Ухвала суду № 100461418, 21.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

21 жовтня 2021 р. Справа № 120/9658/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні клопотання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

08.10.21 р. надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним судом справи за конституційною скаргою ОСОБА_2 .

Оцінюючи дане клопотання, суд доходить висновку, що таке не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підстави для зупинення провадження у справі передбачені статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Статтею визначено передумови для обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та підстави і порядок відновлення зупиненого провадження у справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, суд зупиняє провадження у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Із аналізу даної норми видно, що вищевказана підстава виникає в процесі тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою, допускається лише тоді, коли продовжувати розгляд справи надалі не є можливим, оскільки в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Тобто, зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження чи цивільного, кримінального, господарського або адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, та відповідне судове рішення у іншій справі не набрало законної сили.

Аналогічного висновку прийшов ВСУ у справі за № 6-1957цс16, де вказав, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд має, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Так, частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи, що на момент виникнення спірних відносин положення частини першої статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII не визнано неконституційним, тобто спірні відносини врегульовував саме цей закон у редакції чинній на час їх виникнення, суд доходить висновку, що рішення Конституційного Суду України за наслідками розгляду конституційної скарги ОСОБА_2 , не вплине на вирішення справи, оскільки не має зворотної сили.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд, зазначивши про це у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 826/24755/15.

Отже підстави для зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним судом справи за конституційною скаргою ОСОБА_2 , - відсутні.

Керуючись ст.ст. 236 , 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна