Рішення № 100461813, 20.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Справа № 160/15401/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О., -

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронгпак Україна» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA 110090/2021/300010/1 від 24.06.2021 р., -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронгпак Україна» до Дніпровської митниці Держмитслужби в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 24.06.2021 р. №UA110090/2021/300010/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за попередніми методами. Митниця у своєму рішенні вказує, що рівень митної вартості товарів, що ввозяться позивачем, більший за наявною у митниці інформацією, проте в рішенні відсутня інформація, що за наведеною відповідачем митною декларацією відбулось митне оформлення такого ж самого товару. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішень, які оскаржуються.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року у справі №160/15401/21, відкрито провадження в адміністративній справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронгпак Україна» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідачем, 12.10.2021 р., через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, подано відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час митного оформлення у відповідача виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. В даному випадку були наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МК України, п.6 ст.54 МК України. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості та картки відмови, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

07.10.2021 р., шляхом електронного зв`язку, відповідачем подано відзив ідентичний за змістом відзиву від 12.10.2021 р.

18.10.2021 р., шляхом електронного з`язку, позивачем було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідь на відзив, в тексті якого зазначено наступне.

З приводу зауваження митниці, що декларантом не надано заявку на перевезення до договору на транспортно-експедиційне обслуговування №КР-49 від 04.06.2021 р., позивачем у позовній заяві вказано, що частина 2 ст.53 МК України, не містить прямої вказівки на обов`язок декларанта надавати серед документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, саме заявку до договору, тому дане зауваження митниці не кореспондується з вимогами Митного кодексу.

У даній нормі Кодексу зазначено про необхідність надання транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем митниці надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування №КР-49 від 04.06.2021 р, міжнародну товарно- транспортну накладну СМР Аб/н від 10.06.2021 р., довідка транспортно-експедиційних витрат №206 від 17.06.2021 р., рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №107 від 17.06.2021 р., що повністю відповідає вимогам ч.2 ст.53 МКУ.

Щодо зауваження митниці в рішенні про ненадання договору експедитора з безпосереднім перевізником товару, у позовній заяві зазначено, що позивач не є стороною цього договору, оскільки це договір між експедитором, контрагентом Позивача, та третьою особою, безпосереднім перевізником, якого винайняв експедитор. Позивач не міг і не повинен був надавати до митної декларації такий договір, оскільки по-перше, такого договору у позивача не було (позивач не є стороною даного договору, а його умови є для позивача комерційною таємницею), по-друге, даний договір не містить і відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів, тому зауваження митниці про його ненадання також протирічить вимогам ч.2 ст.53 МКУ.

Стосовно зауваження митниці про відсутність у рахунку експедитора відомостей щодо вартості експедиторських послуг по маршруту Коканд-Нехотіївка/Гоптівка, у позовній заяві зазначено, що такий висновок зроблено митницею з посиланням на Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, відповідно з підпунктом 8 пункту 29 яких, до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських.

У відзиві на позов зазначено, що першою виявленою розбіжністю (чи невідповідністю) під час митного оформлення, а відповідно і однією з підстав прийняття митницею оскаржуваного рішення, була та обставина, що у п.3.1 зовнішньоекономічного контракту №27-04-21 від 27.04.2021 р., на умовах якого Позивачем імпортовано задекларований товар, в умові поставки згідно Інкотермс-2010 РСА-м. Коканд не зазначено, що це місце є площею (очевидно треба розуміти-складом) продавця, і відповідно продавець несе витрати на завантаження товару.

Ні у повідомленні митниці декларанту №88083 від 23.06.2021 р. (яким відповідач зазначив про виявлені розбіжності і невідповідності та витребував у позивача додаткові документи), ні у тексті оскаржуваного рішення, про вищевказану невідповідність не йдеться. Згідно з п.5.1 висновків Пленуму ВАСУ від 13 березня 2017 р., викладених у довідці № 2 щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 р., дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органу доходів і зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад. Отже, суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Дана обставина існувала на момент прийняття оскаржуваного рішення, не була порушена митницею під час проведення консультацій, таким чином митниця позбавила позивача надати пояснення та додаткові документи з цього приводу та спростувати це зауваження митниці.

Відповідач у відзиві на позов наводить хибне тлумачення торгівельного терміну РСА Інкотермс 2010. Сторони зовнішньоекономічного контракту №27-04-21 від 27.04.2021 р. достатньо чітко визначили місце поставки - м.Коканд, яке знаходиться в Республіці Узбекистан, у країні виробника і продавця імпортованого товару, і за умовами Інкотермс 2010 і п.3.1 зовнішньоекономічного контракту всі витрати і ризики щодо поставки у вищезазначене місце ( в тому числі і передача (завантаження) призначеному покупцем перевізнику) несе продавець, а отже ці витрати включені ним до контрактної ціни товару. Жодного зауваження (розбіжності, невідповідності) стосовно документального підтвердження контрактної ціни товару, як однієї із складових митної вартості товару, у оскаржуваному рішенні не міститься.

При цьому, позивач зазначає, що умова поставки DAP Інкотермс 2010 - ((Delivered At Point» («Поставка в пункті» вказана назва місця призначення) означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови поставки DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни призначення. Умови ж поставки FCA передбачають покладення на покупця обов`язку транспортування та митного оформлення товару.

Більша митна вартість товару, митне оформлення якого здійснено за ЕМД від 18.03.2021 p. №UA204120/2021/035480, зумовлена значно меншим (майже в четверо) обсягом імпортованої партії товару, іншою країною (навіть іншим континентом) експорту, та іншими умовами поставки, згідно з якими продавцем у вартість товару включено його доставку покупцю та експортне розмитнення.

На підставі викладеного вище, позивач просить суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.04.2021 р. між ТОВ «Стронгпак Україна», і компанією ООО «LUCHSHIE VENIKUS» (Узбекистан) було укладено контракт №27-04-21 купівлі-продажу віників із сорго.

27.04.2021 р. позивачем було укладено Специфікацію №1 до вищевказаного контракту, а 22.06.2021 р. згідно з контрактом та специфікацією на адресу позивача у м.Кривий Ріг автомобільним транспортом надійшов зазначений у Контракті товар - віники із сорго п`яти видів.

Для декларування даного товару позивачем до Дніпровської митниці Держмитслужби 22.06.2021 р. було подано митну декларацію МД UA110090/2021/704144. Митна вартість товару була визначена декларантом за ціною контракту (основний метод) відповідно до статей 49, 57, 58 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 р.

При проведенні декларування вантажу числове значення заявленої декларантом митної вартості підтверджувалось наданими наступними документами та відомостями: зовнішньоекономічний контракт №27-04-21 від 27.04.2021 р. зі специфікацією №1 від 27.04.2021 р. до нього; інвойс/рахунок-фактура продавця №10 від 10.06.2021 р.; платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 07.05.2021 p.(ref:JBKLL57O4N2JP6) платіжне доручення в іноземній валюті №2 від 14.06.2021 р. (ref:JBKLL6EO4SIY20) митна декларація країни відправлення 30002/15.06.2021/0006126 від 15.06.2021 р; сертифікат про походження товару форми СТИ-1 UZUA12602544 від 10.06.2021 р; договір на транспортно-експедиційне обслуговування №КР-49 від 04.06.2021 р; CMR Аб/н від 10.06.2021 р; довідка транспортно-експедиційних витрат №206 від 17.06.2021 р.; рахунок на оплату транспортних послуг №107 від 17.06.2021 р.;На виконання умов контракту, позивач придбано обумовлений умовами контракту товар та подано до митного оформлення.

Так, під час перевірки наданих декларантом документів на підтвердження числового значення заявленої митної вартості, митницею зауважено, що до декларації не додано заявку на перевезення до договору на транспортно-експедиційне обслуговування №КР-49 від 04.06.2021 р., не додано договору експедитора з безпосереднім перевізником товару, а також зроблено висновок про відсутність у поданих документах відомостей щодо вартості експедиторських послуг по маршруту Коканд-Нехотіївка/Гоптівка.

Повідомленням №88083 від 23.06.2021 р. митниця зобов`язала декларанта надати (за наявності) додаткові документи: -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; -виписку з бухгалтерської документації; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Повідомленням декларанта №18306/1 від 24.06.2021 р. позивач повідомив про відмову у наданні інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів у зв`язку з відсутністю у декларанта такої можливості.

24.06.2021 р. відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товару №UA110090/2021/300010/1, яким митниця відкоригувала митну вартість товару із застосуванням другорядного резервного методу визначення митної вартості за ст. 64 Митного кодексу України, збільшивши її з 1,41 до 2,41 дол.США за кг.

У зв`язку з вищезазначеним та негайною необхідністю отримати імпортований товар, на підставі ч.7 ст.55 Митного кодексу України, Позивач звернувся з проханням до Відповідача випустити товар у вільний обіг, та шляхом надання фінансових гарантій забезпечив сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом. Товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією від 24.06.2021 р. № UA110090/2021/704212.

Внаслідок коригування Відповідачем заявленої митної вартості товарів, Позивачем було сплачено на 44 619,53 грн. більше митних платежів, чим задекларовано та сплачено з подачею МД № UA110090/2021/704144 від 22.06.2021 р.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду за оскарженням рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови.

Правовідносини сторін, пов`язані із справлянням митних платежів, встановлення порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України, їх митним оформленням і митним контролем, застосуванням механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; веденням митної статистики; обміном митної інформації; веденням Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійсненням відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України; запобігання та протидією контрабанді; боротьбою з порушеннями митних правил; організацією і забезпеченням діяльності органів доходів і зборів та іншими заходами, спрямованими на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу та регулюються нормами Конституції України, Митного кодексу України; Податкового кодексу України, тощо.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №810/1479/16 (адміністративне провадження №К/9901/14257/18), в якій зазначається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.

Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Водночас, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи, у відповідності до норм ст. ст. 72-77 КАС України, необґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядним методом:за резервним методом.

Здійснивши системний аналіз зазначених вище доказів, наданих сторонами, суд зазначає наступне.

Зауваження, що викладені відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Як вже було зазначено судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності.

Так, митним органом зазначено, що з метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 04.06.2021 №КР-49, між ТОВ «СТРОНГПАК Україна» та ПП «Кривбас-Автогруз», рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2021 № 107, довідку від 17.06.2021 №206.Положеннями п.1.1, вищезазначеного договору від 04.06.2021 №КР-49, експедитор в межах даного договору організовує виконання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезення вантажів. П. 1.2 даного договору передбачено, що експедитор приймає на себе зобов`язання організувати перевезення вантажів Замовника, а також, виконувати додаткові послуги, якщо це зазначено в заявках та/або в додатках до Договору. Крім цього, п.1.3. Договору передбачено, що обсяг послуг, терміни і умови їх виконання узгоджуються Сторонами шляхом підписання Заявки на перевезення. Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. Згідно статті 9 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» від 01.07.2014 №1955, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

Відповідно до наданого декларантом рахунку від 17.06.2021 № 107 та довідки про вартість перевезення від 17.06.2021 №206, вартість організації перевезення вантажу маршрутом Коканд - Нехотіївка/Гоптівка - 38 000 грн., експедиційна винагорода по території України - 500 грн. (без ПДВ), експедиторські послуги по території Республіки Узбекистан - 0 грн.. Відповідно до умов транспортного договору та визначення винагороди експедитора, враховуючи маршрут перевезення Коканд - Кривий Ріг, у рахунку відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг по маршруту Коканд - Нехотіївка/Гоптівка. З урахуванням зазначеного, відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості транспортної складової митної вартості відповідно до п.10 статті 58 МКУ - експедиторські витрати.

Суд зазначає, що позивачем митниці надано-договір на транспортно-експедиційне обслуговування №КР-49 від 04.06.2021 р, міжнародну товарно- транспортну накладну CMR Аб/н від 10.06.2021 р., довідка транспортно-експедиційних витрат №206 від 17.06.2021 р., рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №107 від 17.06.2021 р, що повністю відповідає вимогам ч.2 ст.53 МКУ.

Отже суд вважає що позивачем доведена заявлена митна вартість товару та витрати на транспортування.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

В даному випадку вказаних обставин митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його необґрунтованим та невмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 MК України.

У постанові від 29.01.2019 року по справі № 815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ч. 2 ст.52 МКУ декларант зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Виявлені невідповідності викликають сумніви у достовірності наданих даних, що унеможливлює перевірку числового значення всіх понесених витрат на транспортування.

Відтак, суд зазначає, що зауваження, що викладені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 р. у справі № 825/1016/17 (адміністративне провадження № К/9901/18684/18), в якій зазначається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позивачем подано до Дніпровської митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про неправомірність рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2021 р. №UA110090/2021/300010/1.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

При прийнятті даного рішення, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведеного рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2021 р. №UA110090/2021/300010/1, суд приходить до висновку, що останні сформовані не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; не своєчасно, що виключає як правомірний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2021 р. №UA110090/2021/300010/1, так і наявність у суду правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2021 р. №UA110090/2021/300010/1відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними рішень про коригування митної вартості товарів від 24.06.2021 р. №UA110090/2021/300010/1.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ТОВ «Стронгпак Україна» до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгтні Ольги, 22, м.Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби від 24.06.2021 р. №UA110090/2021/300010/1.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №8798 від 25.08.2021 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронгпак Україна» до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгтні Ольги, 22, м.Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби від 24.06.2021 р. №UA110090/2021/300010/1, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 2 270, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронгпак Україна» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужбу №UA 110090/2021/300010/1 від 24.06.2021 р.– задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 24.06.2021 р. №UA110090/2021/300010/1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронгпак Україна» судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровської митниці Держмитслужби України(ЄДРПОУ 43350935, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) в розмірі 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова