Рішення № 100462412, 21.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 р. Справа№200/8997/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О.,

секретар судового засідання: Притула С.С.;

за участю:

представника позивача: Брацило Р.Л.

представника відповідача: Ткач О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Віднова» Олександрівської селищної ради Донецької області про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць -

УСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Донецькій області (далі – ФСЗІ, позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Віднова» Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (далі – КП «Віднова», відповідач), в якому просить стягнути на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, у розмірі 25 680,77 грн та пеню в розмірі 436,90 грн.

Обґрунтовуючи позов Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Донецькій області посилається на те, що відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що Комунальне підприємство «Віднова» у 2020 році виконало всі можливі заходи по створенню робочих місць є наявність відправлення протягом 2020 року поштових листів до центру зайнятості в частині можливого працевлаштування інвалідів. Тобто, прохало надати працівника відповідно до певних умов праці. Також зазначає, що частково робочі місця протягом 2020 року залишилися вакантними у зв`язку з тим, що центром зайнятості інваліди до відповідача не спрямовувалися та безпосередньо до роботодавця з питань працевлаштування не зверталися, тобто не з вини підприємства. Зазначає, що відповідач інформував центр зайнятості про створення робочих місць саме для осіб з інвалідністю. Також зазначає, що Комунальне підприємство «Віднова» самостійно, знаходило і працевлаштовувало працівника-інваліда. Зазначає, що своєчасно і в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, КП «Віднова», фактично, вжило усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Крім того відповідач зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена законодавством, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Вважає, що оскільки відповідачем створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, і подано звітність форми № 3-ПН упродовж 2020 року до органів Державної служби зайнятості, враховуючи додаткові листи в частині попиту інвалідів до центру зайнятості, ураховуючи той факт, що відповідач самостійно не ухиляючись від закону знаходив та працевлаштовував працівника-інваліда, підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відсутні.

Позивач надав відповідь на відзив, якою просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 23.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувані докази.

Ухвалою суду від 08.09.2021 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 5 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 05.10.2021 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21 жовтня 2021 року.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

До суду надана копія звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік (форма №10-ПІ), в якому відповідачем наведено, що: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 20 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 1; кількість осіб з інвалідністю – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів осіб з інвалідністю в Україні» - 1; фонд оплати праці штатних працівників – 1106,9 тисяч гривень; середньорічна заробітна плата штатного працівника 55345 грн.

На підставі наведеного звіту позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2020 році на 60 473,68 грн та розрахунок суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2020 році на суму 1 027,65 грн (за період 16.04.2021 по 09.07.2021).

З листа Олександрівського районного центру зайнятості від 26.05.2021 № 01-27/177-21 випливає, що відповідач не надавав звітів форми 3-ПН з інформацією про вакансії для осіб з інвалідністю.

Також у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.06.2021 № 0500-1908-8/15820 наведено інформацію про наявність у відповідача однієї особи з інвалідністю в листопаді 2021 року та грудні 2021 року.

Олександрівським районним центром зайнятості надана звітність відповідача форми 3-ПН, а саме:

- звітність № 10 від 21.01.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «машиніст (кочегар) котельної» (одна вакансія);

- звітність № 14 від 28.01.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «двірник» (одна вакансія);

- звітність № 59 від 06.03.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «слюсар-сантехнік» (одна вакансія);

- звітність № 61 від 10.03.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «двірник» (одна вакансія);

- звітність № 88 від 22.04.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «головний інженер» (одна вакансія);

- звітність № 96 від 12.05.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «електромайстер з ремонту та обслуговування електроустаткувань» (одна вакансія);

- звітність № 97 від 18.05.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «робітник з благоустрою» (одна вакансія);

- звітність № 97 від 01.06.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «тракторист» (одна вакансія);

- звітність № 124 від 04.08.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «електромайстер з ремонту та обслуговування електроустаткувань» (одна вакансія);

- звітність № 154 від 16.10.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «робітник з благоустрою» (одна вакансія);

- звітність № 174 від 21.12.2020, поданої КП «Віднова», про попит на робочу силу (вакансії), зокрема, «робітник з благоустрою» (одна вакансія).

У наведеній звітності форми 3-ПН не зазначено інформації про наявність вакансій для осіб з інвалідністю.

Відповідно до копії наказу від 11 березня 2020 року № 17 КП «Віднова» 11.03.2020 прийнято ОСОБА_1 на посаду двірника. Згідно з копією довідки МСЕК серія 12 ААБ № 881652 ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності. Відповідно до копії наказу КП «Віднова» від 12 березня 2020 № 19 ОСОБА_1 звільнено з посади двірника 12 березня 2020 року.

Згідно з копією наказу КП «Віднова» від 17 листопада 2020 року № 158 на посаду «слюсаря» прийнято ОСОБА_2 . Відповідно до копії довідки МСЕК серія ДОН-05 № 222176 ОСОБА_2 має 3 групу інвалідності.

Відповідач надав до суду копії звітності форми 3-ПН:

- звітність відповідача № 65 від 13.03.2020 про попит на робочу силу, зокрема «двірник», із зазначенням категорії громадян «інваліди».

- звітність відповідача № 164 від 10.11.2020 про попит на робочу силу, зокрема «вантажник», із зазначенням категорії громадян «інваліди».

У наведеній звітності форми 3-ПН (№ 65 від 13.03.2020 і № 164 від 10.11.2020) зазначено інформації про наявність вакансій для осіб з інвалідністю.

Крім того відповідач надав до суду свій журнал «Вихідна кореспонденція 2020 рік», в якому наявні записи: від 13.03.2020 № 65 про направлення до Олександрівського РЦЗ звідності форми № 3-ПН і від 10.11.2020 № 164 про направлення до Олександрівського РЦЗ звіту форми № 3-ПН.

Представник позивача надав пояснення, за якими вказана звітність форми 3-ПН (№ 65 від 13.03.2020 і № 164 від 10.11.2020) була надіслана простою кореспонденцією.

Суд зазначає, що журнал «Вихідна кореспонденція 2020 рік» встановлює факт реєстрації кореспонденції в цьому журналі, але не факт фактичного надіслання відповідної кореспонденції.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 3 грудня 2020 року у справі № 826/6756/18, в якій зазначено, що: «Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції, проставленої самим органом в односторонньому порядку, самі по собі не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до контролюючого органу».

Олександрівський районний центр зайнятості листом від 27.09.2021 № 01-27/305-21 повідомив про те, що звітність за формою 3-ПН № 65 від 13.03.2020 і № 164 від 10.11.2020 до Олександрівського районного центру зайнятості не надходила.

Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною третьою статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 квітня 2013 року по справі № 21-95а13, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № П/811/696/17, від 06 лютого 2018 року по справі № П/811/693/17.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості, а в силу приписів частини третьої статті 18 названого закону - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як випливає з приписів частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, передбачена частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає в безпідставній відмові в працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 805/2275/17-а.

Суд зазначає, що з отриманих від Олександрівського районного центру зайнятості звітів відповідача форми 3-ПН випливає, що КП «Віднова» не зазначено інформації про наявність вакансій для осіб з інвалідністю.

Посилання відповідача на звітність форми 3-ПН № 65 від 13.03.2020 і № 164 від 10.11.2020 суд не приймає, оскільки відповідачем не надано доказів фактичного надіслання цих звітів або вручення цих звітів центру зайнятості.

Представник відповідача надав суду пояснення, за якими подана звітність форми 3-ПН КП «Віднова» була втрачена Олександрівським районним центром зайнятості, а тому, на прохання центру зайнятості була підписана нова звітність, про що вказує печатка відповідача на наданих центром зайнятості звітах, а саме назва підприємства «Комунальне підприємство «Віднова» Олександрівської селищної ради Донецької області». Представник відповідача зазначив, що «Комунальне підприємства «Віднова» Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області» змінило назву на Комунальне підприємство «Віднова» Олександрівської селищної ради Донецької області» лише влітку 2021 року зі зміною директора КП «Віднова».

Суд зазначає, що наведене не підтверджує фактичне подання протягом 2020 року звітності форми 3-ПН з інформацією про наявність вакансій для осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13492430; 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, буд. 1А) до Комунального підприємства «Віднова» Олександрівської селищної ради Донецької області (ідентифікаційний код 42494774; 84000, Донецька область, Олександрівський район, смт Олександрівка, вул. Ювілейна, буд. 19) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць – задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Віднова» Олександрівської селищної ради Донецької області на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, у розмірі 25 680 (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 77 (сімдесят сім) копійок і пеню в розмірі 436 (чотириста тридцять шість) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, скорочене рішення проголошене в судовому засіданні 21 жовтня 2021 року. У повному обсязі рішення буде складене протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 21 жовтня 2021 року.

Суддя К.О. Куденков