Рішення № 100461842, 20.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Справа № 160/15258/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О., -

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000068/1 від 22.07.2021 р.; визнання протиправним картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00294, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2021 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» до Дніпровської митниці Держмитслужби в якій позивач просить суд визнати протиправним Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 р. № UA110130/2021/000068/1; визнати протиправною Картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00294; стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальності «ПАРТНЕР ЗЕКОР» (ЄДРПОУ 41629320, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровської митниці Держмитслужби України(ЄДРПОУ 43350935, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22).

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

21.07.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» при митному оформленні товару за митною декларацією UA110130.2021.020865. який ввозився на митну територію України, визначило його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано всі наявні документи, передбачені ст. 53 МК України. Відповідач надав Позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00294 та зазначив, що Позивачеві необхідно подати нову митну декларацію з митною вартістю товару відповідно до рішення про визначення митної вартості товару від 22.07.2021 № UA110130/2021/000068/1.

З картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00294 слідує, що підставами для відмови відповідач вважає неможливість використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно п. З ч. 6 ст. 54 МКУ. Крім того, відповідач надав позивачеві Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 р. № UA110130/2021/000068/1, згідно якого скорегував вартість декларованого товару, з урахуванням курсу Євро на 22.07.2021 р., з визначеної позивачем суми в розмірі 366 170,99 гри., на суму 782 523,46 грн., тобто збільшив на суму в розмірі 416 352,47 грн.

Позивач зазначає, що в підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з кожною митною декларацією останній надав до митного органу всі наявні документи, передбачені ст.53 МК України, що перелічені у графі 44 кожної з ЕМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

На підставі викладеного вище, позивач вважає, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Товариство звернулось до відповідача з заявою про надання податкової пільги, яке було мотивовано тим, що позивач є підприємством заснованим спілкою інвалідів. Проте, відповідачем безпідставно відмовлено в задоволенні даної заяви з посиланням на невідповідність поданих позивачем документів. Позивач наполягає на тому, що ним подано всі необхідні підтверджуючі документи, та зазначає, що відмова не містить належного обґрунтування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року у справі №160/15258/21, після залишення ухвалою суду від 02.09.2021 р. даної позовної заяви без руху, відкрито провадження в адміністративній справі № 160/15258/21 позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000068/1 від 22.07.2021 р.; визнання протиправним картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00294.

Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідачем до суду надіслано відзив на подану позовну заяву від 12.10.2021 р., в якому останній заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог та вказує на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) документи, подані для підтвердження митної ж вартості товару відповідно до ст. 53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З урахуванням викладеного вище, та з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, повноважний представник відповідача просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

13.10.2021 р. на адресу суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач підтримує заявлені позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому зазначає, що документи, надані позивачем до митного контролю на підтвердження перерахування постачальнику в якості переплати за поставлений товар, що підлягав митному оформленню, відповідали вимогам законодавства та підтверджували митну вартість товару, що визначалась позивачем самостійно.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 27.11.2020 р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.07.2021 р. між компанією «Vetreria di Borgonovo S.p.A.» (Италия) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» було укладено контракт № 22/06/21-1 (далі - Контракт), згідно п. 1.1. та 1.2. якого: «Продавець продає, а Покупець купує вироби зі скла на підставі погоджених Сторонами заявок Покупця. Поставка Товару буде здійснюватися на територію України окремими партіями відповідно до інвойсів. що оформляються Сторонами для кожної партії Товару».

Відповідно до умов п. 2.1. Контракту: «Товар поставляється на умовах згідно Інкотермс 2020, які Сторони узгоджують в Специфікаціях на кожну партію».

Згідно п. 3.2. Контракту: «Загальна вартість цього контракту визначається сумою вартості всіх партій Товару. Вартість кожної партії Товару визначається згідно Специфікації та включає в себе вартість Товару, вартість тари, упаковки і палет».

Згідно п. 2.2. Контракту: «Поставка Товару виконується партіями протягом терміну дії цього Контракту. На кожну поставку оформляється окремий інвойс і Специфікація».

В Специфікації № 1 від 23.06.2021 р. до Контракту сторони домовились, що компанія «Vetreria di Borgonovo S.p.A» поставить TOB «ПАРТНЕР ЗЕКОР»:

1. Кружка пивна DON 0.5 / Beer mug DON 0.5, артикул 12029520, вартість 0,607 євро/1 шт. в кількості 1188 штук на загальну вартість 721, 12 євро;

2. Кружка пивна DON 1L / Beer mug DON IL, артикул 12030020, вартість 1.183 євро/1 шт. в кількості 540 штук на загальну вартість 638, 82 євро;

3. Склянка CONTEA 380 / Glass CONTEA 380, артикул 11096820. вартість 0. 278 євро/1 шт. в кількості 1836 штук на загальну вартість 510, 41 євро;

4. Кружка для пива DANUBIO 0.5 ООТ./ Beer mug DANUBIO 0.5 ООТ.. артикул 12004220, вартість - 0, 893 євро/1 шт. в кількості 5376 штук на загальну вартість 4800, 77 євро;

5. Кружка для пива Brema 0.5 ОТТ. / Beer mug BREMA 0.5 ОТТ., артикул

12001820. вартість 0,68 євро/ішт. в кількості 792 штук на загальну вартість 538. 56 євро;

6. Склянка DUCALE 380/ Glass DUCALE 380, артикул 11096920, вартість 0. 278 євро/1 шт. в кількості 3402 штук на загальну вартість 945, 76 євро;

7. Келих для пива FLORIDA 750 / Beer glass FLORIDA 750. артикул 14003820. вартість - 0. 609 євро/1 шт. в кількості 720 штук на загальну вартість 438, 48 євро:

8. Склянка S.MARCO НВ 600 / Glass S.MARCO НВ 600, артикул 11166520. Вартість 0. 577 євро/1 шт. в кількості 504 штук на загальну вартість 290, 81 євро;

9. Склянка KOBLENZ 0.5 / Glass KOBLENZ 0.5, артикул 11901720, вартість 0. 453 євро/1 шт. в кількості 1710 штук на загальну вартість 774. 63 євро;

10. Келих VOLTERRA 0.3 / Glass VOLTERRA 0.3, артикул 1 1205820, вартість 0.452 євро/1 шт. в кількості 750 штук на загальну вартість .3.39. 00 євро;

11. Келих VOLTERRA 0.5 / Glass VOLTERRA 0.5, артикул 11206020, вартість 0.505 євро/1 шт. в кількості 816 штук на загальну вартість 412, 08 євро.

Загальна сума вартості товарів згідно Специфікації №1 від 23 червня 2021 становить 10410, 44 евро.

За платіжним дорученням в іноземній валюті від 30.06.2021 р. з рахунку 'ГОВ «ПАРТНЕР ЗЕКОР» було здійснено swift-платіж в сумі 5205. 22 євро, в призначенні платежу вказано необхідну інформацію про отримувача переказу - компанію «Vetreria di Borgonovo S.p.A.», а також посилання на контракт № 22/06/21-1 від 22.06.2021 р. та на рахунок-проформу Р21365 від 26.06.2021 р.

На виконання умов контракту, позивач придбано обумовлений умовами контракту товар та подано до митного оформлення.

21.07.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» (при митному оформленні товару за митною декларацією UA110130.2021.020865. який ввозився на митну територію України, визначило його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем було надано до Дніпровської митниці Державної митної служби України наступні документи: пакувальний лист (Packing list) Fl 247 від 12.07.2021 р.; рахунок-проформа (Proforma invoice) Р21365 від 23.06.2021 р.; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) Fl247 від 12.07.2021 р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 12.07.2021 р.; платіжний документ swift від 30.06.2021 р.; довідка № 14/07 від 14.07.2021 р.; заявка на перевезення № Ф16240 від 07.07.2021 р.; прайс-лист від 01.01.2021 р.; розрахунок ціни (калькуляція) № 20/06/2021-1 від 20.06.2021 р.; комерційна пропозиція № 20/06 від 20.06.2021 р.; специфікація № 1 від 23.06.2021 р. до контракту № 22/06/21-1 від 22.06.2021 р.; контракт № 22/06/21-1 від 22.06.2021 р.; договір про надання послуг митного брокера № С89/20 від 19.10.2020 р.; договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом № 4475 від 07.07.2021 р.; договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом № 4473 від 07.07.2021 р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними установами № 7256968 від 21.07.2021 р.; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером № F1247 від 12.07.2021 р.; заявка на виробництво № 10/06/21-1 від 10.06.2021 р.; лист імпортера № 19/07/21-1 від 19.07.2021 р.; опис товару № 20/06/21-1 від 20.06.2021 р.; платіжне доручення № 1513 від 14.04.2021 р.; копія митної декларації країни відправлення № 211TQV11Т0034940Е8 від 12.07.2021 р.

Дніпровська митниця Державної митної служби України під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації відповідача зазначила, що виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару та зобов`язав позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. виписку з бухгалтерської документації; 2.висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4. за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

21.07.2021 р. ТОВ «СМАРТФОМТРАНС», діючий в інтересах ТОВ «ПАРТНЕР ЗЕКОР», повідомив митний орган листом №21/1 про те, що усі наявні на той час у ТОВ «ПАРТНЕР ЗЕКОР» документи було надано ним під час подання митої декларації, також зазначив, що будь-які інші документи надати у 10-тиденний термін немає можливості та просило продовжити митне оформлення декларації.

Митним органом надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00294 та зазначено, що позивачу необхідно подати нову митну декларацію з митною вартістю товару відповідно до рішення про визначення митної вартості товару від 22.07.2021 № UA110130/2021/000068/1.

З картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00294 слідує, що підставами для відмови визначено неможливість використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно п. 3 ч. 6 ст. 54 МКУ.

Також, митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 р. № UA110130/2021/000068/1, згідно якого скорегував вартість декларованого товару, з урахуванням курсу Євро на 22.07.2021 р., з визначеної позивачем суми в розмірі 366 170,99 грн., на суму 782 523, 46 грн., тобто збільшив на суму в розмірі 416 352,47 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду за оскарженням рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови.

Правовідносини сторін, пов`язані із справлянням митних платежів, встановлення порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України, їх митним оформленням і митним контролем, застосуванням механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; веденням митної статистики; обміном митної інформації; веденням Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійсненням відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України; запобігання та протидією контрабанді; боротьбою з порушеннями митних правил; організацією і забезпеченням діяльності органів доходів і зборів та іншими заходами, спрямованими на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу та регулюються нормами Конституції України, Митного кодексу України; Податкового кодексу України, тощо.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №810/1479/16 (адміністративне провадження №К/9901/14257/18), в якій зазначається, що Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.

Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Водночас, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи, у відповідності до норм ст. ст. 72-77 КАС України, необґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядним методом:за резервним методом.

Здійснивши системний аналіз зазначених вище доказів, наданих сторонами, суд зазначає наступне.

Зауваження, що викладені відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Як вже було зазначено судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності.

Так, митним органом зазначено, що згідно п. 3.3. Контракту «Умови оплати: - Покупець сплачує 50 (п`ятдесят) відсотків вартості товару відповідно до проформи, протягом 15 робочих днів з моменту отримання проформи», в той час як специфікацією від 23.06.2021 № 1 передбачено 50% протягом 20 банківських днів від дати підписання специфікації та 50 % протягом 30 днів після відвантаження товару зі складу Постачальника, а наданий до митного контролю документ рахунок-проформа від 23.06.2021 №Р21365 містить дані щодо 50% передплати (із зазначенням дати 23.06.2021) та 50 % через 30 днів від дати цього рахунку (із зазначенням дати сплати -23.07.2021). Аналізуючи вищенаведене, відповідач дійшов висновку, що таке узгодження порядку оплат між Сторонами за Контрактом є порушенням умов оплати, передбачених Контрактом, в якому, на думку відповідача, відсутня можливість зміни умов оплати товару специфікаціями, проформами, інвойсами чи іншими документами.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до умови пункту 12.1. контракту від 16.05.2018 №16/0518-1: «Зміни умов цього Контракту, а також доповнення до нього, можуть відбуватися тільки в письмовій формі за згодою Сторін». Отже, дії сторін контракту не суперечать умовам контракту та вимогам законодавства, крім того, зміна даної умови контракту жодним чином не впливає на митну вартість товару, оскільки позивачем було заявлено до декларування загальну митну вартість товару та підтверджено її належними документами.

Доводи щодо непідтвердження оплати за придбаний товар, спростовуються наданими позивач платіжними дорученнями. З матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що згідно платіжного доручення №’ 34JBKLL6 на суму 5 205, 22 Євро, перерахованих постачальнику в якості передплати за поставлений товар, у графі «Відмітки банку» міститься відбиток штампу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» та підпис уповноваженої особи, що свідчить про відповідність цього платіжного документа вимогам п.3.2 Постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №’216 та помилковість висновків контролюючого органу про протилежне. Та платіжне доручення в іноземній валюті від 12.08.2021 р. про доплату вартості поставленого товару в сумі 5205, 22 Євро та платіжне доручення в іноземній валюті від 30.06.2021 р.. що підтверджують здійснення swift-платежу.

Відтак, суд зазначає, що зауваження, що викладені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 р. у справі № 825/1016/17 (адміністративне провадження № К/9901/18684/18), в якій зазначається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позивачем подано до Дніпровської митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про неправомірність рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 № UA110130/2021/000068/1.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

При прийнятті даного рішення, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведеного рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 № UA110130/2021/000068/1, так і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2021 № UA110130/2021/00294, суд приходить до висновку, що останні сформовані не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; не своєчасно, що виключає як правомірний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 № UA110130/2021/000068/1, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2021 № UA110130/2021/00294, так і наявність у суду правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного як рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 № UA110130/2021/000068/1 відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправного рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 № UA110130/2021/000068/1.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ТОВ «ПАРТНЕР ЗЕКОР» до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгтні Ольги, 22, м.Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби від 22.07.2021 № UA110130/2021/000068/1

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №1617 від 21.08.2021 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ЗЕКОРдо Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгтні Ольги, 22, м.Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби від 22.07.2021 № UA110130/2021/000068/1, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 2 270, 00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. представником позивача надано: копію платіжного доручення №1618 від 31.08.2021 р. на загальну суму 5000,00 грн.; копію рахунка на оплату №2 від 30.08.2021 р. на загальну суму 5000,00 грн.; копію акта надання послуг від 22.07.2021 р. №2 на загальну суму 5000,00 грн.; копію договору про надання правової допомоги від 22.07.2021 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Здійснивши системний аналіз як зазначених вище норм чинного КАС України, так і доказів в підтвердження витрат на правничу допомогу, наданих представником позивача, суд зазначає, що у суду відсутня можливість встановити факт оплати послуг наданих адвокатом позивачу відповідно до договору про надання правової допомоги від 22.07.2021 р.

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000068/1 від 22.07.2021 р.; визнання протиправним картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00294 – задовольнити.

Визнати протиправним Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 р. № UA110130/2021/000068/1.

Визнати протиправною Картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00294.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальності «ПАРТНЕР ЗЕКОР» (ЄДРПОУ 41629320, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровської митниці Держмитслужби України (ЄДРПОУ 43350935, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) в розмірі 7 270 грн. (сім тисяч двісті сімдесят).

Розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова