Рішення № 100461678, 20.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Справа № 160/13156/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вищезазначена позовна заява, в якій заявлені наступні позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №376 від 05.07.2021 року, номер:12031500024938 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 06.07.2021 року №12031300008911 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву разом з раніше поданими документами щодо оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він є громадянином ОСОБА_3 , в`їхав на територію Україну з метою отримання освітніх послуг та перебував на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 16.12.2019 року зі строком дії до 30.07.2021 року на період навчання за програмою (7.12010005 - Стоматологія, СВО-спеціаліст) в Дніпровському медичному інституту традиційної і нетрадиційної медицини. У липні 2021 року, у зв`язку із закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання, він звернувся до УДМС у Дніпропетровській області за місцем проживання щодо обміну посвідки. 01.07.2021 року ним було подано усі необхідні документи для отримання посвідки на тимчасове проживання до Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області. Зокрема, ним також було подано відповідачу лист Дніпровського медичного інституту традиційної і нетрадиційної медицини №24/06-30 від 24.06.2021 року, в якому зазначено, що інститут клопоче щодо обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для легалізації диплому, кінцевий термін дії посвідки становитиме 15.08.2022 року.

Проте, 23.07.2021 року ним було отримано рішення відповідача №376 від 05.07.2021 року, номер: 12031500024938 про скасування посвідки на тимчасове проживання, відповідно до якого йому, на підставі п.п.5 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року №322, скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 та роз`яснено про необхідність здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення. Також, 23.07.2021 року він отримав рішення відповідача від 06.07.2021 року №12031300008911 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, відповідно до якого йому на підставі п.п.3 п.61 зазначеного Порядку №322, відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду 09.09.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що рішенням ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 05.07.2021 року, на підставі вимог п.п.5 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 р. № 322, скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , видану на ім`я громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідним рішенням від 06.07.2021 року відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, на підставі п.п.3 п.61 Порядку №322. Відповідач вважає, що спірні рішення від 05.07.2021 р. № 376 (№12031500024938) про скасування посвідки на тимчасове проживання та про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 були прийняті з урахуванням всіх норм чинного законодавства та з дослідженням усіх обставин справи і відповідно, підстави для їх скасування відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

19.10.2021 року від відповідача надійшли додатки до відзиву.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив на позовну заяву до теперішнього часу не скористався.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, згідно з відповідною заявою від 06.12.2019 року внесено необхідну інформацію до Єдиного державного демографічного реєстру щодо громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в подальшому був документований посвідкою на тимчасове проживання, на підставі вимог ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: у зв`язку із навчанням на території України.

На підставі зазначеного, 13.12.2019 року Управлінням у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було документовано посвідкою № 800118318 на тимчасове проживання на території України громадянина ОСОБА_2 .

31.05.2021 року на адресу Управління ДМС України у Вінницькій області надійшло звернення Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про заборону в`їзду в Україну на термін 3 (три) роки громадянину ОСОБА_2 .

Відповідно до зазначеного звернення 08.10.2020 року посадовою особою Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП НПУ було внесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3256446. Згідно з нею до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. У визначений КУпАП 10-денний термін позивачем постанова про накладення адміністративного стягнення не була оскаржена у встановленому порядку, набула законної сили, але протягом 15-денного терміну штраф ним не був добровільно сплачений.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3256446 від 08.10.2020 року направлена до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) для стягнення адміністративного штрафу з позивача в подвійному розмірі у примусовому порядку.

Так, на підставі зазначеного звернення Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП НПУ від 31.05.2021 року, керуючись абз.7 ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пунктом 3 підпунктом «г» пункту 4 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом МВС України від 17.12.2013 року № 1235 було прийнято рішення Управління ДМС у Вінницькій області від 31 травня 2021 року про заборону в`їзду в Україну строком на три роки громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що 30.06.2021 року до ГУ ДМС в Дніпропетровській області з відповідним поданням звернулося Управління ДМС у Вінницькій області щодо вирішення питання про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача, на підставі п.п.5 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 р. №322. Відповідачем 05.07.2021 року було прийнято відповідне рішення № 376, номер:12031500024938 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , видане позивачу.

Судом також встановлено, що 01.07.2021 року позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача щодо обміну посвідки на тимчасове проживання, але 06.07.2021 року йому було відмовлено в заявлених вимогах та прийнято рішення №12031300008911 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі п.п.3 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 р. № 322.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з прийнятими відповідачем рішеннями №376 від 05.07.2021 року, номер:12031500024938 про скасування посвідки на тимчасове проживання та від 06.07.2021 року №12031300008911 про відмову в оформленні (видачі) посвідки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Правовий статус, основні права, свободи та обов`язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Статтею 1 Закону України «Про громадянство» визначено термін проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

Згідно з п.7 ч.1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

В силу п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Те саме положення міститься і в пункті 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року №322 (далі – Порядок №322).

Так, 05.07.2021 року відповідачем було прийнято рішення № 376 (№12031500024938) про скасування посвідки на тимчасове проживання, відповідно до якого позивачу на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку №322, скасовано посвідку на тимчасове проживання.

Згідно з п.п.5 п.63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі, коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну.

Як видно з тексту оскаржуваного рішення №376 від 05.07.2021 року, номер: 12031500024938, то останнє не містить посилань на підстави його прийняття, а також посилань на конкретне рішення конкретного уповноваженого державного органу про примусове повернення чи примусове видворення позивача за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну, якщо таке є в дійсності.

Те ж саме стосується рішення відповідача від 06.07.2021 року № 12031300008911 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, відповідно до якого позивачу на підставі підпункту 3 пункту 61 Порядку №322, відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Згідно з п.п.3 п.61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Тоді, як зі змісту оскаржуваного рішення не можливо встановити, які саме дані, з яких баз даних Реєстру, картотек не підтверджують надану позивачем інформацію.

А тому, з огляду на вищевикладене, рішення відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання та про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання є лише формальністю та суперечить діючому законодавству у даній сфері.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» суд вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, у тому числі колегіальні, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Крім того, суд враховує й той факт, що як зазначив позивач в позові копії оскаржуваних рішень від 05.07.2021 року та від 06.07.2021 року були вручені йому лише 23.07.2021 року, всупереч положенням п.п.62, 65 Порядку №322, які гласять, що відповідні рішення мають бути вручені іноземцеві не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття, а тому він не мав можливості повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 Порядку №322 (документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні). Доказів зворотного відповідачем суду не надано, а матеріали справи не містять.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає задоволенню, з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір за її подачу до суду, але в розмірі 1 816 грн. підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області №376 від 05.07.2021 року, номер 12031500024938 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 06.07.2021 року №12031300008911 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву разом з поданими документами щодо оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (вул.Липинського, 7, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , запис №19920601-08116) судові витрати по справі у розмірі 1 816 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма