Рішення № 100461622, 21.10.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7909/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання “Ковельсільмаш” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання “Ковельсільмаш” (далі – ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш”, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2021 №0015560902.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ДПС України у Волинській області проведено фактичну перевірку ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш”, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 04.02.2021 року № 03/1018/09-01/31533318, яким встановлено порушення вимог статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

Такі висновки мотивовані тим, що згідно реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» за період з 01.04.2020 по 20.09.2020 ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш” придбало скраплений газ загальним обсягом 14188, 91 літрів. Доставка пального згідно з акцизними накладними здійснювалась на адресу: м. Ковель, вул. Варшавська, 1, де і розташовані виробничі потужності заводу, не маючи ліцензії на право зберігання пального (виключно для власних потреб чи промислової переробки), чим і порушено вищезгадану статтю 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

Відповідачем 19.03.2021 на підставі акта перевірки від 04.02.2021 року № 03/1018/09-01/31533318 винесено податкове повідомлення-рішення №0015560902, яким застосовано до позивача штрафну санкцію, передбачену статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, на суму 500 000 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, оскільки придбане пальне (зріджений газ) було використане в межах здійснення господарської діяльності на виробничих потужностях підприємства під час використання газової печі, яка модернізована, зокрема, внаслідок придбання стаціонарної посудини ємністю 4,85 м. куб., куди закачувався придбаний газ. Оскільки вказана газова ємність, випаровувач газу і регулятор тиску входять до складу єдиної газової печі, становлять невід`ємні складові цієї газової печі, що є одним цілісним процесом виробництва, про що свідчить схема модернізованого агрегату 40204, тому відповідно до підпункту “г” абзацу 2 підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ця ємність не є акцизним складом, позаяк є паливним баком для зберігання пального безпосередньо в обладнанні.

З урахуванням цього вважає, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, що використовуються лише для зберігання пального, а не живлення транспортних засобів або обладнання.

На думку позивача, паливний бак технологічного обладнання - газової печі 40204 не є місцем зберігання пального та акцизним складом у розумінні Податкового кодексу України, а тому видача ліцензій на право зберігання пального на газову піч не передбачена. Таким чином, товариство не має у власності або у користуванні місце (територію), де перебуває ємність, що використовується для зберігання пального у розумінні Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, а тому правомірно використовувало пальне без ліцензії.

Крім того, під час перевірки посадовими особами податкового органу, крім зазначених в додатку до акту акцизних накладних, не вказано жодного доказу зберігання товариством придбаного за період з 01.04.2020 по 20.09.2020 пального. Перевіряючі обмежились лише описом придбання газу, не встановивши факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок використання. Акт не містить жодних відомостей про споруди та/або обладнання, та ємкості, що використовуються для зберігання пального на праві власності. Сам факт придбання пального за відсутності ліцензії не є законодавчо встановленою підставою для винесення податкового рішення повідомлення про стягнення штрафних санкцій.

Також позивач зазначає, що за 2020 рік товариство використало в загальному обсязі 38 313,21 л або 38,31 куб. м. газу, а тому правомірно, у відповідності до підпункту “б” абзацу 2 підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, використовувало газ без отримання ліцензії, оскільки протягом календарного року не отримало пальне в обсягах, що перевищує 1000 кубічних метрів.

На підставі вищенаведеного просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив, просив в їх задоволенні відмовити повністю з тих підстав, що під час перевірки встановлено згідно реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» за період з 01.04.2020 року по 20.09.2020 року (дата отримання ліцензії позивачем) придбання ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш” скрапленого газу згідно 7 акцизних накладних загальним обсягом 14 188,91 літрів. Рух пального на підприємстві підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, а також встановлено перебування на балансі товариства ємності 4,85 м. куб. вартістю 68 491,96 грн.

Також відповідач вказує, що станом на 04 лютого 2021 року (дату написання акта перевірки) позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для власних потреб чи промислової переробки) №03170414202000770 від 03.09.2020, терміном дії з 20.09.2020 по 20.09.2025 та сплатою за період з 20.09.2020 року по 20.09.2021.

Відтак, стверджує, перевіркою встановлено порушення позивачем статтю 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, у зв`язку з чим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовано до ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш” штрафну (фінансову) санкцію у сумі 500 000,00 грн. за зберігання пального без ліцензії.

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з мотивами відповідача з підстав, наведених у позові. Додатково зазначає, що необхідність придбання ліцензії в майбутньому стосувалося інших обставин, а не тих, які зафіксовані в акті перевірки і існували в охоплений перевіркою період, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання “Ковельсільмаш” про розгляд за правилами загального позовного провадження в даній адміністративної справі.

Також ухвалою суду від 09 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання “Ковельсільмаш” про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Працівниками Головного управління ДПС у Волинській області на підставі наказу від 02.02.2021 №431 та направлень на перевірку від 04.02.2021 №351/03-20-09-02, від 02.02.2021 №306/03-20-09-02, від 02.02.2021 №305/03-20-09-02 проведено фактичну перевірка ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш”, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1, за результатами якої складено акт №03/1018/09-01/31533318 від 05.02.2021.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” (далі - Закон №481/95-ВР), а саме, перевіркою згідно реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» за період з 01.04.2020 року по 20.09.2020 року (дата отримання ліцензії позивачем) встановлено, що ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш” придбало скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) згідно 7 акцизних накладних загальним обсягом 14 188,91 літрів, а саме: згідно акцизної накладної №7344 від 14.05.2020 року - 385,46 літрів; згідно акцизної накладної №21 від 31.07.2020 року - 2480,19,41 літрів; згідно акцизної накладної №22 від 31.07.2020 року - 1565,93 літрів; згідно акцизної накладної №64 від 21.08.2020 року - 1983,29 літрів; згідно акцизної накладної №466 від 08.09.2020 року - 4000,74 літрів; згідно акцизної накладної №490 від 16.09.2020 року - 2353,76 літрів; згідно акцизної накладної №491 від 16.09.2020 року - 1419,54 літрів;

Доставка пального згідно з акцизними накладними здійснювалась на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за адресою: 45007, Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1 (юридична адреса ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш”).

Станом на 04 лютого 2021 року (дату написання акту перевірки) позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03170414202000770 від 03.09.2020, терміном дії з 20.09.2020 по 20.09.2025 та сплатою за період з 20.09.2020 по 20.09.2021. Вказана ліцензія видана на адресу місця зберігання: Україна, 45007, Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1 (загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 6000).

Під час проведення фактичної перевірки головний бухгалтер “ВО “Ковельсільмаш” ОСОБА_1 відмовилась від надання будь-яких пояснень та від підписання та отримання другого примірника акта перевірки.

ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш” під час перевірки завірені копії наступних документів: оборотно-сальдової відомості ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш” по рахунку 10 «Необоротні активи» за період з 01.04.2020 по 31.12.2020, згідно якої на балансі товариства рахується «Ємність 4,85 м. куб.» вартістю 68 491,96 грн.; оборотно-сальдової відомості товариства по рахунку 203 «Пальне» за період з 01.04.2020 по 31.12.2020, згідно якої відображено рух пального на підприємстві.

Позивач не погодився із висновками акта перевірки та подав на нього заперечення від 25.02.2021 №50/07-250КСМ, однак останні були відхилені ГУ ДПС у Волинській області, про що свідчить лист від 16.03.2021 № 900/12/03-20-09-02-10 “Про розгляд заперечення до акту фактичної перевірки”.

Відповідачем на підставі акта перевірки №03/1018/09-01/31533318 від 05.02.2021 винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2021 №0015560902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 500 000 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до вимог п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок визначено статтею 81 Податкового кодексу України, за приписами пункту 81.1 якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактична перевірка здійснена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 02.02.2021 року №431.

Факт вручення позивачеві копії зазначеного наказу та пред`явлення направлень на перевірку та службових посвідчень перед початком перевірки підтверджується особистим підписом головного бухгалтера ОСОБА_1 .

Оцінюючи доводи відповідача про порушення позивачем вимог частини 1 статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу першого преамбули Закону № 481/95-ВР цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно із частинами 1, 6, 8, 16, 19, 39 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії – 500 000 гривень.

Як зазначалося вище, перевіркою встановлено, що ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш” на порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР здійснювалось зберігання пального без наявності ліцензії на зберігання пального. Разом з тим, позивач зазначає, що посадовими особами податкового органу не встановлено факту зберігання товариством пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт його придбання. Однак у позові та у відповіді на відзив позивач не заперечує факту використання придбаного скрапленого газу у господарській діяльності під час термічної обробки металів і сплавів у спеціальній газовій печі (агрегат нормалізаційний 40204). При цьому, як стверджує позивач, для реконструкції (модернізації) печі підприємство придбало та поставило на облік посудину ємністю 4,85 м. куб., укомплектовану запірною арматурою та інші запчастини, необхідні для функціонування вищезазначеної газової печі. На підтвердження доказу придбання згаданої ємності 4,85 м. куб. позивач надає копію видаткової накладної №161 від 24.07.2020.

Вказана ємність, випаровувач газу і регулятор тиску увійшли до складу газової печі, про що свідчить технологічна схема модернізованого нормалізаційного агрегату 40204, що також підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.07.2021.

Відтак, наведеними документами підтверджується використання придбаного газу у господарській діяльності позивача, а відтак і його зберігання, в тому числі і у ємності 4,85 м. куб., що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш” по рахунку 203 «Пальне» за період з 01.04.2020 по 31.12.2020, згідно якої відображено рух пального на підприємстві.

На думку позивача, оскільки вищезазначена ємність 4,85 м. куб. є невід`ємною складовою газової печі та є паливним баком цього обладнання, а обсяги використаного товариством газу у 2020 році не перевищують 1000 кубічних метрів, в результаті чого не є акцизним складом у розумінні пунктів “г”, “б” абзацу 2 підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, тому підприємство правомірно використовує придбаний газ без отримання ліцензії. Однак з такими доводами позивача суд не погоджується з наступних підстав.

Так, відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

З вказаних вище положень законодавства суд доходить висновку, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Такий висновок відповідає роз`ясненню ДФС України від 15 серпня 2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, в якому зазначено, що у розумінні Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Стаття 15 цього Закону зобов`язує суб`єктів господарювання, зокрема які зберігають пальне, отримувати на це ліцензію. При цьому, ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі. Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Матеріалами справи підтверджено, що придбана позивачем ємність 4,85 м. куб., де знаходиться скраплений газ, є стаціонарною цистерною, що підтверджується технологічною схемою газової печі (агрегат нормалізаційний 40204).

Суд вважає помилковими твердження позивача про те, що оскільки вищезазначена ємність 4,85 м. куб. є паливним баком обладнання (газової печі), а обсяги використаного товариством газу у 2020 році не перевищують 1000 кубічних метрів, в результаті чого не є акцизним складом у розумінні пунктів “г”, “б” абзацу 2 підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, тому підприємство правомірно зберігає та використовує придбаний газ без отримання ліцензії.

Винятки щодо відсутності обов`язку у суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на зберігання пального передбачені статтею 15 Закону № 481/95-ВР, а не Податковим кодексом України. Тобто, Законом № 481/95-ВР передбачено обов`язок суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на зберігання пального, яке знаходиться на території, на якій розташовані стаціонарні споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, при цьому такий обов`язок не залежить від віднесення таких територій чи об`єктів, зокрема обладнання та/або ємностей, до акцизних складів.

Відтак, оскільки ємність 4,85 м. куб., де знаходиться та зберігається скраплений газ, є стаціонарною цистерною, незважаючи на те, що така ємність є паливним баком та складовою обладнання газової печі, тому позивач не позбавлений обов`язку отримувати ліцензію на зберігання пального.

Крім того, необхідність отримання такої ліцензії підтверджується діями позивача, внаслідок чого ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш” отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03170414202000770 від 03.09.2020, терміном дії з 20.09.2020 по 20.09.2025 та сплатою за період з 20.09.2020 по 20.09.2021. Вказана ліцензія видана на адресу місця зберігання: Україна, 45007, Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1 (загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 6000).

Отже, матеріалами справи підтверджено факт зберігання позивачем пального у період з 01.04.2020 по 20.09.2020 без наявності ліцензії, а тому ГУ ДПС у Волинській області правомірно застосувало до ТзОВ “ВО “Ковельсільмаш” фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 500 000 грн. на підставі прийнятого податкового повідомлення рішення від 19.03.2021 №0015560902.

З урахуванням вищенаведеного суд відмовляє у задоволенні позову.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання “Ковельсільмаш” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2021 №0015560902 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об`єднання “Ковельсільмаш” (45007, Волинська область, місто Ковель, вулиця Варшавська, будинок 1, код ЄДРПОУ 31533318).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679).

Суддя В.Д. Ковальчук