Рішення № 100458514, 21.10.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2605/20

Провадження № 2/348/432/21

21 жовтня 2021 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у м. Надвірна Івано-Франківської областіцивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

представник позивача, ОСОБА_2 ,

представник відповідача, адвокат Капак В.М.,

Процесуальні дії у справі.

28.12.2020 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 43667,57 гривень та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликається на те,що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку, з чим підписав заяву № б/н від 17.09.2010, на підставі якої позивач відкрив відповідачу картковий рахунок із кредитним лімітом. Відповідач прийняв пропозицію позивача щодо укладення кредитного договору, оскільки користувався кредитними коштами. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання неналежно виконував, і через це у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

28.12.2020 позивач подав клопотання про проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, у якому зазначено, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у даній справі.

28.01.2021 ухвалою судді постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у даній справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.05.2021 ухвалою суду судове засідання відкладено, визнано явку представника позивача обов`язковою для дачі особистих пояснень. Суд також задовольнив клопотання представника відповідача та витребував у Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк": оригінал анкети-заяви від 17.09.2010 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг; оригінал повного тексту Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна"; оригінал "Умов та правил надання банківських послуг".

24.05.2021 на виконання ухвали суду щодо витребування доказів представник позивача надав відповідь, в якій зазначив, що надати оригінали Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 17.09.2010 не вбачається можливим, оскільки в архівах банку не виявлені. Покликалися на судову практику, а саме рішення апеляційної інстанції Київської області щодо відсутності підстав для відмови в задоволенні позову в разі ненадання банком оригіналів кредитного договору. Щодо оригіналу повного тексту тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та оригіналу "Умов та правил надання банківських послуг" зазначено, що у банку діє електронний документообіг та запитувані документи знаходяться в електронному архіві.

26.08.2021 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 41667,07 гривень, а саме: 35185,85 гривень - тіло кредиту та 6481,22 гривень - відсотки за користування кредитом, а також судові витрати.

18.10.2021 представник позивача у судовому засіданні підтримала заяву про зменшення розміру позовних вимог, пояснила що кредитний ліміт збільшили від 300,00 до 33500,00 гривень. На день подання позову заборгованість відповідача перед АТ КБ "ПриватБанк" становила 43667,57 гривень. В подальшому відповідач часткового погасив заборгованість, тому банк зменшив позовні вимоги до 41667,07 гривень. Також зазначила, що відповідач користувався кредитною картою "Універсальна Gold". Також просила суд звернути увагу на те, що відповідач користувався картою дуже активно, а саме це стверджується випискою за рахунком. Він знімав кошти та розраховувався картою, тому не міг не знати, що йому надано кредит і точно знав розмір кредитного ліміту, оскільки знімав кошти у межах кредитного ліміту. На запитання представника відповідача вказала, що сума нарахованих відсотків списувалася в межах платіжного балансу з карти відповідача, шляхом договірного списання, це визначено п.1.1.3.1.6. Умов та правил надання банківських послуг.

18.10.2021 представник відповідача, адвокат Капак В.М. у судовому засіданні зазначив, що у формулярі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в "ПриватБанку" від 17.09.2010 заповнена інформація про персональні та контактні дані позивача. У анкеті-заяви не зазначено жодного «продукту банку», а також суму бажаного кредитного ліміту. Окрім того, при пред`явленні позову банком наданий витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна". Матеріали справи також не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених у цих документах розмірах і порядку нарахування. Вважає, що банком не доведено тип кредитної картки, у зв`язку із чим неможливо установити розмір відсотків, обумовлений сторонами при укладенні договору, при цьому Правила надання банківських послуг "ПриватБанку" з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, відтак такі вимоги є недоведеними. Також вказав, що надана довідка на підтвердження наданих кредитних карток, є не належним доказом, адже не містить посилання на дату укладання кредитного договору №б/н по якому вказані картки видавалися. Окрім того, немає дати формування такої довідки та не зрозуміло хто її підписав. До позовної заяви додано роздруківки розрахунку заборгованості, в яких відсутні посилання на те, якою саме особою такі розрахунки проведені та засвідчені підписом, а також коли такі розрахунки були складені. Довідка про зміну умов кредитування, довідка про кредитні картки та виписка за договором б/н також не містять посилання на те, якою саме особою вони складені, дату їх складання. Вважає, що вказані роздруківки, довідки та виписку суд не може брати до уваги як належним чином оформлені документи, і, відповідно, як належні та допустимі докази. Із виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що банком нараховувались та з рахунку автоматично списувались відсотки за користування кредитом, а також комісія. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження сторонами умов щодо нарахування відсотків. Тому відсутні підстави, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків. Проте, із наданого банком розрахунку та виписки по особовому рахунку вбачається, що заборгованість за тілом кредиту утворювалась, у тому числі, у зв`язку із списанням банком з рахунку відсотків та інших не передбачених кредитним договором платежів. Зазначив, що ураховуючи розмір фактично використаних відповідачем грошових коштів та внесених на рахунок, заборгованість за тілом кредиту становить іншу суму. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд встановив:

Відповідно до заяви відповідача від 17.09.2010, яка підписана сторонами, відповідач ствердив своїм підписом, що: він згідний з тим, що ця заява разом з пам"яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг; він ознайомлений і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Він зобов"язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank. ua.

Згідно з випискою за договором від 17.09.2010 № б/н станом на 04.11.2020 у відповідача виникла заборгованість, відповідач здійснював зняття готівки та розрахунок картою в межах кредитного ліміту та вносив кошти на картковий рахунок для погашення заборгованості.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на відповідача: 13.05.2013 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 гривень; з 14.10.2013 - 4000,00 гривень; з 17.01.2014 - 4800,00 гривень; з 09.02.2014 - 5800,00 гривень; з 07.04.2017 - 6000,00 гривень; з 07.04.2017 - 5800,00 гривень; з 25.07.2018 - 25000,00 гривень; з 01.11.2019 - 33500,00 гривень; з 12.02.2020 - 33500,00 гривень; з 23.02.2020 - 33500,00 гривень; з 05.03.2020 - 33500,00 гривень; з 18.03.2020 - 33500,00 гривень; з 31.03.2020 - 33500,00 гривень; з 14.04.2020 - 33500,00 гривень; з 27.04.2020 - 33500,00 гривень; з 04.05.2020 - 0,00 гривень.

З моменту укладення договору відповідачу видано шість кредитних карток, строк дії останньої до листопада 2023 року, що стверджується довідкою про видачу кредитної картки відповідачу.

Відповідно до остаточного розрахунку заборгованості за договором від 17.09.2010 № б/н, який долучений позивачем до заяви про зменшення позовних вимог станом на 13.05.2013-05.08.2021 заборгованість відповідача складається з заборгованості за тілом кредиту 35 185,85 гривень, 6481,22 гривень заборгованості за простроченими відсотками і становить 41667,07 гривень.

Оцінка суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

У ході судового розгляду встановлено, що заборгованість, яка є предметом даного спору виникла у відповідача починаючи з 13.05.2013. З 13.05.2013 позивач встановив кредитний ліміт у розмірі 300,00 гривень, який поступово позивач збільшив відповідачу - до 33500,00 гривень. Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти відповідача з 04.05.2020 кредитний ліміт скасували.

Судом встановлено, що відповідач знав про встановлення на його карту кредитного ліміту та про збільшення кредитного ліміту, оскільки він почав користуватися картою не 17.09.2010 (день оформлення анкети-заяви), а з 13.05.2013 - день встановлення банком кредитного ліміту. Про збільшення кредитного ліміту відповідач також знав, оскільки безпосередньо після збільшення знімав кошти або розраховувася картою у межах збільшеного кредитного ліміту.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, щодо відсутності у справі доказів того, що саме відповідачу були видані кредитні карти, оскільки відповідач не тільки здійснював зняття коштів, але й здійснював погашення заборгованості і навіть користувався певний період картою як дебетною. Крім цього, відповідач пройшов чергову ідентифікацію у банку, що стверджується заявою про зміну персональних даних та копією посвідки, яка видана 28.02.2015.

Згідно з випискою за кредитним договором №б/н від 17.09.2010 встановлено, що позивач до 01.03.2020 здійснював списання з рахунку відповідача відсотки за користування кредитом, пені та штрафу за несвоєчасне погашення періодичних платежів, а також плати за страхування кредитного ліміту, на загальну суму 19702,07 гривень. Ці кошти були включені позивачем у розрахунок тіла кредиту, про стягнення якого просить позивач у даному позові. Списання коштів відбувалося без платіжного доручення відповідача та без повідомлення відповідача про таке списання.

Відповідно до ст.1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач стверджує, що у відповідача виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 35185,85 гривень.

Тілом кредиту є та сума коштів на яку оформляється кредит, тобто та сума коштів, яку фактично отримує боржник за умовами договору. У даному випадку це кредитний ліміт встановлений позивачем відповідачу.

Судом встановленого, що максимальний розмір кредитного ліміту, який було встановлено відповідачу це 33500,00 гривень. Це стверджуєтсья довідкою про зміну умов кредитування. Крім цього, тіло кредиту має бути фактично наданим позичальникові, а не списуватися в рахунок сплати відсотків та інших платежів на користь банку.

Позивач стверджує, що заборгованість за тілом кредиту становить 35185,85 гривень. Доказів, які б підтверджували збільшення кредитного ліміту до такої суми позивач не надав. В обгрунтування таких позовних вимог представник позивача в судовому засіданні пояснила, що нараховані відсотки та інші супутні платежі за кредитом за відсутності коштів для їх погашення на карті позивач списував за рахунок тіла кредиту, а кредитний ліміт це ті кошти, якими міг користуватися власне відповідач. В обгрунтування цього позивачем долучено Умови та правила надання банківських послуг в редакції 2010 року.

Також слід зауважити, що суду не надано доказів того, що відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, а відповідач заперечує ту обставину, що його з Умовами та правилами надання банківських послуг ознайомили. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право - бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу для ознайомлення з ним, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше з урахуванням конкретно наданої послуги. Крім цього, зміна зазначених Умов та правил надання банківських послуг повністю залежить від волевиявлення однієї із сторін - позивача. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог щодо ознайомлення відповідача з цим документом. Такого висновку дійшов і Верховний суд у складі Великої палати 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Позивач стверджує, що у відповідача виникла заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 6481,22 гривень, які просить стягнути окремо від тіла кредиту.

Згідно з випискою за кредитним договором №б/н від 17.09.2010 станом на 04.11.2020 встановлено, що позивач з 01.03.2020 до 01.09.2020 списав з карти відповідача відсотки у розмірі 8561,91 гривень.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач був ознайомлений з Тарифами банку, а також відсутня інформація про вид кредитної карти, яка була оформлена відповідачу.

Представник відповідачач просив суд не брати до уваги анкету-заяву від 17.09.2010 оскільки позивач не надав оригінал цього документу суду, а сторона відповідача ставить під сумнів факт підписання договору відповідачем, а також дані документа, який посвідчує особу відповідача, які зазначені у ній.

Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Сам по собі факт наявності або відсутності саме оригіналу анкети-заяви від 17.09.2010 не є визначальними у даній справі та не впливає на зміст спірних правовідносин, оскільки відповідачем не заявлено вимогу про визнання недійсним/неукладеним кредитного договору від 17.09.2010. Крім цього, на підставі цієї заяви позивач не надавав кредит відповідачу. Фактично кредитну карту було відкрито у 2013 році і встановлено на неї кредитний ліміт. А сам факт передачі відповідачу кредитних коштів стверджується випискою за рахунком відповідача.

Надаючи оцінку аргументам сторін суд зауважує, що відповідач, підписавши анкету-заяву та в подальшому, вчиняючи дії, а саме: користуючись кредитними коштами і здійснюючи погашення заборгованості, що підтверджується матеріалами справи (зокрема випискою по рахунку), фактично висловив свою згоду на отримання кредиту. Однак, тільки на отримання тіла кредиту, оскільки належних, допустимих та достовірних доказів того, що сторони обумовили між собою розмір відсотків, неустойки та страхування кредитного ліміту позивач суду не надав, всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню фактична заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13403,09 гривень, а саме кошти, які відповідач фактично зняв з кредитної карти, але не повернув позивачу за виключенням коштів, що були списані банком без доручення клієнта, як відсотки за користування кредитом, пеня, штраф та плата за страхування кредитного ліміту, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів суду щодо обізнаності відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг, а також з тарифами банку. Твердження представника відповідача про те, що за час використання кредитної карти відповідач сплатив банку більшу суму коштів ніж та яку він зняв спростовується випискою за рахунком відповідача, яку суд вважає належним та допустимим доказом наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13403,09 гривень.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню 13403,09 гривень на користь позивача. Відтак на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 676,15 гривень (13403,09 х 2102 : 41667,07 = 676,15).

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 13403 (тринадцять тисяч чотириста три) гривні 09 копійок заборгованості за кредитним договором.

В задоволенні позовної вимоги в частині стягнення ще 28263,98 гривень заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 676 (шістсот сімдесят шість) гривень 15 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського 1 Д, ідентифікаційний код 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21.10.2021.

Суддя Матолич В.В.