Ухвала суду № 100462211, 18.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

18 жовтня 2021 р. Справа №200/9828/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бєломєстнов О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у адміністративній справі № 200/9828/20-а,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько- Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково, а саме:

визнано незаконними дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2018 року, та щодо списання коштів з його пенсійного рахунку в сумі 112 162,38 грн.;

зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2018 року та сплатити заборгованість;

стягнуто з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 незаконно списані пенсійні виплати у розмірі 112 162 грн. 38 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено розподіл судових витрат.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 року апеляційну скаргу Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року у справі № 200/9828/20-а – повернуто апелянту.

Судове рішення набрало законної сили 04.03.2021 року.

Ухвалою суду від 13.09.2021 року замінено боржника Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) у виконавчих листах по справі №200/9828/20-а, які видані 18.03.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом, на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3).

10.09.2021 року позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року по справі № 200/9828/20. Заява мотивована тим, що до теперішнього часу вищезазначене рішення суду не виконано в повному обсязі. Боржник почав виплачувати пенсію позивачу з 01.04.2021 року, однак заборгованість за період з 01.12.2018 року по 31.03.2021 року йому не виплачена.

07.10.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області засобами електронного зв`язку надало письмові пояснення, з яких слідує, що розпорядженням по управлінню від 24.03.2021 року в межах функціональних повноважень в добровільному порядку та в повному обсязі нарахована позивачу заборгованість за період з 01.12.2018 року по 31.03.2021 року та поновлена виплата поточної пенсії з 01.04.2021 року по теперішній час шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, відкритий в АТ “Ощадбанк”. Заборгованість пенсії за період з 01.12.2018 року по 31.03.2021 року буде виплачена за окремим фінансуванням на означені цілі (зазначене рішення внесено до реєстру рішень суду за № С 1458106). Періодичне нагадування розпоряднику коштів про необхідність їх виплати відповідачем здійснюється.

Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Перш за все, до заходів такої відповідальності належать штрафи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”. Так, частинами першою та другою статті 75 цього Закону визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З наведеного слідує, що у разі бездіяльності державного виконавця, яка полягає у ненакладенні на боржника штрафу за невиконання судового рішення, стягувач вправі звернутися до суду з позовною заявою до нього в порядку ст. 287 КАС України.

Водночас, закон встановлює додатковий вид відповідальності за невиконання рішення суду, який передбачений ст. 382 КАС України.

Так, відповідно до частин 1-3 цієї статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Як зазначено у ч.8 ст.382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З цього слідує, що КАС України передбачає застосування двох видів судового контролю за виконанням рішень суду:

- шляхом спонукання до накладення штрафів державного виконавця в порядку ст. 287 КАС України, визнаючи відповідну бездіяльність протиправною та зобов”язуючи накласти штраф;

- шляхом самостійного накладення судом штрафів, передбачених ч.2 ст. 382 КАС України.

Ці заходи можуть бути застосовані одночасно, на що вказує частина 5 статті 382 КАС України. Згідно з нею суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Таким чином законом передбачено кілька заходів відповідальності за невиконання рішення суду, спільне чи окреме застосування яких має бути мотивоване у кожному конкретному випадку.

При цьому, якщо накладення штрафу державним виконавцем у разі невиконання боржником рішення суду без поважних причин є обов`язковим, то накладення штрафу судом є диспозитивним правом (а не обов`язком) суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19 та в ухвалі від 31 травня 2021 року у справі №200/3958/19-а.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом видані виконавчі листи по справі № 200/9828/20-а.

Виконавчий лист про зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2018 року та сплатити заборгованість, останній звернув до примусового виконання у порядку, визначеному законодавством.

З наданих письмових пояснень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.10.2021 року та доданих до них документів вбачається, що розпорядженням по управлінню від 24.03.2021 року в межах функціональних повноважень в добровільному порядку та в повному обсязі нарахована заборгованість за період з 01.12.2018 року по 31.03.2021 року та поновлена виплата поточної пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2021 року по теперішній час шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, відкритий в АТ “Ощадбанк”. Заборгованість пенсії за період з 01.12.2018 року по 31.03.2021 року буде виплачена за окремим фінансуванням на означені цілі (зазначене рішення внесено до реєстру рішень суду за № С 1458106).

З цього слідує, що відповідач не ухиляється від виконання рішення суду у цій справі, в межах своєї компетенції вчиняє дії, спрямовані на його виконання, проте рішення не виконується з незалежних від відповідача причин.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає виключних обставин, які б зумовили необхідність застосування судом особливого заходу судового контролю, передбаченого ст.382 КАС України.

При вирішенні клопотання позивача суд також звертає увагу на те, що штраф, передбачений ч. 2 ст. 382 КАС України, накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення. У той час як передбачений Законом України “Про виконавче провадження” штраф стягується у тому числі з юридичної особи боржника. За відсутності винних дій з боку керівника органу ПФУ, які б безпосередньо спричиняли невиплату стягувачу заборгованості, стягнення з такого керівника штрафу може вважатися непропорційним розподілом тягаря відповідальності між ним та державою, яка повинна забезпечити безумовне виконання судового рішення.

Зважаючи на наведене, у даному випадку суд не вбачає підстав для застосування належного виключно йому дискреційного повноваження із встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 248, 382 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення суду у адміністративній справі № 200/9828/20-а - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 18 жовтня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Бєломєстнов О.Ю.