Рішення № 100463183, 14.09.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/9038/19

Провадження № 2/361/390/21

14.09.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В.,Оряп В.К., Латчук Д.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Броварської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

21 грудня 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом у якому просив суд визнати недійсним розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 № 1955 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 3 громадянам для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району"; витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221286400:02:010:0129 ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221286400:02:010:0076 ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221286400:02:010:0077 загальною площею 0,3000 га, які розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, а також стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641.

Свій позов обґрунтовує тим, що розпорядженням Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 № 1955 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 3 громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району, площею 0,1000 га кожна, загальною площею 0,3000 га.

Управлінням Держкомзему у Броварському районі на підставі вищевказаного розпорядження Броварського районної державної адміністрації видано державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: ОСОБА_1 - на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:010:0129 площею 0,1000 га, якийзареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею; ОСОБА_2 - на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:010:0076 площею 0,1000 га, якийзареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею; ОСОБА_3 - на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:010:0077 площею 0,1000 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.

Прокурором до ГУ Держгеокадастру у Київській області направлено запити з метою отримання доказів по справі, а саме отримання належним чином завірених копій державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286400:02:010:0129, 3221286400:02:010:0077, 3221286400:02:010:0076.

Листом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 08.10.2018 місцеву прокуратуру повідомлено про те, що інформація про державні акти на земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами в НКС ДЗК відсутня.

Прокурором направлено відповідні запити до Погребської сільської ради Броварського району та Броварської районної державної адміністрації, на що, також, отримано відповіді про відсутність державних актів по даним кадастровим номерам та іншої інформації по ним.

Разом з тим відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0129 є ОСОБА_1 , власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0076 є ОСОБА_4 , власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:02:010:0077 є ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 № 1955 видано та прийнято з порушеннями та суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Відповідно до інформації КДП "Київгеоінформатика" від 25.04.2018 № 01-01/102, встановлено, що вказані земельні ділянки передані за рахунок земель водного фонду та повністю накладаються на землі водного фонду, а саме, 100 метрову прибережну захисну смугу річки Десна,що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району, загальною площею 0,3000 га.

Відповідно до листа Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.04.2018 № 17-08/851 річка Десна відноситься до великих річок (площа водозбору понад 88 900 км2).

Крім того, відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 5945/18-41/22323-22341/18-41 від 25.10.2018, станом на 25.11.2011 року, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221286400:02:010:0077, 3221286400:0:010:0076, 3221286400:02:010:0129 повністю розташовані в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги річки Десна, які визначені ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України для великих річок, згідно із координатами берегової лінії затоки річки Десна.

Крім того, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату затвердження цього проекту.

Так, відповідно до вимог ст. 3 Водного кодексу України, усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Частиною першою ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, також землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Таким чином, до складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Так, згідно з приписами ст. ст. 1, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 60, 61 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення ' засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель крім підготовки ґрунту для залуження і залісення, садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, а також будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та становить для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів від урізу води.

Частинами 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, ч. З ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.

За ст. ст. 1, 20, 50-54 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об`єктів землеустрою.

Пунктами 1,4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, визначення меж передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагентством і територіальними органами Держземагентства.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену - 100 метрову зону від урізу води.

Слід зазначити, що можливість передачі у приватну власність земель годного фонду для ведення індивідуального садівництва законом взагалі не передбачена.

Таким чином, земельні ділянки, які відводились громадянам у власність для ведення індивідуального садівництва відведені за рахунок земель водного фонду, що суперечить нормам закону.

Згідно зі ст. ст. 393 Цивільного кодексу України, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на викладене, розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 № 1955, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок вищевказаним 3 громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 20, 58, 59, 60, 61, 84, 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними та скасування судом в порядку, передбаченому ст. ст. 21,152,155 Земельного кодексу України.

Позивач зазначає, що спірні землі вибули із власності держави безкоштовно, а саме, в порядку безоплатної приватизації, передбаченої ст.118 Земельного кодексу України. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу У країни, дані землі можуть за будь-яких обставин були витребувані у добросовісного набувача.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього в ттребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

В даному випадку не відбулося примусове вилучення майна у дійсного власника із подальшим продажем, а також не ухвалювались рішення щодо припинення права власності на підставі ст. 346 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15; від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Варто також зазначити, що прийняттям вказаних вище розпоряджень та відведенням у приватну власність громадян земель водного фонду порушено інтереси держави в особі Київської обласної державної адміністрації з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають у постійне користування земельні ділянки із земель державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення лісового і водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Положеннями ч. 4 цієї ж статті установлено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Статтею 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), визначалось, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрації відповідно до закону.

Виходячи із вищевикладених норм законодавства та аналізуючи положення ст. ст. 50 та 122 Земельного кодексу України єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатись землями водного фонду у порядку, передбаченому земельним кодексом України є Київська обласна державна адміністрація.

За таких обставин, у даному позові від імені держави в якості позивача назначено Київську обласну державну адміністрацію, як органу в особі держави, юза волею якого спірні землі вибули з її власності, що суперечить принципамрегулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Зважаючи на те, що спірні землі до моменту передачі їх у власність відповідачам, відносились до земель водного фонду, Броварська районна державна адміністрація не мала права ними розпорядитись. Таким чином, спірні землі вибули із власності держави поза волею останньої, оскільки уповноважений державою орган відповідного рішення не приймав.

Оскаржуваними розпорядженням райдержадміністрації, на підставі якого здійснено відведення у приватну власність спірних земельних ділянок порушено інтереси держави як власника земельних ділянок, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки, розташовані вадміністративних межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області.

Так, Київською обласною державною адміністрацією, як органом уповноваженим розпоряджатися спірними земельними ділянками, з 2011 року по теперішній час жодних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин та повернення незаконно переданих земельних ділянок вжито не було, у зв`язку із чим вказане порушення законодавства на даний час залишається не усунутим, тому заступник керівника Броварської місцевої прокуратури пред`являє позов в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Аналогічна правова позиція щодо звернення прокурора до суду з позовом у разі бездіяльності уповноваженого органу викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/129/18 від 15.10.2019.

Враховуючи те, що відведенням у приватну власність громадян спірних земельних ділянок порушено інтереси держави як власника земельних ділянок, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки водного фонду, розташовані в адміністративних межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області, даний позов пред`являється в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Крім того, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та Форм власності здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено ла центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Постанови кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 із змінами і доповненнями несеними Постановами КМУ № 482 від 22.07.2016 та № 917 від 23.11.2016 Іро Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру є , державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Відповідно до п. 5-1 зазначеної Постанови КМУ посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними колекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарськоговиробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Тобто, Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнаннями недійсними наказів щодо розпорядження землями, договорів оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію права на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельних ділянок.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з відповідним цивільним позовом, прокурор пред`являє цей позов у інтересах держави як позивач в інтересах Київської обласної державної адміністрації.

Позивач зазначає, що земля, віднесена розпорядженням Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 № 1955 до категорії земель із цільовим призначенням для ведення садівництва, належала до земель водного фонду.

Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами, що призвело до одержання вказаних земельних ділянок у власність.

05 лютого 2020 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 14 квітня 2020 року

13 жовтня 2020 року подана заява про застосування строку позовної давності від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 .

Так, представник відповідача зазначив, що керівник Броварської місцевої прокуратури, вказав, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом пропущено з поважних причин, оскільки Київській ОДА про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження відомо не було, оскільки воно приймалося без участі останньої.

Органами державного контролю своєчасно ці порушення не було виявлено, у зв`язку з чим Київська ОДА на захист порушених прав держави до суду не зверталася. Про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, органам прокуратури стало відомо у 2017 році з Публічної кадастрової карти України, листа КДП "Київгеоінформатика", від 25.04.2018 № 01-01/102, що є об`єктивними, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного та водного законодавства та інтересів держави...Разом з тим, незаконне вилучення земель водного фондів виявлено прокурором під час моніторингу Публічної кадастрової карти 09.12.2017 року, що стало підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР за № 4217111130000464, проте, такі доводи безпідставні.

Відповідно до положення ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За правилами, визначеними ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особіоргану, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Тобто, обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку будь-які дії вчинені прокурором не мають значення для визначення початку перебігу строку позовної давності.

У постановах від 12 квітня 2017 року (№ 6-1852цс16), 12 липня 2017 року (№ 6- 2457цс16) Верховний Суд України зробив висновок про те, що у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач - держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень, а не прокурор. Це правило повязане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливістю реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Зазначений правовий висновок, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 372/1036/15-ц, від ЗО січня 2019 року в справі № 357/9328/15-ц, що є значно актуальнішою ніж та, що наведена в позовній заяві.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що "Київській обласній державній адміністрації про вказані порушення раніше не було відомо...".

При цьому сам прокурор долучив до позовної заяви висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва від 24.05.11 року № 11а/2472/02 виданий управлінням культури і туризму Київської обласної Державної адміністрації, яке фактично є структурним підрозділом позивача.

Згідно зі статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Законом, яким передбачені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, є Закон України 'Про державний контроль за використанням та охороною земель". Органи, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель, дотриманням законодавства про охорону земель, визначенні ст.5 Закону, зокрема, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Тобто, обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку будь-які дії вчинені прокурором не мають значення для визначення початку перебігу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-УІ "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон № 3613-УІ) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Щодо презумпції обізнаності з моменту офіційного оприлюднення ВСУ наголошував у своїх постановах від 12.12.2018 року № 910/4266/16, від 11.07.2018 року №914/1886/17, від 18.06.2018 № 922/30001/17, від 25-04.2018 №927/704/17.

Наведене свідчить про те, що встановлений ст. 257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним розпорядження Броварської РДА №1955 від 25 листопада 2011 року пропущено без поважних причин, у зв`язку з чим, останній слід вважати таким, що сплив 25.11.2013 р. - тобто з моменту прийняття розпорядження Броварської РДА №1955 та реєстрації за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:010:0077 площею 0,1000 га.

Таким чином, позивач, звернувшись із позовною заявою 05.02.2020 р. пропустив трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 просив суд застосувати сплив строку позовної давності до вимог заявлених у справі №361/9038/19 за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження та витребування із чужого незаконного володіння.

13 березня 2020 року представником відповідача ОСОБА_5 поданий відзив у якому відповідач заперечує проти задоволення позову вважає що, позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не можуть бути задоволені з наступних підстав.

Розпорядженням Броварської РДА Київської області № 1955 від 25 листопада 2011 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва загальною площею 0,3000 га (сіножаті) в адміністративних межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту.

При цьому ОСОБА_3 вважає, що дане розпорядження було видано відповідно до законодавства, чинного станом на дату їх прийняття, а саме відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.26 Закону України "Про землеустрій", ст.ст.17,33,118,121,186 ЗК України, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

На підставі вказаного розпорядження Управлінням земельних ресурсів у Броварському районі було видано державний акт на право власності на земельну ділянку: серії ЯМ 789780, що посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221286400:02:010:0077 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться в адміністративних межах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" затверджено Перелік обмежень щодо використання земельних ділянок.

При внесені відомостей про земельну ділянку ОСОБА_3 за кадастровим номером 3221286400:02:010:0077 державним кадастровим реєстратором обмежень у використанні земельних ділянок не виявлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Позивачем (прокурором) не надано жодного доказу, що станом на 24.11.2011 р. земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:02:010:0077 межує та/або накладається на землі водного фонду.

Заступником керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Д. Антонюком в якості доказів до позовної заяви долучено:висновок експерта від 28.12.2018 року № 12-5/291, який складено за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи на підставі постанови слідчого Зайця О.В. вк.п. № 42017111130000464;висновок експертів від 25.10.2018 року № 5945/18-41/22323/22341/18-41, який складено за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою на підставі постанови прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області Романюка І.М. вк.п. № 42017111130000464.

Щодо обох цих документів встановленим та неоспорюваним фактом є те, що вони виконані в рамках здійснення досудового розслідування № 42017111130000464, а отже є матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Проте, до матеріалів справи не додано жодного письмового дозволу слідчого чи прокурора на розголошення матеріалів досудового розслідування.

Не додано витягу з ЄРДР, який би взагалі підтверджував факт наявності к.п. №42017111130000464.

Відповідно до ч.1 ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.

До матеріалів справи не додано жодного документу який би підтверджував здійснення процесуального керівництва в к.п. № 42017111130000464 Заступником керівник Броварської місцевої прокуратури Д. Антонюком.

Таким чином, вся позовна заяви прокурора ґрунтується на "Інформації КДП "Київгеоінформатика", що викладена в листі № 01-01/102 від 25.04.2018 року, жодного додатку до якого не додано до позовної заяви. Даний лист адресовано Броварській місцевій прокуратурі Київської області.

Керуючись розділом IV ЗУ "Про прокуратуру", який має назву: "Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій", неможливо встановити на виконання якої саме з функцій прокуратури отримано вищезазначений лист.

Також слід зауважити, що КДП "Київгеоінформатика" (ЄДРПОУ: 19028917) є нічим іншим як юридичною особою створеною в формі державного підприємства, що здійснювало господарську діяльність згідно КВЕД: 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; та 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Представник відповідача зазначив, що позивачем (прокурором) не надано жодного доказу, що станом на 24.11.2011р. земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:02:010:0077 межує та/або накладається на землі водного фонду.

13 березня 2020 року поданий відзив представником Броварської районної державної адміністрації Київської області у якому зазначив, що вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими.

ПредставникБроварської районної державної адміністрації Київської області зазначив, що із тексту спірного розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 року №1955, відповідачам 2,3,4 по справі, передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки по 0,1000 га для ведення індивідуального садівництва в межах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області.

Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної держаної адміністрації вважає, що розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 року №1955, видане з порушенням та суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Однак, відповідач не погоджується з даним висновком, вважає, що вказане розпорядження видано відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.26 Закону України "Про землеустрій", ст.ст. 17,33,118,121,186 ЗК України, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Крім цього, звертаємо увагу суду на те, що держава здійснює повноваження власника землі через органи державної виконавчої влади або спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Згідно зі ст. 88 ВКУ прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Згідно пункту 2 ст. 58 ЗКУ - для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, яким визначено, що цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг га смути відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВКУ. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Відповідно до наведених вимог законодавства водоохоронна зона із прибережною захисною смугою, як об`єкт права, існує з моменту її визначення як такого в порядку, передбаченому законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи принцип допустимості засобів доказування, допустимим засобом доказування, наявності водоохоронної зони та/або прибережної захисної смуги, в якості складової водоохоронної зони, має бути проект встановлення водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), або кадастровий план земельної ділянки, на якій відображено таку зону (смугу), або містобудівна документація, яка передбачає зазначене вище.

Також, згідно даних Державного земельного кадастру про земельну ділянку відсутня будь-яка інформація про наявність зареєстрованих обмежень у використанні відповідної земельної ділянку або її частини, що встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 р. №105 1.

Згідно ст.14 Закону України "Про державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид;опис меж; площа; зміст обмеження опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта);інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанніземель.

Відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурної о. лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Статтею 87 ВКУ контроль за створенням водоохоронних зон прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій покладено на місцеві органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети рад, органи охорони навколишнього природного середовища.

Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених організацій за рахунок різних джерел фінансування, узгоджуються з органами охорони навколишнього природного середовища, використання земельних ресурсів, власниками землі, землекористувачами та затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами рад.

Межі земельних ділянок, на які розповсюджуються права будь-яких фізичних чи юридичних осіб або органів місцевого самоврядування, у тому числі, зони спеціальних обмежень щодо використання земель, повинні .бути визначені у відповідності до існуючих вимог. За відсутності встановлених меж земельних ділянок спеціального обмеження (меж прибережних захисних смуг) порушення або перетин таких меж, є неможливим.

Відповідно до ч. 7 ст. 87 ВКУ, саме виконавчі комітети місцевих рад, зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2013 року №6-18712св13 та Постанові Верховного Суду України від 22.05.2013 року у справі №6-25цс13.

В обов`язок фізичної особи, якій надається у власність земельна ділянка, поруч із якою може знаходитися водний об`єкт, законодавством не покладалося ініціювання розробки проекту землеустрою водоохоронної зони та прибережної захисної смуги для визначення меж ділянки спеціального обмеження.

Така фізична особа не може нести відповідальність за дії або бездіяльність оріанів державної влади з цього питання: саме на органи водного господарства та інші спеціально уповноважені органи, було покладена ініціатива розробки проектів водоохоронних зон, визначенням їх розмірів та меж (ці органи мали виступати замовниками розробки проектів) відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 р. №486 .

Отже, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та як наслідок віднесення цієї території до земель водного фонд) законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

Віднесення спірної земельної ділянки, яка належить відповідачам 2,3,4 до земель прибережної захисної смуги та категорії земель водного фонду, без відповідних доказів, що підтверджували б існування таких обставин, є порушенням ст. 60 ЦПК України.

Не можуть розглядатися як допустимий доказ наявні в матеріалах справи інформаційні висновки, складені контролюючими органами, із зазначеними в них припущеннями про знаходження спірних земельних ділянок в межах водоохоронної зони чи прибережної захисної смуги та про віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду.

У матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили, що на дату прийняття оскаржуваного розпорядження Броварською районною державною адміністрацією були визначені розмір та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річки Десни відповідно до вищезазначеного Порядку.

Твердження позивача про необхідність віднесення спірної земельної ділянки до водоохоронної зони лише з урахуванням відстані розташування їх від урізу води не можна визнати правильними, оскільки вони не відповідають вимогам ст.88 ВК України.

Таким чином, законодавством визначено порядок розроблення, погодження та затвердження проекту визначення розмірів і меж водоохоронних зон, у межах яких виділяються землі прибережних захисних смуг.

З огляду на це, Броварською РДА були додержані вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 12, 81, 116, 118, 121 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексуУкраїни, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", зазначеного вище Порядку щодо надання земельних ділянок у власність громадянам.

Стосовно твердження прокурора про віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду необхідно зазначити також наступне.

Віднесення земель до відповідної категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. І сі 20 ЗК України).

Межі земельних ділянок, на які розповсюджуються спеціальні обмеження щодо використання земель, повинні бути визначені у відповідності до існуючих вимог. За відсутності встановлених меж земельних ділянок спеціального обмеження (зокрема, меж прибережних захисних смуг), порушення спеціального режиму таких зон є неможливим.

Частиною 9 ст. 118 ЗК України в редакціях, що діяли на дати прийняття оскаржуваних рішень, передбачалося, що проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, оріанами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, закон, станом на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачав обов`язкового погодження проекту землеустрою будь-якими іншими органами.

Організація роботи по винесенню в натуру та влаштуванню прибережних захисних смуг вздовж річок віднесено Законом до виключної компетенції районних рад (п. 4 ч.1 ст. 9 ВКУ в редакціях, що діяли на дати прийняття оскаржуваних рішень).

Таким чином, відповідно до ст. 87 ВКУ і ст. 58 ЗКУта Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.1996 року №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" передбачено порядок встановлення меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об`єктів.

Згідно ст. ст. 79, 88 ВКУ і ст. 60 ЗКУ, процедура відведення прибережної захисної смуги водного об`єкту починається з встановлення категорії цього об`єкту та меженного урізу води, чого зроблено не було.

За таких обставин не доведеним є твердження Позивача про те, що спірні земельні ділянки були виділені з порушенням вимог земельного та водного законодавства, чинною па той час.

Представник відповідача просив суд звернути увагу на те, що вимоги, викладені у позовній заяві, спрямовані на позбавлення відповідачів права власності на майно, а саме: земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами.

В свою чергу, законний власник земельних ділянок не може бути позбавлений права власності, гарантованого ч. 5 ст. 41 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗКУ, власник не може бути позбавлений права власності па земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку передбачений статтею 140 ЗКУ. Буквальне тлумачення цієї статті ЗКУ не дає можливості (за відсутності законних підстав) для вилучення спірних земельних ділянок у їх законного власника.

Таким чином, прокуратурою не надано належних доказів, що підтверджують факт порушення вимог земельного та водного законодавства.

В свою чергу, допустимими засобами доказування наявності водоохоронної вони та/або прибережної захисної смуги, в якості складової водоохоронної зони, має бути проект встановлення водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), або кадастровий план земельної ділянки, на якій відображено таку зону (смугу), або містобудівна документація, яка передбачає зазначене вище.

Не можуть розглядатися як допустимий доказ будь-які акти або схеми із зазначеними в таких документах припущеннями про знаходження спірної земельної ділянки в межах водоохоронної зони чи прибережної захисної смуги та про віднесення спірної земельної ділянок до земель водного фонду.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави слід зазначити, що у даній справі заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області, звертається з позовною заявою в інтересах держави в особіКиївської обласної державної адміністрації, але власне обґрунтування такого звернення лежить виключно в площині не можливості вчинення дій Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Прокурором не додано до позову будь-яких належних доказів, які б свідчили про очевидне невиконання або неналежне виконання Київською обласною державною адміністрацією своїх функцій щодо захисту інтересів держави, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності.

З огляду на відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, поданий ним позов є таким, що поданий особою, яка не має процесуальної дієздатності відтак, підлягає залишенню без розгляду на підставі наведеної норми.

Крім того представник відповідача зазначив, що на дані позовні вимоги поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Прокурор не наділений повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №910/27025/14.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), визначено як позовна давність (ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (ст.257 ЦК України), перебіг якої відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у даній справі, що розглядається, в особі Київської обласної державної адміністрації, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах ВСУ, зокрема від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 25.03.2015 у справі №3-21гс15, від 22.03.2017 у справі №3-1486гс16.

06 квітня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . У відзиві зазначається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з доводами наведеними в позовній заяві не погоджується повністю з наступних підстав.

Позовна заява керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації ґрунтується на єдиному доказі - висновку експертів від 25.10.2018 року за № 5945/18- 41/22323/22341/18-41, який складено за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою на підставі . постанови прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області Романюка І.М. у кримінальному провадженні № 42017111130000464.

Вищезазначений висновок експертів проводився в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 42017111130000464 і даний висновок ґрунтується на особистих припущеннях експерта, а саме у зв`язку з тим що документація із землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водних об`єктів в місці розташування земельних ділянок не розроблялась та не затверджувалась (арк., висновку 21,7-8 абзац.).

Отже, враховуючи вищенаведене, доводи експерта зводяться до власного тлумачення ним законодавства та спростовуються документами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином даний доказ (висновок експертів) № 5945/18-41/22323/22341/18- 41, від 25.10.2018 року не можна розглядати як належний та допустимий доказ.

Представник відповідачів посилається на те, що позивачем був пропущений строк позовної давності, саме дату 25.11.2011 року слід рахувати початком перебігу позовної давності після переривання сплив якого закінчився 25.11.2014 року, а тому просив застосувати позовну давність, сплив якої закінчився 25.11.2014 року та відмовити керівнику Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації у задоволені позовної заяви повністю.

25 січня 2021 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити. Пояснення надав аналогічні змісту позовної заяви.

Представник Київської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд у його відсутності.

Представник відповідача Броварської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити та застосувати строк позовної давності. Заперечення надав аналогічні змісту відзиву на позов.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити та застосувати строк позовної давності. Заперечення надав аналогічні змісту відзиву на позов.

Суд, вислухавши представника прокуратури, представників відповідачів, встановив обставини у справі та виниклі правовідносини, дослідивши письмові докази у справі, дійшов наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ч.1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .

Судом встановлено, що розпорядженнями Броварської районної державної адміністрації Київської області від 11 квітня 2011 року за № 585, № 586, 587 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області"розглянувши заяви вказаних осіб про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва загальною площею 0,12 га в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту:надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок державних земель запасу (сіножаті) в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту. Роботи з розробки проекту відведення земельної ділянки розпочати після укладання договору із землевпорядною організацією, яка має відповідну ліцензію на їх виконання.Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації ізземлеустрою.

Згідно висновку від 12 травня 2021 року за № 1168 Головного управління Держкомзему у Київській області Управління Держкомзему у Броварському районі Київської області "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам згідно додатку в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області, Управління Держкомзему у Броварському районі погодило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян згідно додатку 1 для ведення індивідуального садівництва.

Розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 № 1955 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва 3 громадянам в адміністративних межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для зелення індивідуального садівництва в адмінмежах Погребської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту 3 громадянам України, розроблений ТОВ "Агротехпроект", такожзазначено передати у власність та виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва загальною площею: 3000 га (сіножаті) за рахунок земель державної власності (запас) в адміністративних межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту Броварського району Київської області 3 громадянам згідно з додатком.Земельні ділянки, зазначені в пункті 2, залишити в категорії земель сільськогосподарського призначення.

Громадянам передані у власність земельні ділянки використовувати тільки за цільовим призначенням до зміни власника або зміни цільового призначення.

Згідно додатку до розпорядження вказаним вище громадянам, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель державної власності (запас) в адміністративних межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту: ОСОБА_7 - загальна площа 0,1000 га, сіножаті 0,1000 га, ОСОБА_2 - загальна площа 0,1000 га, сіножаті 0,1000 га, ОСОБА_3 - загальна площа 0,1000 га, сіножаті 0,1000 га.

Управлінням Держкомзему у Броварському районі на підставі вищевказаного розпорядження Броварського районної державної адміністрації видано державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: ОСОБА_1 - на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:010:0129 площею 0,1000 га, якийзареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею; ОСОБА_2 - на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:010:0076 площею 0,1000 га, якийзареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею; ОСОБА_3 - на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:010:0077 площею 0,1000 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.

Відповідно до інформації КДП "Київгеоінформатика" від 25.04.2018 № 01-01/102, встановлено, що вказані земельні ділянки передані за рахунок земель водного фонду та повністю накладаються на землі водного фонду, а саме 100 метрову прибережну захисну смугу річки Десна,що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району, загальною площею 0,3000 га.

Відповідно до листа Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.04.2018 № 17-08/851 річка Десна відноситься до великих річок (площа водозбору понад 88 900 км2).

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 5945/18-41/22323-22341/18-41 від 25.10.2018, станом на 25.11.2011 року, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221286400:02:010:0077, 3221286400:0:010:0076, 3221286400:02:010:0129 повністю розташовані в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги річки Десна, які визначені ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України для великих річок, згідно із координатами берегової лінії затоки річки Десна.

В матеріалах справи міститься копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 789799, кадастровий номер 3221286400:02:10:0077 виданого 14 червня 2012 року на ім`я ОСОБА_8 ; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 789778, кадастровий номер 3221286400:02:10:0129 виданого 14 червня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 ; копія державного акту на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221286400:02:010:0076виданого 14 червня 2012 року на ім`я ОСОБА_2

22 червня 2020 року ухвалою Броварського міськрайонного суд Київської області призначена у справ судова земельно-технічна експертиза та експертиза із землеустрою.

На виконання клопотання експерта 23 листопада 2020 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області витребувані із Погребської сільської ради Броварського району Київської області наступні документи належним чином завірені:документацію із землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги затоки річки Десна в межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області з каталогом координат поворотних точок Державної геодезичної мережі в повному об`ємі із семизначних до коми; із Державного земельного кадастру України (02000, м. Київ, вул. Народного Ополчення, належним чином завірену документацію із землеустрою з зазначенням геодезичних координат поворотних координат поворотних точок та довжинами ліній меж земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва з кадастровими номерами 3221286400:02:010:0129 площею 0,10 га, 3221286400:02:010:0076 площею 0,10 га, 3221286400:02:010:0077 площею 0,10 га, та каталог координат ділянок (відрізків) берегової лінії затоки річки Десна в межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області станом на дату максимально приближеною до дати проведення судової експертизи; витребувано з Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України (14017, м.Чернігів, пр. Перемоги, 39 а) інформаційну довідку щодо меженного періоду водного об`єкта (затоки річки Десна) в межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області станом на дату максимально приближеною до дати проведення судової експертизи.

10 грудня 2020 року листом Деснянське басейнове управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України повідомило, що не має можливості надати запитувану інформацію, оскільки облік інформації щодо періоду річного циклу, протягом якого спотерігається низька водність (визначення меженного періоду водних об`єктів) не належить до компетенції Деснянського БУВР.

На виконання ухвали суду Зазимська сільска рада Броварського району Київської області листом від 11 грудня 2020 року за № 1777/02-25 повідомила, що У своїй роботі при визначенні меж прибережних захисних смуг виконком сільської ради керується ст. 60 Земельного кодексу України, Водним кодексом України та Генеральним планом, поєднаним з детальними планами території окремих частин с. Погреби, затвердженим рішенням №1454-44 позачергова-VII від 23.01.2018 Погребської сільської ради зі змінами, затвердженими рішенням №939-15 позачергова- VII від 20.10.2020 Зазимської сільської ради.

Листом за № 9-10-.6-434/2-21 від 16 січня 2021 року Головного управління Держгеокадастру у Київській області повідомлено, що За інформацією Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Управління), запитувана технічна документація із землеустрою з зазначенням геодезичних координат поворотних точок та довжинами ліній меж по формуванню земельних ділянок з кадастровими номерами 3221286400:02:010:0129, 3221286400:02:010:0076, 3221286400:02:010:0077, які знаходяться в адміністративних межах Погребської сільської ради Броварського району Київської області, в місцевому фонді документації із землеустрою Управління, який зберігається в Управлінні не виявлена.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом( частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм - не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

За змістом положень статей 19, 20 ЗК України, зміна цільового призначення земель, у тому числі водного фонду, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення(викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Крім того, одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначено статтями 116, 118 ЗК України, відповідно до вимог яких погодження передачі земельної ділянки у власність здійснюється на підставі проекту відведення земельної ділянки, який розробляється на замовлення громадян організаціями, що мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, обумовлені угодою сторін, та погоджується встановленими законом органами.

Суд також виходить із того, що при наданні відповідачам спірних земельних ділянок мали враховуватися положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у разі відсутності землевпорядної документації (документації з землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об`єктів, збереження водних об`єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" з урахуванням конкретної ситуації.

Згідно зі ст. ст. 393 Цивільного кодексу України, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на викладене, розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 № 1955, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок вищевказаним 3 громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 20, 58, 59, 60, 61, 84, 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними та скасування судом в порядку, передбаченому ст. ст. 21,152,155 Земельного кодексу України.

Позивач зазначає, що спірні землі вибули із власності держави безкоштовно, а саме, в порядку безоплатної приватизації, передбаченої ст.118 Земельного кодексу України. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу У країни, дані землі можуть за будь-яких обставин були витребувані у добросовісного набувача.

Відповідно до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, обставини у справі підтверджуються зібраними у справі доказами, а тому задовольняє їх.

Щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності слід зазначити наступне.

Так, за змістом вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш, ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Лише в разі, коли буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем, або не пропущення цього строку взагалі.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, в якій наголошено на тому, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України закон пов`язує початок перебігу строку позовної давності з моментом, коли про порушення права довідалась особа, чиє цивільне право порушене, тобто носій суб`єктивного цивільного права, який і отримує від суду його захист.

За приписами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України вбачається, що моментом початку перебігу позовної давності є момент, коли особа безпосередньо довідалась про порушення права і про особу порушника, без якої є неможливим вжиття заходів реагування в судовому порядку, оскільки за таких обставин без визначення відповідача і визначення правових підстав неможливе подання позову до суду.

Посилання відповідачів про початок перебігу позовної давності з моменту прийняття оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах законодавства та не підтверджуються наявними матеріалами справи, оскільки вони не містять доказів інформування прокурора, як позивача у справі про прийняття оскаржуваного рішення саме з порушенням встановленого законодавством порядку. Без отримання прокурором додаткової інформації від компетентних органів та її ретельного опрацювання в сукупності з рештою документів встановити наявність порушень інтересів держави безпосередньо з тексту оскаржуваного рішення неможливо. Вказані факти свідчать про об`єктивні обставини, пов`язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного та водного законодавства та захисту інтересів держави.

Так, слід зазначити, що, з метою отримання доказів по справі, а саме отримання належним чином завірених копій державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286400:02:010:0129, 3221286400:02:010:0077, 3221286400:02:010:0076,прокурором до ГУ Держгеокадастру у Київській області направлено відповідні запити.

Із листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінфоорматика" від 25 квітня 2018 року № 01-/102 вбачається, що на запит Броварської місцевої прокуратури Київської області від 23 квітня 2018 року № 15/к - вих.18 направлено викопіювання з топографічних матеріалів, а саме топографічної карти масштабу 1:1000 станом на місцевості на 1993 рік., ортофотоплану масштабу 1:10000 станом на місцевості на 2011 рік, викопіювання з матеріалів космічної зйомки із схемою накладення земельних ділянок згідно запиту на землі одного фонду в межах Броварського району Київської області. Земельні ділянки за кадастровими номерами 3221286400:02:010:0129, 3221286400:02:010:0076, 3221286400:02:010:0077 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та прибережну захисну смугу затоки річки Десна.

Таким чином суд вважає, що пркурором не порушено строк позовної давності, так як з моменту, з часу, коли прокурору стало відомо про порушення прав держави, не сплинуло три роки.

Крім того, в силу вимог ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а рішення суду має бути обґрунтованим, тобто, бути ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 цього Кодексу), встановлення факту обізнаності позивача, або його обґрунтованої можливості довідатись про порушення права, має ґрунтуватись на конкретних доказах.

Верховний Суд України у постанові від 22.04.2015 року у справі №6-48цс15 зазначив, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на викладене, прокурору не було відомо про те, що орган місцевого самоврядування буде діяти всупереч інтересам держави і територіальної громади, з перевищенням наданої компетенції та виключно в інтересах приватних осіб.

За таких обставин, єдиному ініціатору позову - прокурору, який в силу вищевказаних приписів Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" зобов`язаний вживати заходів представницького характеру, в тому числі внаслідок бездіяльності органів державного контролю або органу місцевого самоврядування - розпорядника землі, стало відомо про допущені порушення під час прийняття оскаржуваного розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 № 1955 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність З громадянам для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області" та наявність підстав для подання даного позову лише у 2018 році за результатами одночасного опрацювання вищезазначених відповідей на запити.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 року у справі №469/1203/15-ц, від 06.06.2018 року у справі №372/1387/13-ц, від 20.06.2018 року у справі №697/2751/14-ц звертає увагу про те, що "неправильними є висновки судів про обізнаність держави через утворені нею органи з фактом правопорушення з моменту його вчинення, оскільки закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи порушення, а з часом, коли в дійсності стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів (зокрема після проведеної перевірки)".

Одночасно слід враховувати, що Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 року у справі № 488/5476/14-ц висловив правову позицію про те, що відповідно до положень ст.19 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перевірка відповідності актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам є предметом прокурорського нагляду. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Проте, положення зазначеного Закону не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.05.018 року у справі №469/1203/15-ц, про те, що незаконне заволодіння землями водного фонду приватними особами є неможливим, бо їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватного власника (а отже, і володільця).

Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають в прибережній захисній смузі річки Десна, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час розпорядження і набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Відповідно ст. 141 ЦПК України у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про задоволення позову підлягає стягненню із відповідачів сплачений позивачем судовий збір на його користь.

Керуючись ст. ст. 76-83, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 25.11.2011 № 1955 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність З громадянам для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Погребської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області".

Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221286400:02:010:0129, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221286400:02:010:0076, ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221286400:02:010:0077 загальною площею 0,3000 га, які розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в розмірі по 2547 грн. 25 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.