Рішення № 100462216, 18.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 р. Справа№200/10355/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 Кальміуського відділу обслуговування громадян Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що він звернувуся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак рішенням відповідача відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивуючи відмову тим, що надані додатково позивачем довідки на підтвердження пільгового характеру роботи видані підприємствами, які зареєстровані на території не підконтрольній українській владі, а відтак, не створюють правових наслідків. Таким чином, зазначені у довідках періоди роботи позивача на підприємствах відповідач не враховує до загального та пільгового стажу позивача і у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу відмовляє позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року прийнято до розгляду позовну та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення (виклику) сторін.

11 жовтня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач зокрема, зазначає, що періоди пільгового стажу, які зазначені у довідках від 25.05.2021 року та від 09.04.2021 року не підлягають до зарахування, оскільки немає можливості перевірити обґрунтованість видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, оскільки підприємство розташовано на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Не маючи законних підстав врахувати спірний стаж, управлінням було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 винесеним рішенням № 057150009481 від 20.07.2021 року. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , є громадянином України відповідно до паспорту громадянина України сер. НОМЕР_2 .

13.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Рішення відповідача № 057150009481 від 20.07.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, зазначено, що періоди пільгового стажу, які зазначені у довідках від 25.05.2021 року № 01-870 та від 09.04.2021 року № 03-1698, оскільки відсутні відомості про державну реєстрацію юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань та видані установами, які знаходяться на тимчасово окупованій території. Періоди пільгової роботи, які визначені у довідці від 27.08.2009 року № 01-009, оскільки відсутні підтверджуючі первинні документи та відомості про державну реєстрацію юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу 10 років.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_3 (в частині спірних періодів) позивач:

- з 01.09.1985 року по 10.01.1989 року - навчався в ПТУ № 31 м. Шахтерська на підземного електрослюсаря (запис 1);

- з 24.04.1989 року по 08.06.1989 року працював в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит» з повним робочим днем під землею (запис 2-3);

- з 05.06.1990 року по 27.09.1992 року працював в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит» з повним робочим днем під землею (запис 5-8);

- з 07.10.1992 року по 27.08.1997 року працював в шахті «Комсомолець Донбасу» з повним робочим днем під землею (запис 9-10).

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_4 (в частині спірних періодів) позивач:

- з 08.02.1989 року по 13.03.1989 року працював в ШУ «Комсомольське ПО «Октябрьуголь» з повним робочим днем під землею (запис 1-2).

Відповідно до довідки від 25.05.2021 року № 01-870 про пільговий характер роботи, позивач працював з 05.06.1990 року по 27.09.1992 року в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит» повний робочий день під землею, що відповідає Списку 1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 1010100а.

Відповідно до довідки 09.04.2021 року № 03-1698 про пільговий характер роботи, позивач працював з 07.10.1992 року по 27.08.1997 року в шахті «Комсомолець Донбасу» з повним робочим днем під землею, що відповідає Списку 1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 1010100а.

Відповідно до довідки 27.08.2009 року № 01-009 про пільговий характер роботи, позивач працював працював в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит» та виконував роботу у підземних умовах, що відповідає Списку 1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 1010100а.

Згідно з дипломом сер. А № 934732, що виданий 10 січня 1989 року, позивач проходив навчання в ПТУ № 31 м. Шахтерська на підземного електрослюсаря з 01.09.1985 року по 10.01.1989 року.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2статті 4 КАС України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудових книжках позивача (в частині спірних періодів) ОСОБА_1 працював:

- з 01.09.1985 року по 10.01.1989 року - навчався в ПТУ № 31 м. Шахтерська на підземного електровслюсаря;

- з 08.02.1989 року по 13.03.1989 року працював в ШУ «Комсомольське ПО «Октябрьуголь» з повним робочим днем під землею;

- з 24.04.1989 року по 08.06.1989 року працював в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит» з повним робочим днем під землею;

- з 05.06.1990 року по 27.09.1992 року працював в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит» з повним робочим днем під землею;

- з 07.10.1992 року по 27.08.1997 року працював в шахті «Комсомолець Донбасу» з повним робочим днем під землею.

Отже, належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою підтверджується, що ОСОБА_1 має право на включення до пільгового стажу періодів: з 01.09.1985 року по 10.01.1989 року - навчання в ПТУ № 31 м. Шахтерська; з 08.02.1989 року по 13.03.1989 року роботу в ШУ «Комсомольське ПО «Октябрьуголь»; з 24.04.1989 року по 08.06.1989 року роботу в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит»; з 05.06.1990 року по 27.09.1992 року роботу в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит»; з 07.10.1992 року по 27.08.1997 року роботу в шахті «Комсомолець Донбасу», без надання відповідних довідок.

Разом з тим, при розгляді довідок про підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 , установа відповідача посилається на те, що що періоди пільгового стажу, які зазначені у довідках від 25.05.2021 року та від 09.04.2021 року не підлягають до зарахування, оскільки немає можливості перевірити обґрунтованість видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, оскільки підприємство розташовано на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Суд наголошує, що на практиці Міжнародного суду ООН щодо окупованих територій сформульовані висновки («намібійські винятки»), згідно яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження права громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року, § 142).

З огляду на принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги інформацію викладену в документах, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення 057150009481 від 20.07.2021 року прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача зарахувати до пільгового стажу певних періодів роботи із зазначенням кількості років, місяців та днів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).

«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов`язання відповідача перерахувати позивачу пенсію є формою втручання у дискреційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 13 липня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди: з 01.09.1985 року по 10.01.1989 року - навчання в ПТУ № 31 м. Шахтерська; з 08.02.1989 року по 13.03.1989 року роботу в ШУ «Комсомольське ПО «Октябрьуголь»; з 24.04.1989 року по 08.06.1989 року роботу в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит»; з 05.06.1990 року по 27.09.1992 року роботу в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит»; з 07.10.1992 року по 27.08.1997 року роботу в шахті «Комсомолець Донбасу».

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією № 0.0.2223425827.1 від 09.08.2021 року.

Таким чином, з урахуванням висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 Кальміуського відділу обслуговування громадян Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 057150009481 від 20.07.2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 13 липня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди: з 01.09.1985 року по 10.01.1989 року - навчання в ПТУ № 31 м. Шахтерська; з 08.02.1989 року по 13.03.1989 року роботу в ШУ «Комсомольське ПО «Октябрьуголь»; з 24.04.1989 року по 08.06.1989 року роботу в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит»; з 05.06.1990 року по 27.09.1992 року роботу в шахті «Річна» ПО «Торезантрацит»; з 07.10.1992 року по 27.08.1997 року роботу в шахті «Комсомолець Донбасу».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.О. Галатіна