Рішення № 100459492, 20.10.2021, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/490/21

Провадження № 2/634/249/21

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021 року

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Єрьоміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дороніної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про захист прав споживча шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом , в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 25.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 51753, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості в сумі 81169, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної державним виконавцем міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м.Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шестопал Т.А., відкрито виконавче провадження №6363844904 від 08.12.2020 року, відповідно до якого боржником є позивач, а стягувачем є ТОВ «ВЕЛЛФІН», підставою для відкриття провадження є виконавчий напис № 51753, від 25.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського МНО Гораєм О.С.

Як вбачається із виконавчого напису приватного нотаріуса ХМНО Горай О.С. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» у безспірному порядку стягнуто 81 169,00 грн. за кредитним договором №249731 від 29.08.2017, який укладено між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 , що підтверджується Договором позики №249731 від 29.08.2017 року, з яких :

2000,00 – прострочена заборгованість за сумою кредита;

79169,00 грн. – прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом;

900,00 грн. – оплата послуг нотаріуса, на загальну суму - 82069,00 грн.

Зазначив, що нотаріусом Гораєм О.С. було порушено процедуру вчинення виконавчого напису, зокрема напис був вчинений за відсутності письмової вимоги боржнику про погашення заборгованості за кредитним Договором. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не перевірив безспірність вимог кредитора, оскільки нарахована стягувачем ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованість не є безспірною та ним не наданий оригінал нотаріально посвідченої угоди. Також нотаріусом не було перевірено дотримання строку, встановленого законом для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Крім того, позивач зазначає, що він ніколи не укладав договорів та не отримував коштів з ТОВ «Веллфін», як зазначено у виконавчому написі

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 25.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 51753, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості в сумі 81169, 00 грн. Стягнути з ТОВ «ВЕЛЛФІН» на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою від 31.05.2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича належним чином завірену копію матеріалів щодо вчиненого виконавчого напису № 51753 від 25.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» коштів.

Відповідач ТОВ «ВЕЛЛФІН» відзив на позовну заяву до суду не подавав.

Третя особа державним виконавцем міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м.Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шестопал Т.А. пояснень не подав.

Третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. пояснень не подав. На його адресу направлена ухвала суду від 31.05.2021 року про витребування доказів (матеріалів вчиненого виконавчого напису), але нотаріусом вимоги ухвали виконано не було. Згідно листа. надісланого 19.08.2021 року приватним нотаріусом Горай О.С., матеріали до суду не надано у зв`язку з тим, що відсутня можливість подати докази у справі, оскільки витребувані ухвалою суду документи не можуть бути надані, так як 28.07.2021 року в нотаріальній конторі було проведено обшук та вилучені документи нотаріального діловодства та архіву відповідно до ухвали слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира Перекупки І.Г. від 27.07.2021 року.

Крім того, Міністерством юстиції України анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26.12.2011 за №8679 на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис №51753 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором №249731 від 29.08.2017 року за період з 29.08.2017 року по 11.09.2020 року, сума заборгованості складає 81169,00 грн., в тому числі:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 2000,00 грн.;

- прострочена заборгованість за комісією становить 0 грн.;

- прострочення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 79169,00 грн.;

- строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0 грн.;

- строкова заборгованість за комісією становить 0 грн.;

- строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0 грн.;

- строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0 грн.

та за вчинення виконавчого напису нотаріуса плата в розмірі 900 грн.

Також встановлено, що на примусовому виконанні у державним виконавцем міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м.Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шестопал Т.А.. перебуває виконавче провадження №6363844904 від 08.12.2020 з примусового виконання виконавчого напису №51753 від 25.09.2020, виданого приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості у розмірі 82069,00 грн.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідност.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна строна (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Такими актами є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 щодо Вчинення виконавчих написів Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року по справі № 137/1666/16-ц вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 зроблено висновок, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

Дана позиція також викладена у пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19). При цьому також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Вирішуючи дану справу суд бере до уваги те, що на момент вчинення виконавчого напису, вчиненого 25.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрованого в реєстрі за №51753, боржник ОСОБА_1 , не мав безспірної заборгованосі перед стягувачем, так як згідно до наданої лише виписки з рахунка заборгованості за кредитним договором №249731 від 29.08.2017 станом на 11.09.2020 не погашена заборгованість складає 81169,00 грн. за період з 29.08.2017 по 11.09.2020, однак в виконавчому написі нотаріуса не вказано кінцевого терміну погашення заборгованості, тощо, та вказано на те, що загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» складає 82069,00 грн., як то вказано у заяві про вчинення виконавчого напису, що не підтверджено іншими доказами.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач дійсно надсилав ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за договором позики, та в свою чергу відсутнє підтвердження у разі отримання ОСОБА_1 такої вимоги, тому суд приходить до висновку, що на день вчинення виконавчого напису боржник фактично повідомлений про наявність боргу не був. Так, неотримання позивачем вимоги об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно поінформованим про наявність заборгованості та можливість надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача.

Щодо строку позовної давності, то згідно ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.

Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.

Згідно п. 3.4 гл. 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, тобто з дня, коли стягувач (кредитор) дізнався або повинен був дізнатися про те, що його право на належне виконання зобов`язання боржником порушено. Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути поновлений нотаріусом. Пропуск стягувачом строку давності не позбавляє його права на звернення до суду з відповідним позовом.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Вчиняючи виконавчий напис нотаріус не пересвідчився у тому, що з дня виникнення права вимоги по вказаному договору позики минуло більше трьох років. Як зазначено встановлено на момент видачі нотаріусом виконавчого напису, що є предметом оскарження, а саме станом на 25.09.2020 року закінчився трирічний строк позовної давності, так як договір позики було укладено 29.08. 2017 року.

Тобто, початок перебігу строку позовної давності почався з 29.08.2017 року і строк позовної давності по даному договору позики закінчився у 29.08.2020 році.

На переконання суду, у даному випадку оспорюваний виконавчий напис не міг бути вчинений, оскільки заявлені вимоги за строк, що перевищує строк позовної давності встановленого законом.

Відповідачем також не долучено даних щодо дотримання строків позовної давності.

Згідно п. 5.1 та п. 5.2 п. 5 глави 16 розділу ІІ зазначеного Порядку Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. 5.2. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно роз`яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», в п. 6 зазначено, що відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у таких справах фактично жодним чином не впливають на нотаріусів.

Вищевикладене свідчить про те, що заборгованість не була безспірною, тобто, були відсутні законні підстави для видачі виконавчого напису, а тому позов в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, суд зазначає, що до витрат на правничу допомогу адвоката віднесено: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. У разі якщо фізична особа провадить незалежну адвокатську діяльність та одночасно застосовує спрощену систему оподаткування, така особа веде дві книги обліку: одну - затверджену наказом Міндоходів України від 16.09.2013 р. № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (для відображення доходів, отриманих від незалежної адвокатської діяльності), другу - затверджену наказом Мінфіну України від 15.12.2011 р. № 1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення» (залежно від обраної групи платника єдиного податку). Подання податкової звітності такою особою має певні особливості.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано розрахунок витрат на правову допомогу.

Таким чином, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 6500,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 908 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем №51753 від 25.09.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» коштів у розмірі 81169,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м.Київ, вул.Героїв Севастополя, буд.48, Код 39952398) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м.Київ, вул.Героїв Севастополя, буд.48, Код 39952398) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.10.2021 року.

Суддя: