Рішення № 100462990, 20.10.2021, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/742/21

Провадження № 2/288/206/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

представника позивача - Слівінського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (далі – Відповідач), третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (далі – Третя особа) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання в якому вказує, що в 2012 році між ним та ПАТ «ОТП БАНК» було укладено кредитний договір, за умовами якого йому було надано кредит та він зобов`язувався здійснювати сплату коштів з метою погашення кредиту.

В березні 2021 року на адресу його місця роботи надійшов лист приватного виконавця Клименка Р.В. з постановою про відкриття виконавчого провадження № 63918837 від 04 березня 2021 року. Згідно даної постанови, з Позивача стягується заборгованість на користь Відповідача за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 20973.51 гривень на підставі виконавчого напису № 58882, виданого 05 жовтня 2020 року Третьою особою. Також, направлено постанову від 04 березня 2021 про стягнення з боржника основної винагороди та постанову від 04 березня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Позивач зазначає, що згідно споживчого кредиту, укладеного між ним та ПАТ «ОТП БАНК», строк погашення заборгованості закінчився та заборгованість Позивачем погашено, а тому йому нараховано неіснуючу заборгованість в сумі 20973.51 гривень поза межами строку дії договору, таким чином надані Відповідачем документи, на підставі яких Третьою особою було вчинено виконавчий напис № 58882 від 05 жовтня 2020 року не були достатніми для підтвердження безспірності його заборгованості перед Відповідачем на день вчинення напису.

Третя особа не отримувала від Відповідача первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його погашення, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним.

Як свідчать надані Відповідачем документи, повідомлення про відступлення прав вимоги за договором, не було адресовано Позивачу за місцем його реєстрації, надані Відповідачем документи не містять доказів того, що Позивачем отримувалась будь-яка претензія або надсилалася вимога, таким чином відсутні підтвердження, що Позивач повідомлений про наявність до нього письмової вимоги про усунення порушень, а тому у Позивача не виникло обов`язку щодо виконання претензії Відповідача, в зв`язку з чим вчинення виконавчого напису за заявою Відповідача не ґрунтувалося на вимогах закону.

До виконавчого напису, на підтвердження безспірності заборгованості, Відповідачем був наданий Третій особі документ, який не є первинним документом (випискою по рахунку) оформленим у відповідному порядку, а тому він не може вважатися обов`язковим документом – випискою з розрахунку боржника, дослідивши який, нотаріусом вчиняється виконавчий напис про стягнення заборгованості в безспірному порядку.

Крім того, відсутні докази того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від Відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості Позивача перед Відповідачем є безспірним.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 58882 від 05 жовтня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , у сумі 20973.51 гривень та стягнути понесені судові витрати.

Представник Позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Суд, вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

04 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем було направлено на адресу ПСП «Сокільча», для відома та виконання, постанову від 04 березня 2021 року, винесену при примусовому виконанні виконавчого напису № 58882 від 05 жовтня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. /а.с.8, 30/

Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника серії ВП № 63918837 від 04 березня 2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем при примусовому виконанні виконавчого напису № 58882, виданого 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 20973.51 гривень – постановлено звернути стягнення на доходи боржника – ОСОБА_1 , який отримує дохід від приватного сільськогосподарського підприємства «Сокільча». Здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків відрахування із заробітної плати, сума боргу – 23739.86 гривень, що складається: - 669.00 гривень витрат на проведення виконавчих дій; - 20973.51 гривень сума боргу за виконавчим документом; - 2097.35 гривень основної винагороди приватного виконавця. /а.с.9-10, 31-32/

Згідно Договору про надання споживчого кредиту № 1001613431 від 13 квітня 2021 року, Кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит» надав, а Позичальник – ОСОБА_1 отримав споживчий кредит. /а.с.107-111/

В порядку розгляду даної справи судом було витребувано у Відповідача документи на підставі яких було вчинено виконавчий напис, проте 27 травня 2021 року від Відповідача надійшло повідомлення про те, що при зверненні до нотаріуса ними було передано оригінали документів для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, при цьому документи були виготовлені в одному екземплярі, а їх копії не виготовлялись та не зберігаються в компанії. Законодавством не встановлено вимог про обов`язкове зберігання кредитором документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису, оригінали вказаних документів перебувають у справах приватного нотаріуса. /а.с.48, 53/

Згідно повідомлення акціонерного товариства «ОТП Банк» від 13 серпня 2021 року № 010-01-010-3-010-01/276, між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 15 вересня 2012 року було укладено договір № 1001613431 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток; 19 вересня 2016 року заборгованість по договору № 1001613431 про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток (особистих) від 15 вересня 2012 року відступлена ТОВ ФК «Кредит – Капітал», згідно Договору про відступлення прав вимоги № 19/09/16 від 19 вересня 2016 року. /а.с.82/

АТ «ОТП Банк» надано розрахунок заборгованості за договором № 1001613431 від 15 вересня 2012 року про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток по клієнту – ОСОБА_1 станом на 27 серпня 2021 року, всього заборгованість становить – 21748.51 гривень. /а.с.83-88/

05 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є Боржником за Кредитним договором 1001613431 від 13 квітня 2012 року, укладеним з Акціонерним товариством «ОТПБАНК», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Аланд». Строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення заборгованості. Стягнення заборгованості проводиться за період з 11 серпня 2020 року по 14 серпня 2020 року, сума заборгованості складає 20473.51 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 15077.18 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 5396.33 гривень. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату – 500 гривень. Загальна сума, що підлягає стягненню – 20973.51 гривень./а.с.112/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про стягнення з нього на користь Відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з тих підстав, що надані Відповідачем документи, на підставі яких Третьою особою було вчинено виконавчий напис не були достатніми для підтвердження безспірності його заборгованості перед Відповідачем на день вчинення напису.

Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі – Закон) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону), якими зокрема є - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону, нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону).

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону врегульовано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

З огляду на вищевикладене, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

В роз`ясненнях, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014року № 2, у 10 пункті роз`яснень зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII.

Пунктом 3.1 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно пунктів 3.2, 3.5 Глави 16 Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік № 1172). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Згідно пункту 2 Переліку № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку № 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Крім того, саме в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Позивач категорично заперечує наявність у нього будь-якої заборгованості перед ТОВ «ФК «Аланд» та стверджує, що жодних правовідносин із зазначеною юридичною особою у нього не було і про існування заборгованості довідався вперше. Зазначає, що у виконавчому написі не зазначено коли настав строк платежу за кредитним договором, також відсутній будь-який розрахунок заборгованості, що взагалі унеможливлює вчинення виконавчого напису.

Зважаючи на те, що Позивач заперечує наявність у нього заборгованості саме в такому розмірі, в якому звернено стягнення у виконавчому написі нотаріуса, матеріали справи беззаперечно не свідчать про її безспірність, а протилежного судом не встановлено, а сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості Позивача, а тому суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, вищезазначений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 та з моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою зазначений Перелік був доповнений новим розділом - «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 про визнання нечинним і скасування пункту 1 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Оспорюваний виконавчий напис було вчинено 05 жовтня 2020 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.

Укладений 15 вересня 2012 року між акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 Договір, який був підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що узгоджується з висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19).

Окремо суд зазначає, що в матеріалах справи та доданих під час розгляду доказах, відсутні відомості того, що Відповідачем біло направлено, а Позивачем отримано лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості вчасно бути проінформованим про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги ТОВ «ФК «Аланд» або ж виконати їх, що також не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Судом було витребувано у Відповідача та Третьої особи документи, які були надані Відповідачем для вчинення виконавчого напису, проте на неодноразові вимоги суду, їх надано не було, за таких підстав, суду не можливо встановити документи, на підставі яких був виданий виконавчий напис та чи при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), щоб свідчили про безспірність заборгованості.

Наведені вище обставини в їх системному зв`язку вказують на те, що Відповідач, звертаються до Третьої особи з заявою на вчинення виконавчого напису про звернення стягнення з ОСОБА_1 не надав належних доказів того, що до нього перейшло право вимоги та документів, які підтверджують заборгованість Позивача, а нотаріус при вчиненні виконавчого напису, не переконався належним чином у безспірності сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом в зв`язку з чим було недотримано умови та процедуру вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а Відповідач належних підтверджень, які б спростовували доводи Позивач не надав.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Позивач при зверненні до суду також просить стягнути з Відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України)

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

До матеріалів справи додано Договір № 26 про надання правової допомоги від 26 квітня 2021року /а.с.15-16/, укладений між адвокатським бюро «Віктора Слівінського» та ОСОБА_1 та Додаткову угоду № 11 до договору про надання правової допомоги № 26 від 26 квітня 2021 року /а.с.66/.

Згідно наданого ОСОБА_3 розрахунку гонорару до договору про надання правової допомоги від 26 квітня 2021 року № 26, укладеним з ОСОБА_1 , визначено обсяг та вид наданої правничої допомоги: 1. Підготовка позовної заяви: витрачений час – 1 година, ціна за годину – 1000 гривень, вартість – 1000 гривень; 2. Представлення інтересів клієнта в якості представника позивача в суді: витрачений час – 1 година, ціна за годину – 1000 гривень, вартість – 1000.00 гривень, всього – 2 години на суму 2000.00 гривень. /а.с.68/

Згідно квитанції № 0.0.2217227385.1 від 02 серпня 2021 року, сплачено ОСОБА_1 кошти адвокатському бюро «Віктора Слівінського» в розмірі 2000.00 гривень, згідно договору № 26 від 26 квітня 2021 року за послуги /а.с.67/, які на підставі пункту 1 частини другої статті 133 ЦПК України, відносяться до витрат на професійну правничу допомогу.

В Акті про надання і прийняття правничої допомоги від 03 серпня 2021 року зазначено, що згідно договору про надання правової допомоги від 26 квітня 2021 року № 26 - Адвокат надав Клієнту, а Клієнт за період з 26 квітня 2021 року по 03 серпня 2021 року прийняв таку правничу допомогу: 1. Підготовка позовної заяви: витрачений час – 1 година, ціна за годину – 1000 гривень, вартість – 1000.00 гривень, всього – 1000.00 гривень; 2. Представлення інтересів клієнта в якості представника позивача в суді: витрачений час – 1 година, ціна за годину – 1000 гривень, вартість – 1000.00 гривень, всього – 2 години на суму 2000.00 гривень. Сторони домовились, що вартість робіт (послуг) за період з 26 квітня 2021 року по 03 серпня 2021 року становить 2000.00 гривень, які Клієнт отримав і оплатив. /а.с.69/

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Частиною четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлена Позивачем вимога про стягнення з Відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000.00 гривень підлягає до задоволення та з Відповідача належить стягнути вказані витрати на користь Позивача.

Відповідно до статті частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 908.00 гривень /а.с.1/ та сплачено 454.00 гривень судового збору /а.с.22/ за подання заяви про забезпечення позову, яка була задоволена судом, вказані витрати в сумі – 1362.00 гривень підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись Законом України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 58882 від 05 жовтня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 у сумі 20973.51 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ: 42642578, місто Київ, вулиця Саксаганського,14, офіс 301) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000.00 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 1362.00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник