Рішення № 100461764, 11.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року Справа № 160/14790/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

- скасувати рішення (відмову) головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, яке викладене у листі від 03.03.2021 №0400-010301/-8/3126;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області включити періоди: з 01.09.1975 по 22.02.1978, з 24.02.1978 по 10.10.1978, з 16.10.1978 по 24.10.19: з 22.12.1980 по 18.05.1981, з 26.05.1981 по 28.11.1988, з 15.03.1989 по 30.10.1989, з 10.03.1990 02.11.1990 з 15.12.1990 по 30.12.2005, з 07.04.2008 по 10.06.2008 до загального стажу роботи ОСОБА_1 .

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення, а саме з лютого 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з страхового стажу позивача, який складає 29 років 8 місяців 18 днів, визнав тільки 2 роки 2 місяці 18 дні та не врахував до загального трудового стажу 27 років 6 місяців 0 днів, а саме: з 01.09.1975 по 02.11.1990 з підстав відсутності печатки підприємства на першій сторінці, з 15.12.1990 року по 31.12.2005 року з підстав відсутності записів в трудовій книжці.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Також, на підтвердження періоду роботи з 15.12.1990 року по 31.12.2005 року відповідачем не враховано підтверджуючі відомості в довідці форми ОК-05.

На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року на адресу суду від відповідача 27 вересня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з трудової книжки НОМЕР_2 від 20.12.1976 р., яка заповнена з порушенням Інструкції № 58 від 29.07.1993 «Про порядок ведення трудових книжок працівників», а саме: відсутня печатка підприємства на першій сторінці (титульному аркуші).

Також не враховано до страхового стажу періоди роботи з 15.12.1990 по 31.12.2005 згідно з довідкою 8-к від 19.02.2014, виданої ДП «Донецька залізниця» Дорожній фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив». Даний періоди можливо зарахувати лише після здійснення відповідно перевірки через відсутність записів у трудовій книжці.

Інших документів, підтверджуючих дані періоди роботи, позивач не надав.

У зв`язку із вищевикладеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_2 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .

23 лютого 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Листом від 03 березня 2021 року № 0400-010301-8/31236 відділ з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив позивача про те, що пенсія буде призначена по наданим документам без урахування записів за період його роботи з 01.09.1975 по 02.11.1990 з підстав відсутності печатка підприємства на першій сторінці, з 15.12.1990 року по 31.12.2005 року з підстав відсутності записів в трудовій книжці.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо незарахування періодів роботи з 01.09.1975 по 02.11.1990 з підстав відсутності печатки підприємства на першій сторінці, з 15.12.1990 року по 31.12.2005 року з підстав відсутності записів в трудовій книжці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно з відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 від 20.12.1976 року, відповідачем не зараховані, оскільки трудова книжка НОМЕР_4 заповнена з порушенням Інструкції № 58 від 29.07.1993 «Про порядок ведення трудових книжок», а саме: відсутня печатка підприємства на першій сторінці.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У період внесення записів про роботу позивача та на час розгляду цієї справи судом, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана вище позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Наведене доводить, що судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу за трудовою книжкою НОМЕР_4 ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність печатки підприємства та заповнення різних періодів роботи різними чорнилами в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, судом з`ясовано, що вказані записи в трудовій книжці позивача зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим нечіткість відбитку печатки підприємства не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Частиною 2 ст. 58-1 Господарського кодексу України встановлено, що відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.

Згідно з ч. 3 ст. 58-1 Господарського кодексу України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні періодів роботи за трудовою книжкою НОМЕР_4 від 20.12.1976 року, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача.

Стосовно тверджень відповідача про не врахування страхового періоду роботи ОСОБА_1 з 15.12.1990 року по 31.12.2005 року згідно з довідкою 8-к від 19.02.2014 року, виданою ДП «Донецька залізниця» Дорожній фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив», оскільки відсутній запис у трудовій книжці, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься довідка № 8-к від 19.02.2014 року ДП «Донецька залізниця» Дорожній фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив», де зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював водієм Ясинуватської райради ФСК «Локомотив» Донецької залізниці с 15.12.1990 року (наказ № 11 від 15.12.1990) по 30.12.2005 року (наказ № 8 від 30.12.2005).

Також, в матеріалах справи індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-5 про сплату страхових внесків за спірний період.

Правовідносини пов`язані із загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» N1058-IV(далі - Закон N1058-IV).

Статтею 1 цього Закону визначає наступні терміни: 1) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; 2) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону N1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

З аналізу положень цього Закону, суд робить висновок, що основною підставою для зарахування страхового стажу для обчислення розміру пенсії особі, яка підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, є щомісячна сплата страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 10 статті 20 Закону N1058-IV визначено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що фактично у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, позначатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.

Крім того, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 21 січня 2020 року у справі № 588/647/17.

Таким чином, суд робить висновок, що позивачем до заяви про призначення пенсії надано достатньо доказів на підтвердження трудового стажу водієм Ясинуватської райради ФСК «Локомотив» Донецької залізниці с 15.12.1990 року (наказ № 11 від 15.12.1990) по 30.12.2005 року (наказ № 8 від 30.12.2005), тому позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу період роботи позивача з 15.12.1990 року по 30.12.2005 року підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати рішення (відмову) головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, яке викладене у листі від 03.03.2021 №0400-010301/-8/3126, як таке, що суперечить положенням ст. 2 Кодексу адінітративного судочинства України.

Між тим, позовна вимога про зобов`язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення, а саме з лютого 2021 року не може бути задоволена судом, оскільки позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права і суд не може втручатись в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсії, позаяк суд не може своїм рішенням втручатись в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо прийняття ним рішень

Відповідно до ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин справи, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати головне управління пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії незалежно від віку з врахуванням позиції суду позиції суду у рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд зробьив висновок, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією № 123 від 16.08.2021 року.

Отже, оскільки задоволено основну позовну вимогу позивача, то сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 909,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії– задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати рішення (відмову) головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, яке викладене у листі від 03.03.2021 №0400-010301/-8/3126.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи періоди з 01.09.1975 по 02.11.1990 та з 15.12.1990 року по 31.12.2005 року

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 цим судовим рішенням.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук