи декларанта ТОВ «ХІМФАРМІНВЕСТ» ОСОБА_1 , наявні ознаки порушення митних правил, а саме: заявлення в митних деклараціях від 04.08.2017 №UА100020/2017/306945, від 10.08.2017 №UА100020/2017/307259, від 19.08.2017 №UА100020/2017/307634, від 21.08.2017 №UА100020/2017/306974, від 29.08.2017 №UА100020/2017/307961, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту, неправдивих відомостей, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.

Неправдиві відомості, які стали підставою для звільнення від митних платежів, на думку митного органу, містяться у графі 36 Декларацій (Преференція), в якому декларантом самостійно зазначено застосування преференційного режиму «410» (Товари, що вивозяться з України відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони).

Підставою для надання преференції стала Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, а саме: частина 1 статті 16 Розділу V Протоколу 1 до Угоди; частина 1 статті 22 Розділу V Протоколу 1 до Угоди.

Для підтвердження права на застосування преференційного режиму декларантом ТОВ «ХІМФАРМІНВЕСТ» надано при митному оформлені товарів «ТПВ - Нітрат калію технічний (калій азотнокислий технічний)...» декларацію № 16С00800 (декларацію інвойс), видану експортером до інвойсу від 21.09.2016.

Проте, як зазначено в постанові, і підтверджується матеріалами справи, декларація інвойс була надана декларантом ТОВ «ХІМФАРМІНВЕСТ» ОСОБА_1 при митному оформлені товарів за митними деклараціями від 04.08.2017 №UA100020/2017/306945, від 10.08.2017 №UA100020/2017/307259, від 19.08.2017 №UA100020/2017/307634, від 21.08.2017 №UA100020/2017/306974, від 29.08.2017 №UA100020/2017/307961 з порушенням вимог пункту 1 статті 24 Розділу V Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, оскільки подана вже після чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту, оскільки саме такий строк допускає застосування преференції.

Таким чином, дійсно, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Разом з тим Відповідно до ч.1 ст. 467 МК України (в редакції Закону №5288-УІ від 18.09.2012, чинного на момент скоєння правопорушення), якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Правопорушення, передбачене ст. 485 МК України не є триваючим, адже характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме, під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який з метою митного оформлення, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю.

Дане правопорушення не є триваючим, оскільки воно вважається закінченим з моменту подання митному органу документів, які містять неправдиві відомості.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 9 квітня 2012 року у справі №21-260а11, відповідно до якої порушення митних правил, яке полягає в зазначені у вантажній митній декларації неправдивих відомостей, не можна вважати триваючим.

Таким чином, шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення сплинув у березні 2018 року.

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Європейський суд з прав людини уп.137 рішення від 11 грудня 2012 року за заявою № 21722/11 справі «Олександр Волков проти України» вказав на те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Зокрема, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях вказував на те, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»),

Таким чином, встановлення національним законодавством строку давності притягнення до адміністративної відповідальності відповідає вимогам верховенства права та забезпечує реалізацію принципу юридичної визначеності, оскільки вказані строки не застосовуються тільки до осіб, які вчинили злочини проти людяності та воєнні злочини.

Початковим моментом перебігу строку давності повинен бути саме день вчинення особою правопорушення, а не день його виявлення, оскільки тривалість строку давності притягнення до відповідальності не може мати необмежний характер та залежати від ефективності та дієвості органів, які повинні виявляти певні порушення.

Окрім того, відомості про декларацію-інвойс від 21.09.2016, яка стала підставою для порушення справи про порушення митних правил, надавалися декларантом до Київської митниці під час митного оформлення (серпень 2017 р.) разом із митними деклараціями.

На підставі даних документів (декларація-інвойс від 21.09.2016 та митні декларації) Київська митниця здійснила митне оформлення вантажу.

Вказане свідчить, що митниці стало відомо (виявлено) про декларацію-інвойс від 21.09.2016, як наслідок про зазначені в постанові порушення декларантом митних правил, ще в момент митного оформлення вантажу (серпень 2017 р.).

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що строки давності для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності сплинули, і, як наслідок, оскаржувана постанова винесена з порушенням законодавства України та є протиправною.

За змістом п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи передбачених законом строків накладення адміністративних стягнень.

Зазначене свідчить про необхідність задоволення позову та скасування постанови від 14.11.2019 у справі №0519/10000/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням строків притягнення її до відповідальності.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 242-246, 286 КАС України, суд вирішив:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову від 14 листопада 2019 року в справі про порушення митних правил №0519/10000/19 винесену заступником начальника Київської міської митниці Державної фіскальної служби Катамадзе І. Г. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 485 Митного кодексу України.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Київська митниця Державної митної служби України, адреса: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8А.

Суддя: