Рішення № 100464046, 20.10.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №558/420/21

Провадження №2/568/958/21

20 жовтня 2021 р. м.Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ),

до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Демидівська селищна рада Рівненської області (35200, Рівненська область, смт Димидівка, вул.Миру, буд. 21, ЄДРПОУ: 04386321)

провизнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю.

Зазначений позов мотивувала тим, що вона понад 10 років користується земельною ділянкою та будинком без реєстрації права власності.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, після смерті якого відкрилась спадщина. Дружина померлого ОСОБА_3 фактично вступила в управління та володіння сподковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка заповіла все своє майно ОСОБА_2 , який 10.07.2007 р. отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку спадкового майна, а саме: земельну ділянку (пай) площею 2,70 га. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будь-яке інше майно, зокрема спірне, ОСОБА_2 не отримував.

Зазначає, що після сметрі матері з 2010 р. і по теперішній час, проживає у будинкупо АДРЕСА_3 , відкрито ним володіє, здійснює догляд, сплачує рахунки за комунальні послуги та обробляє земельну ділянку на якій знаходиться будинок.

На думку позивача, вказані обставини свідчать про те, що вона володіла будинком та земельною ділянкою відкрито, не приховувала факт знаходження нерухомого майна в її володінні та підтверджує безперервність володіння протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи викладене, просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 та земельні ділянки площею 0,15 га та 0,35 га за вказаною адресою.

Ухвалою від 22.09.21 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Пояснив, що їй не було відомо, що володіє чужим майном, оскільки відповідач не оформив спадщину на дане майно.

Відповідач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити та наголосив на тому, що не запересує проти визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Разглянувши матеріали справи, заслухавши домку учасників судового провадження, суд враховує наступне.

З свідоцтва про народження № НОМЕР_3 від 25.07.1957 р. вбачається, що позивач є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

З свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 29.05.1990 р. вбачається, що домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_3 належить ОСОБА_4 .

Згідно довідки Радивилівської міської ради, право власності на домоволодіння по АДРЕСА_3 не проводилась.

З довідки Демидівської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,25 га в АДРЕСА_3 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету Пляшевської сільської ради Радивилівського р-ну від 15.05.1997 р. №38 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування", передано ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,15 га та для ведення особистого підсобного господарсьва земельну ділянку площею 0,35 га.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 22.12.05 р.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.07.2007 р., ОСОБА_2 , на підставі заповіту є спадкоємцем цілої частини спадкового майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав спадкове майно, а саме: право на земельну частку (пай) в землях КСП ім. Б. Хмельницького, с. Плящева, Радивилівського р-ну, площею 2,70 га.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати за нею право власності на будинок та земельні ділянки за набувальною давністю. Обгрунтовує позовні вимоги тим, що з 2010 року, тобто з дня смерті матері, проживає у спірному житловому будинку та користується земельною ділянкою. Вона добросовісно, відкрито, безперервно володіла вказаним житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_3 , протягом тривалого часу, які на праві власності належали її батьку. Крім того, зазначає, що після смерті батька, його дружина фактично прийняла спадщину, однак належним чином її не оформила; після смерті дружини єдиним спадкоємцем всього її майна став відповідач, який не оформив спадкові права на вказане нерухоме майно. А тому на підставі статті 344 ЦК України вважає, що набула право власності на все майно.

Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналіз указаної норми дає підстави для висновку про те, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Отже, суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна, не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першої статті 344 ЦК України.

При вирішенні спорів щодо визнання права власності за набувальною давністю має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Установивши, що позивач знав про власника спірного будинку з моменту вселення та проживав у ньому за згодою спадкоємця, суд дійшов висновку, що вказане майно не може бути об`єктом набувальної давності.

Сам лише факт користування спірним приміщенням не дає підстав для задоволення позовних вимог про набуття права власності на нього на підставі статті 344 ЦК України.

Під час розгляду справи позивач не надав доказів, а матеріали справи таких не містять, про те, що він володіє майном не за волею власника і не знав, хто є власником.

Сам лише факт проживання позивача у спірному будинку, утримання його в належному стані та здійснення оплати за житлово-комунальні послуги не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

А відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірний будинок та земельні ділянки за набувальною давністю, оскільки позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ),

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ),

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Демидівська селищна рада Рівненської області (35200, Рівненська область, смт Димидівка, вул.Миру, буд. 21, ЄДРПОУ: 04386321)

Повний текст рішення виготовлений 21.10.21

Суддя А.О. Сільман