Рішення № 100462048, 08.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року Справа № 160/13193/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просила:

- визнати дії відповідача неправомірними, визнати недійсною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павелків Т.Л. від 09.06.2020 року у виконавчому провадженні № 62295525 про арешт коштів боржника - позивача, в частині накладення арешту на її грошові кошти, що містяться на поточному картковому рахунку (соціальні виплати) № НОМЕР_1 , що обліковується в ПАТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 305299;

- зобов`язати відповідача зняти арешт з її грошових коштів, що містяться на поточному картковому рахунку (соціальні виплати) № НОМЕР_1 , що обліковується в ПАТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 305299.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що у рамках виконавчого провадження № 62295525, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павелків Т.Л. винесла постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2020 року. Зазначеною постановою було накладено арешт на карткові рахунки боржника, тобто її, зокрема, на картковий рахунок, відкритий в AT КБ «ПриватБанк». Позивач вважає, що зазначені дії приватного виконавця є протиправними, оскільки при винесенні постанови про арешт коштів боржника, відповідач порушила норми Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та поновлено строк звернення до адміністративного суду по даній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, після усунення позивачем недоліків своєї позовної заяви, а саме: сплатою судового збору в розмірі 908 грн., на виконання ухвали суду від 06.08.2021 року.

До суду 05.10.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2020 року приватним виконавцем винесено відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" задля забезпечення реального виконання боржником рішенням, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Так, арештований рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам такого рахунку, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника.

Позивач надала суду разом з позовною заявою додатки, серед яких містилась довідка видана АТ КБ «ПриватБанк» у якій вказано боржником, якою є ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» відкрито рахунок № НОМЕР_2 , на який остання отримує соціальні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Тобто, на рахунок можуть надходити будь-які інші кошти, а не тільки заробітна плата боржника. Боржник не надає суду у якості доказів виписку з банку де б було зазначено, що на даний рахунок надходить лише пенсія. Враховуючи викладене, відповідач просила суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павелків Т.Л. знаходиться виконавче провадження №62295525 з примусового виконання виконавчого напису №1350 від 26.02.2020 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Кравець О.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в сумі 29 258,86 грн.

У рамках виконавчого провадження № 62295525 приватним виконавцем Павелків Т.Л. було винесено постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2020 року. Зазначеною постановою, приватний виконавець постановила накласти арешт на грошові копті, що містяться на рахунках боржника.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2020 року у даному виконавчому провадженні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п.3 ч.1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.

При цьому, в силу п.10 ч.4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 ст.5 цього ж Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Слід взяти до уваги, що згідно п.4 ч.2 ст.23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 р. №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Зокрема, ч.1 ст.25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що виконавчим округом є територія:

- Автономної Республіки Крим,

- області,

- міста Києва чи Севастополя.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (№1403-VIII), приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з п.10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень ч.2 статті 24 Закону № 1404-VII, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Відповідно інформації Єдиного реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, здійснює діяльність у виконавчому окрузі – м.Київ.

Таким чином, відповідач має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м.Києва.

Матеріалами справи підтверджується, що місцем проживання боржника ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Зокрема, вказане місце проживання боржника ОСОБА_1 підтверджується паспортом позивача.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що боржник ОСОБА_1 проживає за іншою адресою.

Згідно з п.4 ч.2 ст.23 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (Закон №1403-VIII), у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження № 62295525, відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса № 1350 від 26.02.2020 року, саме приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павелків Т.Л.

Водночас, суд бере до уваги, що позивач пов`язує порушення своїх прав лише з діями відповідача щодо прийняття постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2020 року у виконавчому провадженні № 62295525, та не оскаржує безпосередньо постанову про викриття виконавчого провадження від 09.06.2020 року.

Оскільки матеріали справи не містять доказів проживання позивача (боржника) за іншою адресою, а також не містять інформації щодо наявності у позивача об`єктів нерухомого майна зареєстрованого на території міста Києва, то суд вважає протиправною постанову про арешт коштів від 09.06.2020 року, оскільки така постанова прийнята не за місцем проживання боржника.

Слід взяти до уваги, що в силу ч.2 ст.24 Закону № 1404-VII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже вказана норма чітко передбачає прийняття виконавчих документів приватним виконавцем за місцем проживання/перебування боржника.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1404-VII, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частина 2 статті 48 Закону № 1404-VII вказує, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Також суд бере до уваги, що зі змісту заяви від 29.05.2020 р. вих. № 17/1-351/245, яка була надана приватному виконавцю Акціонерним товариством “Банк Форвард” про примусове виконання рішення (виконавчого напису №1350 від 26.02.2020 року), вчиненого приватним нотаріусом КМНО Кравець О.О. – вбачається, що адресою реєстрації боржника (позивача) визначено: АДРЕСА_1 .

Вказана адреса місця реєстрації позивача також відображена і в договорі про споживчий кредит № 200167206 від 03.10.2018 року.

Натомість, будь-яких доказів на підтвердження реєстрації позивача та/або її проживання у виконавчому окрузі м.Києва, матеріали виконавчого провадження не містять.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання” документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

При цьому відповідно до ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом

Так, на виконання вказаних норм позивачем 15.04.2021 року було надіслано на електронну адресу приватного виконавця Павелків Т.Л. заяву про зняття арешту з вказаного рахунку до якого додано вказану вище довідку з АТ КБ «ПриватБанк», яка була отримана 21.04.2021 року вх.№2277, що підтверджується наданими самим відповідачем матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до статті 68 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з ч.1 ст.69 Закону України “Про виконавче провадження” підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

За таких обставин, спірна постанова про арешт коштів боржника від 09.06.2020 року у виконавчому провадженні № 62295525, винесена з порушенням норм чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню судом.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язання останньої зняти арешт з позивача грошових коштів, що містяться на поточному картковому рахунку (соціальні виплати) № НОМЕР_1 , що обліковується в ПАТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 305299, суд вважає, що достатніми заходами для поновлення прав ОСОБА_1 є визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2020 року у виконавчому провадженні № 62295525, прийняту відповідачем, а тому у задоволенні решти позову слід - відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дану позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі у розмірі 454 грн. (908 грн. : 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2020 року у виконавчому провадженні № 62295525, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павелків (Вольф) Тетяною Леонідівною.

У задоволенні решти позовної заяви – відмовити.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у розмірі 454 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

Суддя К.С. Кучма